Природні умови та ресурси

 

Більшу частину ПАР займає внутрішнє плато. Його оточують Капські та Драконові гори, пустелі Калахарі та Наміб і вузька смуга низовинного узбережжя. Країна лежить на південь від тропіка Козерога, особливо її західна частина, має посушливий клімат і зайнята пустелями, напівпустелями, сухими степами і саванами. Але в ПАР достатньо більш чи менш добре зволожених земель з родючими ґрунтами. Недостатньо водних та лісових ресурсів. Найхарактернішою рисою природного середовища країни є її багатюща мінерально-сировинна база.

 

Клімат

 

На території держави простежуються 20 кліматичних зон. Район провінції Наталь відрізняється підвишеною вологістю, що властиво жаркому тропічному клімату. У районі Кейптауна панує середземноморський клімат, якому властиві сухе жарке літо і м'яка зима. Для решти районів держави характерний тропічний клімат. Клімат в ПАР помірніший, ніж в інших, розташованих на тих же широтах, країнах, — це пояснюється достатньою висотою над рівнем моря і близькістю океанських течій. Опадів більше випадає на сході (1000—2000 мм в рік), менше всього — на Атлантичному побережжі (менше 100 мм).

 

Флора

 

Рослинний світ ПАР багатий — тут росте не менше 20000 видів рослин. Звідси були колись вивезені багато квітів, поширених зараз в Європі, — серед них герань, гладіолус, нарцис. У районі Кейптауна зустрічається більше 5000 видів рослин, які більше не ростуть ні в одній країні миру. Збереглося сріблясте дерево, квітка якого — національний символ ПАР. Основна частина країни — савани.

 

Фауна

 

Серед представників тваринного світу ПАР — слон, носоріг, зебра, лев, жираф, гепард, антилопа, гієна, довгопят, різні види птахів.

 

Річки і озера

 

Найбільші річки — Оранжева і Лімпопо.

 

Населення

 

Понад 75 % населення складають народи банту (коса, зулу, свазі, ндебеле, сутотсвана, тсонґа, венда, педі). Метисів, або «кольорових» — нащадків змішаних шлюбів — 9 %, «білих» — це африканери та англо-африканці — 14 %, азіатів — 1 %. Частка «білих» поступово зменшується, в 1951 р. їх було 20 %. Офіційні мови — африканс та англійська.
Після відмови від політики апартеїду, тобто політики расової дискримінації і відокремленого існування, «білі» втратили політичний контроль над країною, але, як і раніше, їм належать головні природні і створені людською працею багатства. Їхні прибутки та умови життя на півдні Африки не гірші від американських і західноєвропейських.
Половина банту живе в так званих «хоумлендах» (або «бантустанах») — часто на малородючих посушливих землях, куди вони були загнані в часи апартеїду, половина — в містах, на «білих» фермах або біля рудників. Характерним є територіальний розрив сімей банту, коли жінки і діти живуть в «хоумлендах», а чоловіки зайняті за їх межами. Доходи банту, які працюють на рудниках та інших промислових підприємствах, є значними за африканськими (але не за американськими чи європейськими) стандартами. В «хоумлендах» їхнім головним заняттям є малопродуктивне споживче сільське господарство, а умови життя практично такі самі, як і в решті Африки. Положення «кольорових» та азіатів у ПАР можна кваліфікувати як проміжне. Вони живуть у містах і зайняті переважно в обслуговуючих галузях.
У свій час ПАР об'єднували в одну групу з Канадою, Австралією і Новою Зеландією, вважаючи її також «білою» переселенською колонією. Це не відповідає дійсності. В Канаді, Австралії та Новій Зеландії робоча сила завжди була представлена білими колоністами, а в ПАР примусово використовувалась дешева праця корінного населення. У цьому одна з головних причин відмінностей в рівнях розвитку ПАР, з одного боку, і Канади, Австралії та Нової Зеландії, з іншого. В ПАР використовують не тільки власну дешеву робочу силу, а ще й більш дешеву робочу силу сусідніх країн. Щорічно 350 тис. легальних мігрантів-чоловіків прибувають для роботи в ПАР зі Свазіленду, Лесото, Ботсвани та Намібії.
Середня густота населення становить 36 чоловік на 1 км кв. Найгустіше заселені краще зволожені східні та північні райони, а також гірничопромислові округи (провінція Квазулу-Наталь, Високий Велд і Бушвелд, Вітватерсранд). Рівень урбанізації досить високий — 60 %. Багато невеликих міст з населенням від 2 до 10 тис. жителів. Метрополітени Йоганнесбурга, Кейптауна, Дурбана і Преторії мають більше мільйона жителів кожний.