Рис. 3.2 Структура природно - ресурсного потенціалу

 Природні умови і ресурси істотно впливають на особливості і засади територіальної організації виробництва. Природні умови (клімат, рельєф, географічне положення) можуть в одному випадку гальмувати розвиток суспільного виробництва (розвиток сільського господарства в Сахарі, транспорту в гірських районах)  та вважатись несприятливими, а в іншому - створювати додаткові умови для прогресу: достатнє зволоження, достатня річна кількість опадів, сума додатних температур, родючість ґрунту.

Наявність тих або інших природних ресурсів (лісових, водних, земельних, рекреаційних), а також корисних копалин може бути стимулом, поштовхом до розвитку економіки країни. Інше питання - як країна тим ресурсом порядкуватиме. В залежності від кількості природних ресурсів і їх використання країни поділяються на гри групи:

- країни, які багаті на природні ресурси, але нераціонально їх використовують;

- країни, які багаті на природні ресурси і раціонально їх використовують;

- країни, які ніколи не вирізнялися наявністю природних ресурсів на своїй території.

Країни, які входять до першої групи, як правило, продаватимуть сировину, ціни на яку на світовому ринку постійно знижуються через перевищення пропозиції над попитом, а також через дедалі ширше впровадження матеріалозберігаючих технологій. Це простіший спосіб одержати прибуток, який перетворить цю країну на країну, що розвивається, оскільки багатство за рахунок природних ресурсів розбещує і дає змогу жити без надмірних зусиль. Так, в колишньому СРСР у 80-ті рр. за експорт енергоносіїв протягом 5 років отримали понад 200 млрд. доларів США. Тільки незначна частина цих коштів пішла на модернізацію виробництва. Більша частина була витрачена на розвиток військово-промислового комплексу, на придбання товарів широкого вжитку, продуктів харчування, позичена у вигляді довгострокового кредиту так званим "дружнім країнам".

Якщо розвиток країни передбачається коштом однієї добувної галузі, то такий шлях називається монокультурним. Наприклад, чільним експортним товаром є: мідь для Чилі (46%), Замбії (87%), Заїру (48%); боксити для Ямайки (57%), Суринаму (56%), залізна руда для Мавританії (83%), нафта для Венесуели, Брунею, Іраку.

Іншим шляхом ідуть країни, які мають природні ресурси та вміють їх використовувати для вдосконалення власної економіки. За приклад можуть служити Кувейт, Бахрейн, Саудівська Аравія, ОАЕ. Джерелом їх процвітання сталиродовища нафти і природного газу. Тепер там розвиваються і інші галузі промисловості, такі як, нафтопереробна, металургійна, хімічна. Ці країни мають чималі кошти і вкладають їх в економіку інших держав, купують нерухомість по всьому світу.

Основним природним ресурсом Швеції та Фінляндії є ліс. Завдяки йому ці країни стали провідними експортерами паперу, картону і інших продуктів переробки деревини. Для країн, які входять до третьої групи, саме відсутність природних ресурсів стало тим фактором, що стимулював потужний розвиток переробної промисловості. Японію, що входить сюди, почали називати "переробним комплексом". Маючи лише 5% необхідних природних ресурсів і завозячи 95%, країна лідирує у виплавці сталі і кольорових металів з їх подальшим експортом, в експорті продукції машинобудування, лісової, хімічної промисловості. У 70-х рр. прагнучи зменшити залежність японської економіки від імпорту ресурсів, вчені почали розробляти менш енерго- та матеріаломісткі технології.

Класифікація галузей народного господарства за ступенем залежності від природних ресурсів. Природні умови та ресурси мають істотний вплив на галузеву структуру народного господарства країни та види виробництва, що залежать від природних умов. За ступенем залежності галузі можна класифікувати на ті, для яких природні ресурси мають:

- вирішальний вплив;

- значний вплив;

- незначний вплив (рис. 3.3).

Першість деяких країн у забезпеченні природними ресурсами ще не свідчить про високий рівень їх економічного розвитку (Росія, Китай, Бразилія). За внутрішнім валовим продуктом на душу населення вони посідають 57, 102 та 35 місця у світі. А Японія не має природних ресурсів, але входить до "Великої Сімки".

 

 

     
 

 



Машинобудування, текстильна, швейна, взуттєва, атомна енергетика, освіта, наука, культура, транспорт  
Чорна металургія, теплоенергетика, виробництво синтетичного каучуку, лляних тканин, цукрова промисловість, овочево-консервна, промисловість будматеріалів
Сільське господарство, лісове господарство, рибне господарство, гірничодобувна промисловість, виробництво калійних добрив, суднобудування, рекреаційне господарство  








Понравилась статья? Добавь ее в закладку (CTRL+D) и не забудь поделиться с друзьями:  



double arrow
Сейчас читают про: