Тема 9. Екологічні проблеми природних вод

Найбільш актуальними екологічними проблемами природних вод на території України є:

· значний забір води з поверхневих і підземних водних об’єктів, що призвело до зменшення самовідновлювальної здатності річок та виснаження водоресурсного потенціалу;

· забруднення водних об’єктів зворотними водами з населених пунктів, виробничих об’єктів і сільськогосподарських угідь;

· радіаційне забруднення багатьох річок внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС;

· погіршення якості питної води;

· недостатнє фінансування і реалізація водоохоронних заходів;

· відсутність постійно діючої мережі моніторингу у системі водокористування.

Названі екологічні проблеми є актуальними для всіх водних басейнів України. У першу чергу це стосується Дніпра, водні ресурси якого становлять близько 80 % водних ресурсів України і забезпечують водою понад 32 млн. населення та 2/3 господарського потенціалу країни. Кількість забруднюючих речовин, які скидаються у р. Дніпро – 750 тис. тонн; 60 % території басейну Дніпра розорано, на 35 відсотках земля сильно еродована, на 80 відсотках трансформовано первинні природні ландшафти. Водосховища на Дніпрі стали акумуляторами забруднюючих речовин. Значної шкоди північній частині басейну завдала катастрофа на Чорнобильській АЕС. У критичному стані перебувають малі річки басейну, значна частина яких втратила природну здатність до самоочищення. У катастрофічному стані знаходяться притоки нижнього Дніпра, де щорічно ускладнюється санітарно-епідеміологічна ситуація, зменшується вилов риби та бідніє біологічне різноманіття.

Не в кращому стані перебувають басейни інших річок України. У Сіверський Донець скидається близько 600 тис. т забруднюючих речовин, Дністер – 78 тис. т., Чорне море – 60 тис. т., Азовське море – 148 тис.т.

До основних причин, що зумовлюють незадовільний екологічний стан природних вод України належать:

· скидання неочищених та недостатньо очищених комунально-побутових і промислових стічних вод безпосередньо у водні об’єкти та через систему каналізації. Найбільшу кількість забруднюючих речовин скидають Донецька – 1534 тис. т., Луганська – 391, Дніпропетровська – 327, Запорізька – 213 та Харківська – 127 тис.т. області;

· надходження до водних об’єктів забруднюючих речовин з поверхневим стоком з селітебних територій та сільськогосподарських угідь.

Гігієнічна класифікація водних об’єктів за ступенем забруднення проводиться на основі державних санітарних правил і норм „Вода питна. Гігієнічні вимоги для якості води централізованого господарсько-питного водопостачання", що затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України № 383 від 23.12.96. Вона передбачає оцінку якості води за органолептичними, токсикологічними, загальносанітарними (санітарним режимом) і бактеріологічними показниками. Органолептичні показники визначаються за запахом, смаком, кольоровістю, мутністю, завислими речовинами, рН, лужністю, загальною жорсткістю, загальною мінералізацією, сухим залишком, вмістом магнію, марганцю, заліза, хлоридів, сульфатів, нафтопродуктів тощо. Небажаною і навіть шкідливою є питна вода як з дуже високою (більше 1000 мг/дм³), так і з дуже низькою (менше 100 мг/дм³) мінералізацією. Вода з мінералізацією 50–100 мг/ дм³ і менше не має доброго смаку і сприймається як дуже прісна.

Вода більшості водних об’єктів України класифікується IV-V класами якості (забруднена і брудна). Чиста вода у Закарпатській і гірській частині Івано-Франківської, Львівської і Чернівецької областей; у південній частині Вінницької, на південному сході Харківської і заході Одеської областях та південно-західній частині Автономної республіки Крим. Підвищена забрудненість води відмічена у Львівській, Одеській, Запорізькій, Дніпропетровській та Донецькій областях. Висока забрудненість – у північній частині Донецької області, на значній частині Херсонської області. Малі річки забруднені на порядок більше, ніж великі.

Кисневий режим у річках України задовільний, за винятком локального та короткотермінового зменшення вмісту кисню у водах окремих річок та водойм у літній період. Останнє пояснюється зменшенням розчинності кисню при високих температурах води.

У переважній більшості річкових басейнів України тривалий час спостерігається тенденція до зменшення вмісту у воді мінеральних сполук азоту (Nмінер.), які визначають рівень евтрофування природних вод. У річках Криму вміст Nмінер. за останні роки не змінився, а у воді Дніпра відзначено тенденцію до його зменшення.

У водах Дунаю, Південного Бугу, Дністра, в річках Криму та Приазов’я протягом останніх років спостерігалося незначне зниження вмісту мінеральних сполук фосфору.

У водах Дунаю, Дніпра, Західного Бугу зафіксовано зменшення концентрації розчинених органічних речовин, в той же час у стоці Дністра та Південного Бугу їх вміст зростає.

Забруднення важкими металами поверхневих вод більшості річок України має тенденцію до зниження. Найвищий вміст міді та марганцю спостерігався у басейні Дністра; цинку – у водах Південного Бугу та Сіверського Дінця; хрому – у басейні Західного Бугу. Найнижчий вміст усіх металів у водному середовищі, окрім міді, зафіксовано у водних об’єктах Криму.

У міру зростання забрудненості водного об’єкта послаблюється біологічний механізм самоочищення. Переважно розвиваються синьо-зелені водорості і анаеробні бактерії. поступово зникають вищі форми життя. Найбільше ця проблема стосується малих річок. Вони мають, з одного боку, високе забруднення, а з іншого – невелику стійкість і потенціал самоочищення. Це означає, що більшими темпами відбувається деградація малих річок і на їх охорону необхідно направляти зусилля в першу чергу.

Якість підземних вод постійно погіршується. В Україні виявлено понад 290 осередків забруднення підземних вод, побудовано 3000 фільтруючих накопичувачів стічних вод. Найбільш незадовільний якісний стан підземних вод на півдні України – в Одеській, Миколаївській, Херсонській, Запорізькій областях та Автономній республіці Крим. Пестицидне забруднення вище за нормативні величини спостерігається у Вінницькій, Житомирській, Луганській, Миколаївській і Одеській областях та Автономній республіці Крим. Нітратне забруднення більше ГДК спостерігається практично на всій території України, за винятком західних областей.

Контрольні запитання

1 Які основні екологічні проблеми природних вод в Україні?

2 Причини незадовільного екологічного стану водних об’єктів?

3 Гігієнічна класифікація водних об’єктів.