Яким чином здійснюється управління процесами зайнятості?

Контроль — це процес забезпечення досягнення цілей організації за допомогою оцінки та аналізу результатів діяльності, оперативного втручання у процес діяльності і прийняття корегуючих дій.

Контроль також визначають, як механізм перевірки дотримання та виконання нормативно встановлених завдань, планів та рішень. Зазначу, що контроль завжди має функціональне призначення і виникає на певній стадії управлінського процесу і є підсумковим етапом управлінської діяльності, що дозволяє зіставити досягнуті результати із запланованими.

Об'єкт контролю - це те, що (хто) контролюється. У системі управління організацією об'єктами контролю є діяльність в цілому, її окремі галузі, регіони, об'єднання та ін.

Суб'єктом контролю може бути група людей або організація, що наділена відповідними повноваженнями. Предмет контролю - це стан і поведінка об'єкта управління. Предметом контролю таких об'єктів, як об'єднання, підприємство, організація, структурний підрозділ або їх окремі частини та елементи, є їх діяльність відповідно до встановлених законів, норм, правил, рішень, доручень, тобто певний стан об'єкта контролю на конкретну дату.[6, с. 21]

Контроль здійснюється на основі певних принципів:

- принцип спрямованості на головне.

- принцип орієнтації на результат. Кінцевим результатом процесу контролю є не тільки виявлення порушень і відхилень, а й визначення і ліквідація їх причин;

- принцип всеосяжності — поширення контролю на всі сфери діяльності організації. Процесів, підрозділів, напрямів діяльності поза контролем в організації не може бути;

- принцип економічності — здійснення контролю а найменшими витратами, мінімальною кількістю працівників, які володіють спеціальними знаннями і навичками;

- принцип науковості — застосування останніх досягнень науки і техніки, передового досвіду у процесі здійснення контролю

- принцип дієвості — активний вплив суб'єктів контролю на об'єкти шляхом прийняття ефективних управлінських рішень з усунення виявлених недоліків, профілактики та попередження їх у подальшій діяльності;

- принцип об'єктивності контролю — його інформація не піддається впливу та суб'єктивній оцінці, не може бути результатом суб'єктивних тверджень окремих осіб та ін..

Керівники здійснюють контролюючу функцію шляхом особистого контролю на місцях, заслуховування доповідей безпосередніх підлеглих та інших працівників, ознайомлення із задокументованою інформацією, з метою - перевірити, чи все виконується відповідно до прийнятої програми, наказів і встановлених принципів, визначити помилки.

Глибоке розуміння контролю, як обов’язкової функції менеджменту в системі державної служби, яка є заключною стадією управлінського процесу і відіграє роль ланки, що встановлює зв'язок між керуючою і керованою системами, стосується не лише керівників, а й усіх працівників, та є дуже важливою, для налагодження ефективної діяльності організації.

В залежності від стилів керівництва в системі державної служби функціонують організації:

- з авторитарним стилем керівництва (концентрація влади у керівника, централізація повноважень, яка унеможливлює прийняття рішень підлеглими);

- з демократичним стилем керівництва (має місце децентралізація повноважень та ін.);

- з ліберальним стилем керівництва (коли керівник не втручається в діяльність підлеглих, а виконує, в основному, інформаційні функції).

Природа організацій державної служби випливає з природи людської діяльності, бо для досягнення своїх цілей в процесі керування державними справами в межах наданих їм повноважень, службовці повинні об’єднуватись і діяти. Для цього вони отримують необхідні ресурси та беруть на себе відповідальність за свої дії. Державна служба функціонує і розвивається при наявності організацій з різним терміном існування. У зв’язку з цим розрізняються організації з довгостроковим та з короткостроковим періодом функціонування.

Організації державної служби як системні утворення мають певну структуру. Основними складовими елементами організації як системи є місія, цілі, задачі, кадри, функції, ресурси.