У лісах південного району Іберійських гір переважають сосни, особливо чорна, приморська і північна. Тут також зустрічаються хащі ялівцю

Східний і південний фітогеографічні округи Іспанії відрізняються великою кількістю рослин, а також більш яскраво вираженим середземноморським характером рослинного покриву. Головну роль тут відіграють хащі великих вічнозелених чагарників маквісу, а також багато інших видів дрібних чагарників і трав, які їх супроводжують. Маквіс складається в основному з суничника, філіреї, деревовидних вересків, самшиту, миртів, ладанників, кермесового дубу, ялівця, колючого та іспанського дроку, зіноваті (ракитника) тощо. Типовою для обох округів є карликова пальма хамеропс з великим, як опахала, листям, притиснутим до землі. Росте дуже багато гариги як у прибережній зоні, так і в горах. Ліси займають лише невеличку площу.

У посушливих районах зустрічається трава еспарто, полин, солянки та інші галофіти.

На приморських пісках, в низинах біля гирла річок, озер ростуть чагарники високих очеретів (середземноморських видів) і гаї алеппської та приморської сосни і пінії.

На крайньому південному сході країни, у провінції Аліканте і в Мурсії клімат найпосушливіший в Іспанії, з безхмарним небом більшу частину року. Природний краєвид на узбережжі -- напівпустельного типу, з травою еспарто та іншими ксерофітними злаками, а також з галофітами. Ця флора змішана з елементами гариги і томіллари (чебреця і розмарину).

Велика низина басейну річки Ебро -- "арагонський степ" -- являє собою відкриту місцевість без лісів. Тут ростуть в основному полин, багато видів солянок і галофітів, чагарники тамарисків. Але переважають тут хащі томіллари з чебрецем, лавандою, розмарином, шавлією і напівчагарниковою ксерофітною флорою південного типу, з численними ендемічними видами.

Південний середземноатлантичний фітогеографічний округ має значно багатшу рослинність, ніж сухий південний схід і Арагонська низина. Це пояснюється близькістю океану. Відносна вологість тут вища, більша кількість опадів, але літо тут дуже жарке і сухе. Для Андалузької низини характерні хащі карликової пальми, гаї кам'яного дуба, пінії та дикої маслини. Низина дуже родюча і вкрита садами цитрусових та інших плодових дерев, виноградниками, лісами з маслин та городами.

Південний округ, маючи багато спільного із східним за характером флори, в той же час відрізняється великою кількістю видів рослин, які зустрічаються в Північній Африці. На південному узбережжі Іспанії зустрічаються не лише субтропічні, але і деякі тропічні рослини: цукрова тростина, кокосова пальма і банани (хоч плоди тут і не визрівають, але дерева добре ростуть під відкритим небом). Південно-східний район Іспанії з відомими гаями фінікових пальм на околицях міста Ельче -- єдина місцевість, де ця рослина дає плоди, що визрівають.

Рослинність Каталонії близька до Південної Франції і Північної Італії, а флора Валенсії має багато спільного з Південною Італією, Сардинією, Корсикою і Балеарами, відрізняючись лише своїми ендемічними видами.

  На Балеарських островах ростуть гаї Кам'яного дуба і алеппської сосни, хащі карликової пальми, маквісу і гариги. У той же час флора Балеар має багато спільних видів з островами Італії.

Канарські острови разом з іншими атлантичними островами (Мадейра, Азорські острови, острови Зеленого Мису) складають особливу фітогеографічну область Макаронезію, яка характеризується досить багатою реліктовою флорою, що збереглася з третинного періоду.

8. Тваринний світ.

Тваринний світ в Іспанії дуже багатий. На півночі фауна нагадує середньоєвропейський тип. Тут зустрічаються такі представники ссавців, як ведмідь, вовк, рись, кам'яний козел, олень, косуля, лань, серна, кабан тощо. На півдні водяться такі представники місцевої фауни: північно-африканський іхневмон (фараонова миша), мавпа магот (на крайньому півдні біля Гібралтару), єдиний представник мавп в Європі. Серед птахів тут зустрічаються фламінго, шуліка-стерв'ятник, а з пла­зунів -- хамелеон, черепаха, численні ящірки. Серед жуків є багато аф­риканських видів, місцями багато бджіл. У центральних областях фауна порівняно небагата. Тут водяться водяна рись, віверова кішка, дикий кролик, зайці, орли, шуліки, степові кури тощо.

За окремими групами тваринного світу фауна Іспанії являє таку картину: ссавці тут представлені не дуже різноманітне: ведмідь, який зберігся в глухих місцях Піренейських і Кантабрійських гір; пардова рись (не дуже численна), рідкісний представник групи рисів, який ще зустрічається на Балканському півострові; дикий кіт, вовк, лисиця, борсук, видра, куниці (лісова і білодушка), ласиця (ласка), іхневмон, генетта (останні два види невеликі хижаки із сімейства вівер, типові африканські форми). З копитних ссавців у фауні Іспанії є олень, косуля або "дика коза", лань; у горах зустрічаються піренейський кам'яний козел, подібний кавказькому туру, сарна, гірський і андалузький кабан (область нижнього Гвадалквівіру). Гризуни у фауні Іспанії досить численні: білки, вовчки (соні), миші, місцевий вид зайця, дикий кролик, дикобраз. З комахоїдних є кроти, їжаки (звичайний і алжирський), місцевий вид хохуля, декілька видів землерийок. Нарешті серед ссавців Іспанії є більше двох десятків видів кажанів, звичайних для Середземномор'я. Серед них є і досить великі.

Авіафауна (фауна птахів) Іспанії налічує до 400 видів птахів. Серед них багато ендемічних (місцевих) форм. Характерними для місце­вої фауни є голуба сорока, рудий кеклик (кам'яна куріпка). Звичним для Гвадалквівіру є рожевий фламінго. З інших птахів, пов'язаних з водою, водяться чаплі (декілька видів), пелікани, колпиця та інші. З хижих птахів водяться орли, соколи, шуліки, яструби, грифи; численні і сови, у тому числі особлива форма пугача. З горобиних в Іспанії є дуже багато видів птахів. Крім птахів, що постійно живуть в Іспанії, чимало тих, які прилітають сюди назиму.

  Фауна рептилій і амфібій теж досить багата. Є декілька видів змій з яких серйозно отруйною вважають лише Pelias berus. Звичайна іспанська гадюка та інші види не отруйні. Дуже багато ящірок від маленьких (до 15 см довжиною) до великих таких, як степова, гребнепала та інші ящірки. З амфібій є багато жаб, тритонів і саламандр.

У прісноводних річках багато різних видів риб та безхребетних тварин. З наземних безхребетних багато комах і скорпіонів. Наземні мо­люски теж численні на території Іспанії.

  У водах Атлантичного океану є сардини, мерлузи, боніто, анчоуси, салака, тріска і різні молюски. У прибережних водах Середземного моря поширені тунець, лосось, анчоуси, а також раки і лангусти.

9. Природні області Іспанії.

Щоб правильно уявити природні умови Країни, необхідно враховувати особливості окремих природних районів, кордони і розбіжності між якими виражені досить різко. Перш за все Іспанію слід поділити на чотири великих частини, які в свою чергу діляться на природні області: