2020-08-05
68
У пунктах А і С розташовані джерела сировини, у пункті В — споживач продукції. Транспортні витрати не залежать від складу вантажу, а лише від його маси і відстані. У таких випадках маси вантажів можна уподібнити до сил і позначити їх напрями ( r1, r2, r3). Точка рівноваги Р0 відшуковується за методом побудови паралелограма.
Розташування точки Р0 є ідеальне, якщо врахувати лише два фактори: сировину і споживача. Однак при появі нових факторів (наприклад, центр розміщення робочої сили) точка Р0 буде зміщуватись.
Теорія розміщення сільського господарства була розроблена Й.Тюненом і викладена у його праці "Ізольована держава". Вивчаючи питання утворення ренти, він вирішив виявити вплив міста-ринку на сільськогосподарську спеціалізацію прилеглої території, яка характеризується однаковою родючістю для всього обширу. Місто розташоване у центрі території, а простір являє собою круг. Чим далі від центру, тим більші транспортні витрати для ферм, які перебувають у центрі круга. Це впливає на загальні витрати фермерів, але щодо кожної культури неоднаково. Для кожного різновиду сільськогосподарського виробництва є поріг, перевищення якого робить виробництво невигідним. Він залежить від відстані до центру.
|
|
|
Шляхом емпіричних розрахунків Й.Тюнен обґрунтував зональність сільськогосподарського виробництва залежно від відстані до центру. Він виділив шість зон, які концентричними кільцями розташовувались навколо міста (рис. 1.4). Найістотнішим у цій теорії було запровадження до економічного аналізу поняття відстані.
У 40-х роках XX століття було опубліковано працю німецького професора А.Леша, де висвітлювалося широке коло теоретичних проблем розміщення виробництва як країни в цілому, так і її економічних районів. А.Леш надає більшого значення ринкам збуту готової продукції, як головному чиннику розміщення підприємств. При цьому він стверджує, що правильним є таке розміщення, яке забезпечує максимальні прибутки, А.Леш впроваджує новий критерій оцінки розміщення підприємств - інтереси всього господарства країни.
1- місто-ринок
2- овочівництво і молочне тваринництво
3- лісове господарство
4- зернові культури
5- кормові культури
6- трипільна сівозміна
7- екстенсивне тваринництво
8- відстань від центр
Рис.1.4." Концентричні кільця" за Й. Тюненом
Досить цікавим є його висновок про обмежену роль теорії при вирішенні практичних питань вибору місця для будівництва окремих підприємств і навіть великих міст.
А.Гетнер обґрунтував так звану хорологічну (від грец. - місце) концепцію, що відбивала причинний взаємозв'язок між об'єктами та явищами, з одного боку, і територіями, з якими вони співвідносяться - з іншого.
|
|
|
Марксистська теорія розвитку і розміщення продуктивних сил виходила з настанови про те, що вони передусім зумовлені способом виробництва і їх територіальна організація істотно залежить від соціального ладу. Марксисти гадали, ніби кожному ладу притаманні власні економічні закони і закономірності, хоча дія загальних законів тим часом не заперечується. У соціалістичних країнах такий висновок призводив до жорсткого планування, що стосувалось і розташування виробництва. Ця практика мала як позитивні, так і негативні наслідки. У 20-50-х рр. XX ст., коли в більшості країн економічний потенціал нарощувався екстенсивним шляхом, коштом кількості споруджених об'єктів народного господарства, підпорядкування жорсткому централізованому плануванню давало змогу зосередити ресурси у найсприятливіших регіонах і центрах. У добу НТР політика централізованого управління економікою, брак ринку почали негативніше впливати на розвиток країн табору соціалізму. З'ясувалося, що з центру не завжди можна визначити кращий варіант розміщення продуктивних сил. Завеликого значення надавалося специфічним закономірностям (так званим законам соціалізму) і нехтувалися загальні закони і закономірності на догоду панівній ідеології.
На сьогоднішній день. В умовах переходу до ринкових відносин, переважає погляд, що економічні закони і закономірності мають загальний характер, тільки проявляються неоднаково в різних країнах. На розміщення продуктивних сил, їх територіальну організацію, структуру, динаміку впливає весь комплекс закономірностей, передумов і факторів. Проте провідну роль відіграє процес територіального поділу праці, внаслідок чого формується розміщення продуктивних сил, їх поділ на території. Територіальний поділ праці виявляється на різних рівнях: від низового адміністративного району - до країни і світової економіки в цілому. Відповідно і в територіальній організації виробництва виділяється мікрорівень, мезорівень, макрорівень і глобальний рівень.
Наука про розміщення продуктивних сил зародилася в надрах економічної і соціальної географії, яка вивчає розміщення виробництва в цілому та його окремих галузей, суспільний поділ праці і територіальну організацію національної економіки. Економічна географія як наука здобула право на існування завдяки працям М.Ломоносова. Приблизно до середини минулого століття вона мала фактично довідковий характер, а науково-пізнавальною стала лише тоді, коли в своїх дослідженнях почала спиратися на закони економічної теорії.
Наука про розміщення продуктивних сил взаємодіє з широким колом інших наук. Вона належить до економічних наук і водночас спирається на результати наукових досліджень природничих, географічних і технічних наук. Результати досліджень останніх безпосередньо впливають на характер розміщення промисловості, сільського господарства, транспорту. Разом з тим розвиток цієї науки ґрунтується на економічних законах і категоріях, які вивчає і визначає економічна теорія. Вона широко використовує результати наукових досліджень галузевих економік, фінансів, економіки праці, економіки природокористування, історії народного господарства, економічної статистики, економічної кібернетики, картографії. Ці дисципліни забезпечують науку про розміщення продуктивних сил насамперед інформацією, методами досліджень, показниками, що характеризують параметри економічного процесу. В свою чергу розміщення продуктивних сил збагачує інші економічні науки власними категоріями, інформацією про регіональні економічні характеристики. Наука та практика розміщення продуктивних сил мають першочергове значення для територіального планування й формування цільових галузевих і територіальних комплексних програм.
|
|
|
Проблеми розміщення продуктивних сил були і залишаються в центрі уваги української науки; вчених економістів і економіко-географів. Уже той факт, що в системі Національної академії наук України тривалий час функціонує Рада з вивчення продуктивних сил України свідчить, що ця наука була офіційно визнаною в державі, а праці цього наукового закладу використовувалися державними плановими органами при обґрунтуванні розміщення нового будівництва, формуванні територіальної структури господарства. Вагомий внесок у розвиток науки про розміщення продуктивних сил зробили К.Воблий, О.Діброва, М.Паламарчук, Ф.Заставний, М.Пістун, О.Шаблій, С.Дорогунцов, М.Долішній, Я.Жупанський, П.Ващенко та інші.
