Північна Іспанія, до складу якої входять три області -- Галісійський масив, Кантабрійські гори і Піренейські гори

Внутрішня Іспанія або Центральне нагір'я, яке включає чотири області -- Північну Месету, Південну Месету, Кордильєри та Іберійські гори.

Східна і Південна або Середземно-Атлантична Іспанія, що складаається з шести областей -- Каталонські гори, Арагонська улоговина, Леванта, Бетські (Андалузькі) гори, Андалузька (Бетська) улоговина і Балеарські острови.

Канарські острови.

Такий розподіл обумовлено, перш за все, суттєвими розбіжностями в кліматичних умовах. Крім того, кожна з природних областей Іспанії має свої особливості геологічної будови, геоморфології, висотної зональності грунтів та рослинного покриву.

Історичні області Іспанії сформувалися в значній залежності від фізико-географічних умов, хоч і не зовсім збігаються з природними ландшафтними областями.

Так, Галісія майже відповідає Галісійському кристалічному масиву. Астурія займає західну високу половину Кантабрійських гір, але без південного схилу. Східний район цих гір входить до складу Країни Басків; Центральний район Сантандер належить Кантабрії, яка розташована у Північній Месеті. Західний район цієї Месети належить автономній общині Кастилія-Леон. Піренеї, які належать Іспанії, розділені між трьома областями: західний район входить до Наварри, середня частина -- до Арагону, східна частина -- до Каталонії. Арагон також займає більшу частину Арагонської улоговини та Іберійських гір. Каталонські гори складають основне ядро Каталонії. Валенсія і Мурсія виходять до ландшафтної області Леванта. На Південну Месету, зайняту в основному Кастиліею-Ла-Манча та Естремадурою, заходить також Мурсія, Андалусія займає низини Гвадалквівіру, Бетські гори (крім східного району) і південну смугу Сьєрра-Морени.

10. Населення і адміністративне ділення.

Іспанія -- країна з неоднорідним в етнічному відношенні складом населення. У зв'язку із особливими умовами, які історично склалися в Іспанії, з давніх часів відбувався процес формування чотирьох різних народів: іспанців, каталонців, галісійців і басків. Приблизно 3/4 населення країни -- іспанці, які населяють 84% території Іспанії. Інші етнічні групи населяють північні і північно-східні окраїнні області (16% території). Каталонці (близько 8 млн.) населяють наипівнічніші середземноморські іспанські провінції, або автономну общину Каталонію. Галісійці (близько 3 млн.) живуть у чотирьох північно-західних Іспанських провінціях, або в автономній общині Галісії. Баски (близько 0,8 млн.) живуть у трьох північно-східних провінціях, біля кордону з францією, в автономній общині Країні Басків, а також у Наваррі.

Каталонці, баски і галісійці, як і іспанці, мають свої етнічні риси, свою національну мову, традиції і стародавню культуру. На території Іспанії розмовляють чотирьма різними мовами: іспанською, баскською, каталонською і галісійською. Населення різних автономій і провінцій Іспанії дуже відрізняється одне від одного розмовною мовою. Найпоширеніша мова в країні іспанська або кастильська, офіційно визнана єдиною державною мовою.

Крім кастильського діалекту, поширеного на більшій центральній території країни, до основних діалектів іспанської мови відносяться андалузький (на півдні), арагоно-наваррський (на північному сході) і леоно-астурійський (на північному заході).

За Конституцією Іспанії 1978 року баскська, каталонська і галісійська мови визнані офіційними нарівні з іспанською у відповідних автономних общинах: у Каталонії, Галісії та в Країні Басків. Маючи свою рідну мову, каталонці, баски і галісійці розмовляють і іспан­ською мовою.

Існування різних націй визначає існування і національного питан­ня, яке має свої особливості внаслідок різного економічного і політичного розвитку цих народів.

