Загальна фізико-географічна характеристика Австралії

Австралійський світ географічно унікальний. Це єдиний географічний світ, який цілком лежить у Пiвденнiй пiвкулi. Biн також єдиний, що не має сухопутного виходу до будь-якого iз сусідніх світів, адже його зусібіч оточують моря й океани. Назва материка безпо­середньо вказує на його географічне розташування (австральний означає південний) - хоч i далеко від джерела домінуючої культурної спадщини, але до­сить близько до нових економічних можливостей Тихоокеанської окраїни.

У складі Австралії дві країни: Австралія, що відіграє головну роль у будь-якому плані, i Нова Зеландія. Мiж ними лежить Тасманове море. На захід простягається Iндiйський океан, на схід - Тихий.

Фiзико-географiчнi контрасти мiж обширною цiлiсною територією Австралії та видовженою розділеною на частини Новою Зеландією пояснюються їxнiм розташуванням на тектонічних плитах Землі. В Австралiї залягають геологічно найстарші породи нашої планети. Вона розташована у центрi однойменної Австралійської плити. Молод­ша та менш спабільна Нова Зеландія знаходиться у мiсцi зіткнення Австралiйської та Тихоокеанської плит. В Австралії рідко трапляються землетруси, а вивержень вулканів немає взагалі. У Новій Зе­ландії добре знають i те, i те. Відмiнностi у розташуванні простежуються i у відмінностях рельєфу. Найвище мicце Австралії - це Вели­кий Вододільний хребет - гори, що простягають­ся вздовж східного узбережжя вiд пiвострова Кейп-Йорк до пiвденної частини штату Вiкторiя з продовженням на острові Тасманія. Найвищою вершиною цих старих гір, які зараз дуже еродовані, є гора Костюшко - 2228 м зав­вишки. У Новій Зеландiї гірські хребти значно вищi, а гора Кука сягає 3764 м.

На захiд вiд Великого Вододiльного хребта Австралiя загалом характеризується рівнинним рельєфом, окрім деяких місцин, як-от хребет Мак­доннелл поблизу центру; переважають височини та низовини. Головний фізико-географічний регіон - Великий Артезіанський Басейн – є єди­ним джерелом підземних водних ресурсів; без ньо­го вся територія перетворилася б на пустелю. На півдні рельєф перетятий головною водною систе­мою континенту - річками Муррей i Дарлінг.

На клімат Австралії впливають широтне розташування i внутрішня відокремленість. У цьому плані Австралія набагато розмаїтiша від Нової Зеландії, її клімат змінюється від тропічного на крайній пiвночi, де розкинулися тропічні ліси, до середземноморського подекуди на пiвднi. У внутрiшнix частинах континенту пере­важають пустелі та степи. Саме степи стали пасо­виськами для десятків мільйонів голів домашньої худоби. Вологий помірний клімат на території Австралiї спостерігається лише на сходi, де розта­шоване економічне ядро країни. Нова ж Зеландiя цiлком перебуває пiд впливом Південного й Тихо­го океанів, тож клімат тут вологіший, помірний на пiвночi i холодніший на пiвднi.

Загальна фізико-географічна характеристика Антарктиди.

Це єдиний навколо полюсний материк, де найбільше зледеніння Землі: 99% території покрито льодами із середньою потужністю 1830 м. берегова лінія являє льодові обриви. В Антарктиді таке скупчення льодів, що коли б лід ростанув, то рівень Світового океану піднявся б на 62 м. Цілий материк лежить в межах полярного кола. Від найближчого материка – Північної Америки – відокремлена широкою протокою Дрейка (1000 км). Береги омивають води Тихого, Атлантичного та Індійського океанів. Є ряд морів, що неглибоко вдаються в сушу – Амундсена, Росса, Белінсгаузена.

В основі материка лежить Антарктична платформа з високими горами до 5000 м і величезними прогинами, подекуди 2500 м нижче рівня моря. Антарктида найвищий материк Землі, коли враховувати льодовий покрив, із середньою висотою 2040 м. льодовиковий панцир має куполоподібну поверхню. Антарктичні Анди є продовженням Анд Південної Америки з найвищою точкою в масиві Вінсон – 5140 м. льоди Антарктиди знаходяться в безперервному русі, повільно та поступово сповзаючи в океан зі швидкістю 1 км за рік. На узбережжі край відколюється і утворюються айсберги.

Антарктида найхолодніший материк на Землі. Причина зледеніння це географічне положення і висота. 90% сонячної радіації відбивається від поверхні материка. Сильне вихолодження материка відбувається в умовах полярної ночі. У внутрішніх районах температуре не піднімається вище – 30 ^оС влітку, а зимою середні показники доходять до – 60-70 ^оС. За рік випадає до 200 мм. опадів. На узбережжі зустрічаться невеликі ділянки суші, що вільні від льоду, - так звані оазиси. В літній час вони ледве прогріваються і звільняються від криги. На цих ділянках ростуть мохи і лишайники. На Антарктичному півострові ростуть травяні рослини. Постійними жителями цього материка є пінгвіни.