Українсько-російські відносини, їх стан та тенденції розвитку

РФ— держава-сусід України, стратегічний партнеру країни. У-Р відносини значною мірою визначають її зовнішню, а часом і внутрішню політику.З часу розпаду Радянського Союзу відносини між двома країнами часто були складними і наразі перебували у напруженні.Відносини двох держав за президентства Леоніда Кучми були найбільш сприятливими і певною мірою добросусідськими. Певний час урядам двох країн вдавалося домовлятися із деяких важливих питань двосторонніх відносин: зокрема був розділений Чорноморський флот, означений державний кордон і укладений Великий договір 1997 р., за яким Росія відмовилася від територіальних претензій і визнала існуючі кордони України.Найгострішим із суперечливих питань останнього часу стало протистояння в районі півострова Тузла (Крим). Також від часу демократичних виборів Україна занепокоєна висловлюваннями і діями деяких російських політиків з питань Криму, російської мови в Україні, визнання Голодомору.Значне погіршення російсько-українських відносин відбулося під час і особливо після Помаранчевої революції 2004 р. Непрофесійність нової влади призвела до газової кризи 2005 р. З того часу за різних урядів України, стосунки між двома державами залишалися напруженими, зокрема стосовно постачання російських енергоносіїв через територію України, ціна за російський газ, базування Чорноморського Флоту РФ, визнання Голодомору 33-го року геноцидом, можливого вступу України до НАТО та статусу російської мови в Україні. Зі зміною влади в Україні, покращились Р-У відносини: пролонгація договору про базування ЧФРФ, зниження ціни на газ на $100 за тис. кубічних метрів, та ін фактори що впливають на відносини.

Обрання і діяльність першого президента України.

Поряд з референдумом 01.12.1991р проводились й президентські вибори. До виборчого бюлетеня було включено 6 кандидатів. У серпні 1991 року Кравчук залишив лави КПУ і балотувався на посаду президента як безпартійний. Водночас його підтримали як активісти забороненої на той час компартії (їхній висуванець Олександр Ткаченко зняв свою кандидатуру на користь Кравчука), так і частина націонал-демократів, які рекламували голову Верховної Ради як «батька незалежності». Зіграв свою роль і штучно створений для головного опонента Кравчука — В'ячеслава Чорновола — образ «западенця -націоналіста». Штучність цього образу підкреслював той факт, що Чорновіл народився в Єрках (Черкаська область), розташованих значно східніше за Великий Житин. Проте Кравчук переміг уже в першому турі, Чорновіл зібрав 23,27 % голосів.У 1993 р. погодився на дострокові вибори глави держави (призначені на липень 1994 р.). У першому турі набрав найбільшу кількість голосів серед інших кандидатів, але в другому програв Леоніду Кучмі.

Прийняття Конституції України, її значення.

КУ — основний закон держави Україна. Ухвалений 28 червня 1996 року на 5-й сесії ВРУ 2-го скликання. Депутати працювали над проектом, залишаючись у сесійній залі всю ніч з 27 на 28 червня. Парламентарії врахували зауваження Президента України, а також підтримали всі спірні статті проекту: про державні символи України, про державну українську мову, про право приватної власності в Україні. Прийняття Конституції закріпило правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність. Прийняття Конституції було найважливішим кроком в забезпеченні прав людини і громадянина, сприяло подальшому підвищенню міжнародного авторитету України на світовій арені. Конституція 1996 року діє в Україні і в даний час. Відповідно до Конституції, день ухвалення Основного Закону є державним святом - Днем Конституції України.

112. Президентство Л.Кучми. Оцінки цього періоду в сучасній політичній літературі. Діяльність Леоніда Кучми як президента носила дуже неоднозначний характер.
З одного боку, при ньому в країні зберігалася внутрішня стабільність. Організована злочинність, що з’явилась наприкінці 80-х, у 1995-96 рр.. була взята під контроль правоохоронними органами. На початку свого правління Кучма провів реформи, зокрема ввів нову національну валюту (гривню) і сприяв прийняттю нової Конституції країни. З іншого боку, його реформи не були доведені до логічного завершення. Вже наприкінці його першого терміну, почалися проявлятися негативні тенденції. Приватизація багатьох підприємств була проведена на користь особисто пов'язаних з Кучмою осіб, зокрема його зятя Пінчука, групи Суркіса-Медведчука. Кучма не проводив чіткої політичної лінії, лавіруючи між різними політичними силами, намагаючись послабити всі політичні сили і ставлячи себе на місце головного судді між ними. Яскравим прикладом такої тактики стало його переобрання в 1999, коли Кучма вміло роздробив коаліцію своїх опонентів. Після переобрання Кучма взагалі відмовився від будь-яких істотних реформ, повністю зосередившись на збереженні поточного становища. Результатом став спільний застій і відставання в економічному і політичному розвитку від інших країн Східної Європи. Зовнішня політика також була надзвичайно двовекторною, знаходячись між Заходом (США і ЄС) і Сходом (Росія та СНД) і побоюючись рішучих кроків. У результаті Україна як би провисла між цими двома полюсами.