Майже все населення Іспанії (99 %) -- католики. Католицька церква протягом багатьох століть користується великим впливом у країні. Вона є великим земвлевласником, банкіром і промисловцем. Церква володіє радіостанціями, газетами, університетами, коледжами, школами тощо.

Зараз в Іспанії проживає більше 39 млн. чоловік. Останнім часом значно скоротилася народжуваність, що є характерним і для інших країн Європи. За статистикою до 2020 року населення Іспанії може скоротитися до 36,5 млн. У більш розвинених в економічному відношенні районах народжуваність зростає, а в сільській місцевості вона постійно скорочується. Оскільки до найбільш розвинених районів належать національні автономії Каталонії і Країни Басків, то і середня народжуваність у каталонців і басків вища, ніж у іспанців (кастильців).

За останніми даними демографічного інституту Ради соціологічних досліджень на одну жінку-матір припадає 1,28 дитини, а для того, щоб населення утримувало само себе необхідно в середньому мати 2,1 дитини на одну жінку. Інакше народжуваність через декілька років буде ледь перевищувати смертність.

Якщо на початку століття в Іспанії середній вік чоловіків був приблизно 34,8 років, то в 1994 році він досяг 73,4 років у чоловіків і 80,5 -- у жінок. Уже зараз в Іспанії живуть 5,5 млн. людей віком понад 65 років, а кількість молодих людей зменшилась. Таке становище може привести до того, що не вистачить робочих рук для утримання пен­сіонерів.

Головною причиною зниження народжуваності в Іспанії вважаються економічні, домашні і соціальні проблеми. Статистика стверджує:

¾ дві з кожних десяти молодих сімей від 20 до 30 років не мають і. не бажають мати дітей (16%);

¾ у 1975 році в Іспанії народилося 669,378 дітей, а у 1992 майже половина: 396,747. Можна передбачати, що у 2005 році при такій розкладці народжуваність знизиться до нуля;

¾ у 1995 році зареєстровано на 100 тис. дітей менше, ніж у 1994 році;

¾ через скорочення кількості юнаків признаного віку в 1997 році до лав армії призвано приблизно, на 85 тис. менше, ніж у 1991 році; якщо в 1981 році на кожну стару людину припадало 2 молодих, то в кінці століття, тобто через два-три роки, буде лише один на кожного пенсіонера;

¾ 86% жінок бажають мати лише одну дитину. 49% -- не відмовилась би мати другу дитину, якби не було так важко працювати вдома і на виробництві, адже держава витрачає лише 0,72% з бюджету країни на підтримку сім'ї. Але слід зауважити, що поряд із зниженням народжуваності в Іспанії знижується і показник смертності, особливо дитячої.

Населення по країні розміщено нерівномірно. Середня щільність складає 78 жителів на 1 кв. км. За щільністю населення Іспанії поступається багатьом західноєвропейським країнам. Населення все більше концентрується в промислових районах півночі, в Мадриді і деяких зонах Середземного моря і острівної частини країни. Приморські провінції займають менше20 % території, але зосереджують більше половини населення. Міське населення зростає дуже швидко. Економічно активне населення країни складає приблизно 40%. Частка зайнятих у сільському господарстві скоротилася майже вдвоє -- до 12%, а доля зайнятих у промисловості збільшилась до 40%. Майже вдвічі виросла частка населення, яка працює в невиробничій сфері -- торгівля, сфера обслуговування, транспорт і т.п. -- приблизно -- 46%.

Зміни в економіці позначилися і на класовому складі населення:скорочення кількості зайнятих у сільському господарстві, швидкі темпи урбанізації привели до зростання населення, яке працює за наймом. Велика буржуазія, поміщики, вище духовенство складають лише 5% Іспанського суспільства. Досить численна дрібна буржуазія міста і села -- фермери, ремісники, торговці, дрібні підприємці.

11. Економіка країни.

Іспанія традиційно сільськогосподарська країна. 50 % земель зайнято під сільськогосподарські культури, луки і пасовиська, а 30% -- вкрито лісами. Але кліматичні умови сухість земель, нестача робочих рук (лише 12% активного населення працює в цій галузі економіки) є причиною того, що продуктивність земель досить низька.

