2020-08-05
114
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Івано-Франківський національний технічний
Університет нафти і газу
Кафедра екології
М.М.Приходько
ГЕОГРАФІЯ ТА ЕКОЛОГІЯ УКРАЇНИ
Конспект лекцій
Рекомендовано методичною радою університету
Івано-Франківськ
2010
МВ 02070855-2871-2010
Приходько М.М. Географія та екологія України. Конспект лекцій. – Івано-Франківськ: ІФНТУНГ, 2010. – 38 с.
Конспект лекцій містить теоретичні основи до вивчення курсу з дисципліни «Географія та екологія України». Охоплює розділи, що характеризують структуру компонентів навколишнього середовища на території України та їх екологічний стан.
Розроблений на кафедрі екології Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу для студентів денної та дистанційної форм навчання напряму підготовки «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування» освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр».
|
|
|
Рецензент: д-р геол.-мінерал. наук, професор Адаменко О.М.
Рекомендовано методичною радою університету
Протокол № 4 від 05.09.2009 р.
© Приходько М.М., 2010
© ІФНТУНГ, 2010
Зміст
| Вступ | 4 | |
| Тема 1 | Загальна характеристика території України | 5 |
| Тема 2 | Земельні ресурси і грунти | 8 |
| Тема 3 | Поверхневі води | 11 |
| Тема 4 | Підземні води | 14 |
| Тема 5 | Лісові ресурси | 18 |
| Тема 6 | Мінерально-сировинні ресурси | 20 |
| Тема 7 | Освоєння території України і агроекосистеми | 21 |
| Тема 8 | Екзогенні геодинамічні процеси | 24 |
| Тема 9 | Екологічні проблеми природних вод | 27 |
| Тема 10 | Стан та екологічні проблеми грунтів | 30 |
| Тема 11 | Екологічні проблеми атмосферного повітря | 35 |
| Перелік використаних джерел | 38 |
ВСТУП
Метою курсу "Географія та екологія України" є надати студентам знань з регіональних екологічних проблем як України в цілому так і окремих її регіонів зокрема, привити студентам вміння аналізувати стан та еколого-економічну оцінку природних ресурсів нашої держави та навчити їх раціонально використовувати ці ресурси з врахуванням вимог техногенно-екологічної безпеки життєдіяльності людини.
Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні задачі:
- визначити предмет і методи дисципліни, чітко відокремити його від інших екологічних дисциплін для запобігання дублювання;
- окреслити коло найважливіших екологічних проблем України, поділивши їх на глобальні, що є спільним для всього людства, і регіональні - притаманні тільки Україні або породжені господарською діяльністю вітчизняних підприємств;
|
|
|
- розглянути по кожному регіону окремо екологічні проблеми і природні ресурси, звернувши особливу увагу на еколого-економічну доцільність використання цих ресурсів;
- проаналізувати екологічну ситуацію на території наших країн-сусідів (Польщі, Білорусі, Росії, Молдови, Румунії, Словаччини і Угорщини), яка може впливати і на стан довкілля України;
- розкрити сучасні методи і засоби подолання складних екологічних проблем, криз і катастроф та еколого-економічну необхідність раціонального використання природних ресурсів України.
Найбільшу увагу треба приділити проблемному характеру лекцій та ситуаційному методу ведення практичних занять, щоб кожний студент міг індивідуально активізувати свою діяльність під час аудиторських занять і самостійною роботою закріплював набуті знання.
Найважливішим етапом у розкритті проблем природокористування є вивчення шляхів їх еколого-економічного (раціонального) використання в екологічно безпечних межах та з дотриманням умов безпеки життєдіяльності людини.
Тема 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ
Україна розташована у географічному центрі Європи, на південному заході і півдні Східно-Європейської рівнини (понад 94% площі). Із заходу на схід її територія простягається на 1316 км (від 22 град, до 40 град, східної довготи), з півдня на північ – майже на 900 км (від 44 град, до 52 град, північної широти). Загальна площа становить 603,7 тис.км2, населення – 48,0 млн. На півдні України простягаються Кримські гори, на заході – Українські Карпати. Найвищі відмітки рівнинної частини – 300-473 м н.р.м., гірської: у Кримських горах 1542 м (гора Роман-Кош) та у Карпатах – 2061 м (гора Говерла). Рівнинна частина України поділяється на три ландшафтні зони – мішаних лісів (Українське Полісся), Лісостеп і Степ.
