Об’єктивні та суб’єктивні причини руйнації господарського механізму після проголошення державної незалежності України

У червні 1987 році на Пленумі ЦК КПРС проголошено радикальну економічну реформу.

Пленум відзначив, що головне в радикальній реформі управління на – перехід від адміністративних методів господарювання до нового господарського механізму, який ґрунтується на врахування економічних інтересів виробників.

Однак реформа була не послідовною, її впровадженню чинив опір бюрократичний апарат.

У 1990 році в СРСР робиться спроба запровадити економічну реформу, яка називалася „Основні напрямки стабілізації народного господарства і переходу до ринкової економіки”.

Цю програму прийняла Верховна Рада СРСР.

Програма виявилася нежиттєздатною. Економічне становище погіршувалося.

Створюється Держагропром – бюрократична надбудова над колгоспами, радгоспами та ін. Ведуться пошуки альтернативних форм господарювання: фермерські господарства, поширення різних форм оренди, утворення кооперативних колективів. Загострюється продовольча проблема, хоча в 1989 і 1990 рр. Були рекордно враженими. Колгоспно-радгоспне керівництво і консервативні елементи в партійних верхах не хотіли вирішувати головного питання на селі: визнання приватної власності на землю.

Україна, як молода суверенна держава, не має достатнього досвіду налагодження економічних зв’язків з країнами світу. Це пояснюється насамперед тим, що вона не мала змоги набути такого досвіду у складі СРСР, їй бракує достатньої кількості органів, кадрів, які могли б проводіти самостійну науково обгрунтовану зовнішньоекономічну політику. Україна робить перші кроки на шляху до входження у світове господарство. Цьому сприяє створення певної правової бази, прийняття відповідних законів. Такими законами є Закон України,, Про зовнішньоекономічну діяльність” (квітень 1991р.),Закон,,Про створення експортно-імпортного банку “ (січень 1992р.), Закон,, Про іноземні інвестиції ” (березень 1992р.) та інші, декрети Кабінету Міністрів тощо.

Об’єктивно причиною, що заважає нині входженню України як повноправного партнера у світове господарство, є низька конкурентоспроможність її продукції насвітових ринках. Із промислових товарів на ринках дальнього зарубіжжя може конкурувати не більше 1% товарів. Які ж причини призводять до цього? По-перше, розрив господарських зв’язків з країнами колишнього СРСР. Внаслідок цього Україна втратила чимало своїх ринків збуту, зупинилося багато підприємств через відсутність комплектуючих виробів тощо. Більше того, Росія значною мірою втратила інтерес до виготовлених у нашій країні приладів, машин, а також до виплавненого металу тощо через значне зростання енергомісткості, а отже, і вартості та ціни продукції. Тому навіть ті вироби, в яких зацікавлена Росія, не можуть бути реалізовані на її ринку, оскільки вони дорожчі за зарубіжні аналоги на 30-50%. По-друге, переваження в експорті України паливносировинноїї групи. По-третє, в експорті низька частка машин, обладнання, об’єктів інтелектуальної власності.

Тенденції трансформаційних змін економіки України за президентство Л.Кучми: від здобутків до прорахунків.

На дострокових президентських виборах 1994 року переміг Л.Д. Кучма. Роки правління Л.Кучми пройшли під знаком постійного суперництва з парламентом. В основі будь-якої полеміки – боротьба за владу. Аналізуючи свою діяльність, президент відзначив, що у нього було більше можливостей побудувати нормальний законотворчий процес. Перше оточення Президента 1994 року складалося з політиків нового покоління: Д. Видрін, А. Разумков, В. Литвин, Д. Табачник, М. Рудьковський. Кучма позбувся майже всіх, залишився тільки Володимир Литвин. З'явилися нові люди, нові гасла і, на жаль, старі невирішені проблеми.
Протистояння гілок влади, політична та економічна корупція продовжувалися і в період другого президентського терміну Кучми. Прем'єром був призначений В. Ющенко, віце-прем'єром – Ю. Тимошенко. Вся економічна політика уряду була спрямована на зміну системи, що дає всі умови для тих фінансово-промислових угрупувань, які лояльно ставилися до Президента. Ці заходи повинні були призвести до зміни в розкладі політичних сил, а президент став би маріонеткою в руках прем'єра. Л. Кучма, як свідчать його близькі люди, розумів, що ініціатором цих спроб був не Ющенко, а Тимошенко. У цих умовах, дотримуючись правил політичної боротьби, президент доручив прем'єру визначити доцільність наявності в уряді посади віце-прем'єра з питань енергетичної політики.

Історичні факти та політичний аналіз періоду правління Л. Кучми показує, що він проявив себе як добрий тактик і поганий стратег. У період правління Л.Кучми було досягнуто і певних позитивних результатів: стабілізація економіки, грошова реформа, не було серйозних етнічних і локальних конфліктів. Разом з тим, затвердилася авторитарна влада з явно вираженим кланово-сімейним змістом. Україна стала класичною корупційною країною. Відсутність обґрунтованої і зрозумілої суспільству стратегічної орієнтації негативно позначилася на зовнішній політиці.