Під зернові і овочеві культури зайняті великі площі землі, але найрентабельнішими є овочі, квіти і фрукти, особливо цитрусові: лимони і апельсини. Цитрусові вирощують у Леванті (Валенсія і Мурсія) і Андалузії; квіти у Каталонії і Альмерії (Андалузія). Іспанія також є одним із найголовніших виробників оливкової олії. Величезні площі оливкових садів надають специфічний вигляд пейзажам Андалузії і Ла-Манчі, де збирають і переробляють маслини.

Іспанія відома своїми винами. Майже у всіх її районах вирощується виноград і виробляються прекрасні вина, наприклад, в Андалузії -- "Херес" і "Монтілья", у Каталонії -- шипучі вина, а столові -у Ріохасі, Рівера-дель-Дуеро і Ла-Манчі. За обсягом виробництва найкращих сортів вина і винограду найвищої якості Іспанія посідає третє місце після франції та Італії.

У сучасній Іспанії досить успішно розвивається тваринництво. Раніше воно було однією з основних галузей економіки країни і протягом багатьох століть експорт вовни, головним чином з відомих овець мериносів, був найголовнішим джерелом прибутків. Зараз тваринництво дещо втратило свою роль в економіці країни, але все ж цифри досить значні: у 1987 році нараховувалось 5 млн. голів великої рогатої худоби, 14 млн. голів свиней, 17 млн.голів овець, 55 млн. домашніх птахів. На цій продукції розвивається гастрономічна і харчова промисловість.

Рибна ловля останнім часом не відіграє такої великої ролі, як, наприклад, сільське господарство, та все ж багато іспанців живуть за рахунок продуктів моря. Щорічно в Іспанії ловлять один мільйон тон ри­би. Найбагатша зона на рибу і продукти моря -- береги Атлантичного океану. Головні риболовецькі порти -- Ла-Корунья, Віго, Пасахес (Сан-Севастьян), Альгесірас, Малага і Лас-Пальмас; найціннішими рибами є мерлуза, анчоуси, а також лангусти і устриці.

Зараз Іспанія активно розвивається індустріально. Це енергетичне залежна країна, тому що вона імпортує нафту, газ і вугілля. Виробництво електроенергії на теплових електростанціях складає 45 %, на атомних -- 35 % і на гідроелектростанціях -- 20 %. Виробництво електроенергії на атомних станціях постійно зменшується, а на гідроелектростанціях збільшується завдяки будівництву нових водосховищ. Теплові електростанції можуть працювати на вугіллі, природному газі та нафті.

Незважаючи на нестачу власних енергетичних ресурсів, промисловість Іспанії розвивається успішно. Більше 60 % її експорту складають такі товари виробництва, як автомобілі, трактори, верстати, металовироби, текстиль, шкіра, мастильні і паливні матеріали.

Важка промисловість в основному розвивається на півночі країни, де знаходяться родовища залізної руди і вугілля: Астурія, Сантандер і Більбао. Хімічна промисловість розвивається в Барселоні та її околицях, текстильне виробництво -- в Каталонії, а машино- і автомобілебудування розташовані в Мадриді, Барселоні, Вальядоліді, Сарагосі, Валенсії та інших містах. Суднобудівництво зараз переживає кризу. Головні судноверфи знаходяться в Ель-Ферролі, Картахені, Кадисі і Більбао. Нафтоочисні заводи, які переробляють нафту, розташовані в Таррагоні, Кастельйоні, Картахені, Пуертольадо, Альгесірасі, Уельві, Ла-Коруньї і Більбао.

Інші види промисловості існують у Леванті -- взуттєва і шкіряна -- в Талавері, Манісес -- виробництво скла, цементу і кераміки, і майже у всіх районах Іспанії виробляються продукти харчової промисловості.