За господарською спеціалізацією Україна виділяється серед країн Центральної Європи паливно-енергетичним, металургійним та машинобудівним комплексом, багатогалузевим сільським господарством, досить високим рівнем виробництва електроенергії. Розвинута транспортна мережа створює передумови для того, щоб Україна стала мостом між Західною Європою та Східноєвропейськими країнами.
Геологічна і тектонічна будова. Більшу частину України займає Східноєвропейська платформа, яка має давній кристалічний фундамент. Частиною її є Український щит з архейських гранітів і гнейсів, протерозойських кварцитів, сланців, пісковиків тощо. Українські Карпати і Кримські гори належать до складчастих структур Середземноморського поясу. Перші складають піски, глини крейдяного періоду, другі – тріасові сланці та юрські вапняки. Всюди на Україні залягають четвертинні відклади, що вкривають більш давні породи. Орографічно територія України представлена низовинами, височинами і горами, простягання яких пов’язане з тектонічними структурами. Вони, а також тектонічні рухи і кліматичні умови зумовили виникнення різноманітних форм рельєфу, а саме: тектогенні денудаційні, водно-ерозійні, льодовикові, еолові тощо. Їх різноманіття значною мірою визначає різноманіття грунтів, рослинного та тваринного світу.
Клімат. Вся територія України, за винятком південного берега Криму, що відноситься до субсередземноморської зони і має риси субтропічного клімату, знаходиться в межах помірного клімату з чітко вираженими зональними відмінностями кліматичних умов і помітним зростанням континенгальності з північного заходу на південний схід. Середні температури січня – від -8 оС на північному сході до 2-4 оС на південному березі Криму, липня – відповідно від 18-19 оС до 23-24 оС. За рік випадає від 600-700 мм опадів на північному заході до 300 мм на південному сході, у горах Криму – 1000-1200 мм, в Українських Карпатах – до 1600-2000 мм.
|
|
|
Природні води – це річки, озера, болота і підземні води. Всього на Україні протікає понад 63 тис. річок загальною довжиною понад 206 тис. км, що створюють досить густу річкову мережу (на 1 км2 припадає 0,25 км річок). Це, насамперед, Дніпро з його найбільшими притоками Прип’яттю і Десною, Дунай, Дністер, Південний Буг, Західний Буг і Сіверський Дінець. Всі вони, за винятком Західного Бугу, який впадає у Балтійське море, належать до басейнів Чорного та Азовського морів. Режим багатьох річок змінений штучними водоймами. Найбільші з них (каскад із шести великих водосховищ) споруджені на Дніпрі. З введенням їх в експлуатацію рівень води в Дніпрі підвищився від 2 до 12 м, внаслідок чого у зоні водосховищ були затоплені заплави і частково надзаплавна тераса.
Грунти. Україні притаманна значна різноманітність грунтів – близько 650 видів грунтів. Найродючіші з них – чорноземи – займають у країні в межах Лісостепу і Степу найбільшу площу (близько 60% усіх сільськогосподарських угідь країни). На Поліссі поширені переважно дерново-підзолисті супіщані та торфово-болотні грунти. У Лісостепу поряд з чорноземними панують сірі опідзолені грунти. На крайньому півдні це каштанові грунти. В Карпатах у верхньому гірському поясі – гірсько-лучні, а в середньому і нижньому поясах – бурі гірсько-лісові грунти. У Гірському Криму на яйлах поширені гірсько-лучні, нижче – бурі гірсько-лісові і в нижньому поясі – коричневі гірські грунти.
Рослинний світ. Географічне положення України, різноманіття фізико-географічних умов сприяло формуванню багатого рослинного світу, що нараховує близько 70 тис. видів. За приблизними оцінками, одна третина видів, особливо серед грибів і комах, ще не описані. В Україні нараховується понад 25 тис. видів рослин, в тому числі водоростей – близько 4 тис., грибів і слизовиків – понад 15 тис., лишайників – понад 1 тис., мохоподібних – майже 800 і судинних рослин – 5100 видів, включаючи і найважливіших з числа культурних, а з урахуванням екзотів, які вирощуються у відкритому грунті ботанічних садів, – більше 7, 5 тис. видів. Найбагатшими флористичне регіонами є Кримські та Карпатські гірські масиви (2220 і 2012 видів відповідно). У першому спостерігається і найвища насиченість ендемічними видами (від 240 до 300). Далі йдуть Подільська, Донецька і Приазовська височини.
|
|
|
Близько 28% площі України зайнято природною чи вторинною напівприродною рослинністю, з них: лісами – 15,5%, луками – 9%, болотами – 2%, степами і солончаками – 3%. Майже 25% видів флори України зосереджена у лісах (зокрема, 15,5% – у широколистяних) і близько 20% – у степах.
