Найбільші річки Іспанії

Назва	Довжина
Тахо	1.010 (з них в Португалії і по кордону з нею 275 км)
Гвадіана	820 км (з них в Португалії і по кордону з нею 260 км)
Дуеро	780 км (з них в Португалії і по кордону з нею 322 км)
Тормес (притоки Писуерга, Дуеро)	284км 282км
Миньйо	340 км (з них по кордону з Португалією 75 км)
Силь (притока Миньйо)	228-245 км
Гвадалквівір	680км
Ханіль (притока Гвадалквавіру)	358км
Ебро	928 км
Сегре (притока Ебро)	257км
Есла	285км
Тер	207км
Хукар
Льйобрегат	498км
Сегура	160км

5. Клімат Іспанії.

Своєрідність розташування Іспанії, чергування гір, плоскогір'їв та низин, вплив Атлантичного океану і близькість "сухого" континенту Африки, обумовлюють кліматичні розбіжності в країні. Особливо чітко вони простежуються з північного заходу на південний схід. У зв'язку з гірським рельєфом країни тут велике значення має також вертикальна кліматична поясність.

Середня річна температура майже всієї іспанської території коли­вається між 14 градусами і 19 градусами вище нуля. Але температурний режим окремих частин Іспанії дуже різний. Середня температура січня 8-10 градусів у північній та середній частинах країни, а в південній частині вона сягає 10-12 градусів. Середня температура найбільш жаркого місяця липня сягає 18-20 градусів у прибережних районах північного заходу і півночі країни; 26 градусів -- у середземноморських прибережних районах. У південній Іспанії до 200 днів на рік середньодобова температура не буває нижче +25 градусів. Клімат центрального плоскогір'я Месети має більш континентальний характер: тут дуже жарке літо і холодна зима. Нестача вологи і багато сонця характерні для більшої частини країни. За кількістю сонячних днів Іспанія разом з Італією та Грецією ділить перше місце в Європі. Це має велике значення для розвитку туризму. Північні та північно-західні райони посідають одне з перших місць в Європі за щорічною кількістю опадів, а центральні і південно-східні райони -- найбільш посушливі області цієї частини світу. У зв'язку цим вся територія Іспанії поділяється на "вологу" і "суху" Іспанію. Кордон між ними проходить по Галісійському масиву і Кантабрійським горам. Кількість опадів на рік у "вологій" Іспанії, включаючи Галісію, Астурію, Сантандер, Країну Басків та частину Піренейських гір, складає в середньому більше 1000 мм (максимально до 3000 мм) атмосферних опадів. Ця кількість опадів у гірських районах збільшується до 1500-2000мм і більше. В основному опади випадають дуже рівномірно протя­гом року і лише влітку їх кількість дещо менша.

Гірські хребти решти Іспанії мають середні річні суми опадів від 500 мм до 1000 мм, а найвищі їх ділянки -- більше 1000 мм. Великі внутрішні області -- плато Месети і Арагонська низина, а також південний схід -- мають середню кількість щорічних опадів нижче 500 мм (Мадрид приблизно 440 мм). Найсухіший клімат характерний для внутрішнього району улоговини Ебро і для крайнього південного сходу (Мурсія), де за рік випадає менше 300 мм, а клімат набуває аридного (напівпустельного) типу.

6. Гідроресурси та грунти.

У цілому на території Іспанії кількість опадів зменшується з пів­нічного заходу на північний схід і з півночі на південь. Високі темпе­ратури, велике випаровування, сезонність опадів та різкі коливання їх кількості створюють великі труднощі для сільського господарства, водопостачання населених пунктів і експлуатації гідроелектростанцій в кра­їні. Проблема води -- одна з найважливіших в Іспанії.

Більшість іспанських річок, особливо центральної, східної і південно-східної частин країни маловодні і влітку дуже міліють. Гідро­ресурси Іспанії розподіляються нерівномірно. Приблизно 75% природного стоку припадає на ріки, які впадають в Атлантичний океан, і лише 25% -- на ріки, що течуть до Середземного моря. Нерівномірний розподіл опадів і стоку приводить до великої диспропорції в забезпеченні водними ресурсами різних районів країни. У північних і північно-західних районах Іспанії води забагато, а в середземноморських областях, в тому числі і в басейні Гвадалквівіру, величезний дефіцит водних ресурсів, тому саме тут концентруються найважливіші масиви зрошувальних земель.

Для регуляції стоку та його використання з метою водопостачання і зрошування земель ще в давні часи римляни і араби почали будівництво гребель і водосховищ. Багато споруд того часу збереглося до наших днів, наприклад, акведуки в провінціях Сеговія і Таррагона, гребля Просерпіна на річці Альбаррегас і водосховище Карнальбо, місткістю 10 млн.куб. метрів.

Сьогодні стік іспанських річок добре відрегульований. На ріках є багато гідроспоруджень і водосховищ. Запаси гідроенергії обчислюються 16,5 млн.кВт. Найбільший енергетичний потенціал мають повноводі річки північної Іспанії: Ебро (4,1 млн.кВт), річки Галісії (3,6 млн.кВт), Дуеро (2,7 млн.кВт) та інші.

Останнім часом в Іспанії велика увага приділяється оцінці запасів грунтових вод та їх можливому використанню. Доступні для використання ресурси підземних вод складають близько 200 млрд.куб.м, або в п'ять разів більше запасів води в діючих водосховищах Іспанії. Цікаво, що найбільше накопичення підземних вод знайдено в найпосушливіших районах країни, де переважають водонепроникні вапнякові відкладення. У деяких районах Іспанії підземні води є головним джерелом водопостачання.

Різкі кліматичні контрасти, а також складність рельєфу і строкатість гірських пород пояснюють характерне для Іспанії розмаїття типів грунтів. На вологій півночі півострова переважають малогумусні підзолисті грунти, некальциновані буроземи, підзолисті буроземи, торфовища.

У східній половині країни і на Балеарських островах поширені грунти, характерні для аридних районів -- сіроземи; буроземи і буро-червоні. У західній частині Іспанії переважають кислі буроземи і червоноземи середземноморського типу та їх сполучення. На Месеті та Іберійських горах поширені малородючі скелетні кам'янисті грунти. Найродючіші грунти Іспанії -- алювіальні -- поширені в низинах і в долинах річок. Саме ці грунти найбільше використовуються для сільськогосподарських цілей.

7. Рослинний світ Іспанії.

Для рослинного і тваринного світу Іспанії характерне багатство видів. На Піренейський півострів, розташований між Європою і Африкою, вільно проникали представники флори і фауни цих континентів. У цілому можна сказати, що іспанська флора включає і африканські і європейські елементи.

У флористичному відношенні Іспанія -- найбагатіша країна Європи. На півострові зустрічаються до 8 тис. різних видів рослин. Багато з них використовуються в медицині, парфюмерії і кулінарії.

Помітні великі контрасти між "сухою" та "вологою" Іспанією.