Що таке цілепокладання в соціальному управлінні?

Це початковий момент управління. На даному етапі встановлюються цілі управління на певний період і розробляються механізми досягнення цих цілей.

Конкретні цілі управління соціальною роботою формуються на основі аналізу потреб усіх верств суспільства в соціальному захисті. Причому процес управління соціальною роботою лише тоді буде повним, безперервним і ефективним, коли він буде представлений у взаємодії найближчих і довгострокових, тактичних і стратегічних цілей. Як стратегічну мету може виступити найбільш повне задоволення потреб усіх верств населення соціального захисту на базі передових досягнень світової павуки і науково-технічного прогресу. Тактичною метою на даному етапі розвитку суспільства є задоволення потреб найбільш потребують соціального захисту верств населення з урахуванням можливостей економіки.

Незважаючи на відоме протиріччя між найближчими і довгостроковими інтересами людей, соціальний закон взаємодії конкретних цілей управління полягає в тому, що стратегічна мета не може бути досягнута на шкоду тактичної мети. Разом з тим, якщо на перший план висуваються тактичні, одномоментні мети на шкоду стратегічним, це гальмує розвиток соціальної роботи.

Що таке соціальна політика?

Соціальна політика — це суспільний феномен, що поєднує різноманітні багатофакторні складові: конституційно-правові, інституціональні, управлінські регулятивні та саморегулятивні, глобальні, національні, державні, наддержавні, громадські, гуманістичні, праксеологічні (ціннісні), комунікативні та ін. Зазначене зумовлює багатоаспектність засад соціальної політики як суспільного явища.

Розрізняють вузьке та широке розуміння соціальної політики.

У вузькому розумінні соціальна політика — це цілеспрямована діяльність суб'єктів з метою забезпечення соціального захисту і створення умов для формування безпечного соціального середовища людини. У такому аспекті соціальна політика передбачає комплекс заходів, спрямованих на створення системи соціальних амортизаторів суспільних, зокрема ринкових, ризиків і формування соціальних стандартів. Іншими словами, соціальна політика у вузькому розумінні — це діяльність суб'єктів соціально-політичного життя, спрямована на формування соціальної безпеки людини й суспільства.

У широкому розумінні соціальна політика — це система цілеспрямованої діяльності суб'єктів, що сформувалася в суспільстві на певному етапі його розвитку і здійснюється на основі певних принципів і засад з метою забезпечення оптимального функціонування й розвитку соціальних відносин.

Яким чином соціальна політика впливає на соціальне управління?

Соціальна політика — це діяльність держави з управ­ління розвитком соціальної сфери суспільства, спрямована на задово­лення інтересів і потреб населення. До основних завдань соціальної політики незалежно від суті, ха­рактеру і особливостей суспільства належать підвищення добробуту, поліпшення умов праці і життя людей; забезпечення в усіх сферах суспільних відносин принципу соціальної справедливості; зближення класів, соціальних груп і прошарків суспільства; поліпшення націо­нальних відносин та ін.

Соціальна політика як складне і багатопланове явище регулює насамперед відносини, що виникають між членами суспільства в про­цесі задоволення ними найрізноманітніших потреб. Вона охоплює всі сфери життєдіяльності людини — працю, побут, культуру, відпочинок.

Відносини між суспільством і особою соціальна політика регулює головним чином через упорядкування відносин між суспільством і соціальними групами. Важливим принципом соціальної політики було й залишається управління інтересами і через інтереси людей

Висвітліть основні напрямки соціальної політики органів місцевого самоврядування.

Основні напрями соціальної політики як на державному, так і регіональному рівнях є складовою частиною ідеології державного будівництва, яка націлена на забезпечення прав і свобод людини, інтеграцію суспільства навколо національної ідеї, відтворення соціальних цінностей, соціальне партнерство, розвиток демократичних інститутів самоврядування у суспільстві, формування державної стратегії для зупинення тенденції моральної та духовної деградації суспільства.

Отже, основними напрямами соціальної політики в Україні на сучасному етапі розвитку є:

• політика в сфері доходів населення, яка передбачає встановлення соціальних стандартів життя, параметрів життєвого рівня, забезпечення зростання заробітної плати;

• політика зайнятості та охорони праці, яка передбачає законодавче встановлення засобів охорони праці, видів і форм соціального страхування, забезпечення повної продуктивної зайнятості населення, запобігання безробіттю;

• соціальний захист, що передбачає визначення та встановлення параметрів пенсійного забезпечення та інших видів соціального страхування, соціальної допомоги, соціального обслуговування, а також соціальних пільг і гарантій;

• демографічна політика, яка передбачає стимулювання репродуктивного зростання населення, державну допомогу сім’ї, регулювання міграційних процесів;

• політика розвитку соціальної сфери: культурна, мовна, релігійна, молодіжна, рекреаційна політика, охорона здоров’я, в сфері освіти, науки, тощо