Багато видів представлені лікарськими (100 видів), вітамінними (понад 200), жиро-олійними (300), медоносними (понад 1000), дубильними і фарбувальними (200) рослинами. Понад 100 видів нараховують деревні рослини.
Тваринний світ України нараховує понад 45 тис. видів, з яких більше 44 тисяч безхребетних, серед яких понад 35 тисяч видів комах. 190 видів безхребетних, включаючи 32 ендемічних види із гідрофауни Чорного та Азовського морів, відносяться до так званого „понто-каспійського” комплексу, які потребують посиленої охорони в місцях їх існування, зокрема в гирлах річок і лиманах.
Хребетні тварини представлені рибами і круглоротими (всього 170 видів і підвидів), земноводними (17 видів), плазунами (21 вид), птахами (біля 400 видів), ссавцями (108 видів). 12 видів хребетних є ендемами.
В Чорному і Азовському морях зустрічається 221 вид зелених, бурих і червоних водоростей-макрофітів, а число видів тварин значно перевищує 2000, з яких 237 знайдені лише тут. Особливий інтерес мають ендеміки каспійського походження в Азово-Чорноморському басейні, яких нараховано близько 20 видів.
Контрольні запитання
1 Дайте загальну характеристику геологічній і тектонічній будові України.
2 Дайте загальну характеристику клімату, водам і грунтам України.
3 Дайте характеристику рослинному і тваринному світу України.
Тема 2. ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ І ГРУНТИ
Площа України 603,7 тис.км2 (60,37 млн.га). Сільськогосподарські угіддя займають 42,8 млн.га (71% від площі всіх земель), орні землі – 32,55 млн.га (54% від усіх земель і 76% від площі сільськогосподарських угідь), ліси –10,44 млн.га.
Зрошувані землі займають 2329,7 тис. га, що становить 3,9% території країни, з них: сільськогосподарські угіддя – 2323,9 тис. га (рілля – 2244 тис. га, перелоги – 0,2, багаторічні насадження – 67,3, сіножаті – 2,8, пасовища – 9,6 тис. га), ліси та інші лісовкриті площі – 0,4 тис. га. Протягом останніх 10 років майже у 4 рази зросли площі зрошуваних земель, які не поливаються взагалі, при цьому зменшилися і норми поливу сільськогосподарських культур, що знизило водноекологічне навантаження на грунти.
У структурі земельного фонду налічується 3296,9 тис. га осушених земель, які поширені на території 19 областей країни (крім Дніпропетровської, Кіровоградської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької областей та АР Крим). Найбільші площі осушених земель знаходяться у Львівській (513,2 тис. га). Житомирській (425,4 тис. га), Волинській (416,6тис. га), Рівненській (390,4тис. га) та Чернігівській (300,0 тис. га) областях.
У зв’язку із вилученням земель для потреб будівництва населених пунктів, доріг та інших елементів інфраструктури площа сільськогосподарських угідь (в т.ч. і ріллі) постійно зменшуються, що істотно впливає на рівень землезабезпечення. Площа сільськогосподарських угідь на душу населення порівняно з 1950 роком у 2003 році зменшилась з 1,24 до 0,89 га (на 28 %), а ріллі з 1,0 до 0,68 га (на 32 %).
Враховуючи це, а також те, що земля є матеріальною основою розвитку всіх галузей економіки, виробництва продуктів харчування і сировини для промисловості, однією з найбільш актуальних проблем, розв’язання якої забезпечить сприятливі умови проживання і розвитку сучасного і майбутніх поколінь є забезпечення раціонального використання і охорони земельних ресурсів.
У зв’язку із земельною реформою розвиток земельних відносин характеризується появою нових форм землекористування на основі різних форм власності, докорінною зміною системи управління земельними ресурсами.
Понад 50% сільськогосподарських угідь і 60% ріллі представлено чорноземними грунтами. Таким чином, Україна має сприятливі грунтові умови для розвитку сільськогосподарського виробництва. Неоднорідність цих умов, що зв’язана із зміною природних факторів, відображена у поділі території країни на природно-сільськогосподарські зони. Кожна зона має свої особливості у структурі земельних ресурсів, сільськогосподарських і лісових угідь.
Полісся займає майже 20% площі України, відрізняється порівняно низьким ступенем сільськогосподарської освоєності земельного фонду і високою питомою вагою природних кормових угідь. Тут зосереджено понад 25% усіх сіножатей і пасовищ країни, 40% лісів, майже 50% усіх заболочених земель. Ліси, болота і чагарники вклинюються у сільськогосподарські угіддя, тому для зони характерна дрібноконтурність і роздробленість землекористування.
Лісостеп – найбільша зона країни (33% загальної площі), характеризується високою сільськогосподарською освоєністю (76%) і розораністю (66%). Грунтові і кліматичні умови найбільш сприятливі для інтенсивного ведення сільського господарства.
Степова зона поділяється на дві підзони – Північну і Південну. Північний степ займає понад 25% території держави і має найвищу сільськогосподарську освоєність (81%) і розораність (67%) і найбільші за розмірами поля завдяки одноманітному грунтовому покриву. Все це у поєднанні з теплим кліматом і задовільним вологозабезпеченням сприяє інтенсивному розвитку землеробства і садівництва.
Південна підзона степу займає близько 14% території країни, освоєність і розораність тут дещо нижчі, ніж у Північній підзоні, що пов’язано із складнішим грунтовим покривом, поширенням засолених і солонцюватих грунтів. Природна зволоженість недостатня, тому тут розвинуте зрошення, яке забезпечує інтенсивний рівень землеробства, садівництва, виноградарства.
Гірський Крим. Займає невелику територію, відрізняється підвищеною лісистістю. Орні землі складають всього 21,8%, плодові багаторічні насадження – 9,7%. Завдяки теплому клімату, відносно доброму зволоженню, а також зрошенню вони використовуються досить інтенсивно.
Українські Карпати. Характеризуються найбільш високою лісистістю (близько 60%) і низькою сільськогосподарською освоєністю (10-12%). Ділянки ріллі, розташовані серед лісів і лук, мають дрібні розміри. Більша частина сільськогосподарських угідь зосереджена у передгірських районах, у міжгірних пониженнях і долинах гірських рік. Тільки Закарпатська низовина має високу освоєність (70% сільськогосподарські угіддя, 60% рілля).
У відповідності до ст.19 Земельного кодексу України (2001) землі за основним цільовим призначенням поділяються на 9 категорій:
а) землі сільськогосподарського призначення;
б) земліжитлової і громадської забудови;
в) землі природно-заповідного та іншого призначення;
г) землі оздоровчого призначення;
д) землі рекреаційного призначення;
е) землі історико-культурного призначення;
є)землі лісового фонду;
ж) землі водного фонду;
з) землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Збереження грунтового покриву і підвищення родючості грунтів – важлива умова підвищення біологічної продуктивності природних ландшафтів, лісів і агроценозів.
Україна має багаті грунтові ресурси. На 2/3 її території залягають родючі чорноземи, темно-сірі лісові, лучні і інші грунти. Значні площі займають також і малородючі грунти. До них належать:
· легкі піщані і супіщані дерно-підзолисті грунти у Поліссі (понад 3 млн. га), які потребують вапнування та інтенсивного удобрення;
· перезволожені кислі буро-підзолисті оглеєні грунти у передгір’ях Карпат (близько 400 тис. га), на яких необхідно застосовувати складний меліоративний (окультурюючий) комплекс;
· солонці і солонцюваті чорноземно-лучні грунти, солончаки і солоді лівобережного лісостепу (834 тис. га),
· еродовані грунти всіх зон, грунти на ерозійно небезпечних схилах, де необхідно застосовувати спеціальне грунтозахисне землеробство(понад 2 млн. га).
Контрольні запитання
1 Дайте загальну характеристику земельним ресурсам України.
2 Які особливості земельних ресурсів у Лісостепу, Степу та на Поліссі?
3 Які особливості земельних ресурсів у Гірському Криму та Українських Карпатах?
4 Як поділяються землі в Україні за основним цільовим призначенням?
5 Які грунти поширені в Україні?
