Як же відбувалось завоювання Іспанії?

Боротьбу за панування на Середземному морі почали іберо-лівійці та єгиптяни. Пізніше проти єгиптян виступили фінікійці, а згодом Се­редземне море стало ареною жорстокого суперництва фінікійців і греків. Таким чином, в боротьбу вступили три народи: греки, карфагенці і ет­руски Але у VIII столітті до н.е. в Італії сформувалась нова держава-римська, яка уже в IV столітті до н.е. закріпилась у центральній частині Апенінського півострова і просунулась аж у південні його землі. Таким чином, Римська держава, межувала з територіями, зайнятими греками і карфагенцями, які також володіли і частиною Сицилії.

У 264 році до н.е. в Сицилії почалася війна, в якій римляни оде­ржали перемогу, витіснивши звідти карфагенців- Це була перша Пунічна війна, яка почалася в 264, -- а завершилася в 241 році до н.е. У бойових операціях брали участь іспанські війська, особливо воїни Балеарських островів, які воювали на боці карфагенців. Перемога римлян дуже засмутила карфагенців, особливо ветеранів війни. І один з видатних воєначальників Карфагена Гамількар, з родини Барка, прийшов до висновку, що втрати необхідно компенсувати новими завоюваннями.

У 236 році до н.е. Гамількар висадив в Іспанії біля Геркулесових стовпів свою армію і почав завоювання нових територій. Перемоги дава­лися йому важко: хоча з деякими племенами він укладав союзні угоди, інші народи, що заселяли Піренейський півострів, давали йому рішучу відсіч. Та все ж Гамількару вдалося значно розширити свої володіння. Він захопив Андалузію і Леванту і заснував нове місто Картаго Нова (зараз Картахена), чудовий природний порт.

Таким чином, було покладено початок великим завойовницьким заходам і створенню імперії Баркидів на Піренейському півострові. Гамількар не лише переміг багато різних племен, але і збільшив своє військо. Він збудував цілий ряд фортець, в тому числі могутню цита­дель, відому під грецькою назвою Акра-Леука (Пеніскола). Саме він почав будувати Барселону. Оскільки в ряді областей туземці чинили рішучий опір, в одному з боїв полководець загинув і місце командуючого військами зайняв один з його полководців Гасдрубал. Останній вів м'яку і миролюбну політику по відношенню до іспанців: укладав союзи і сприяв шлюбам між своїми солдатами та іберійськими жінками. Сам Гасдрубал одружився з іспанською принцесою. Він зробив все, щоб заспокоїти туземців і, таким чином, заклав основи великої імперії, столицею якої був Новий Карфаген. Тут він здійснив великі воєнні і цивільні роботи: побудував склади, спорудив гавані, храм Мелькарта тощо. Для себе Гасдрубал збудував в Картахені прекрасний палац. З використанням масової рабської праці розроблялися срібні рудники і з великим розмахом велася торгівля. Таким чином, найбагатша частина Іспанії, її південь і схід, були добре освоєні завойовниками, а прилеглі общини туземців потрапили в напівзалежне становище.

Спілкування карфагенців з іспанцями і особливо вплив, який мали вивезені раби з Африки, певною мірою сприяли зміні звичаїв населення. Цей вплив проявився також і в зовнішньому вигляді міст і селищ. Фінікінські риси зберігалися також і в характері будівель ще протягом багатьох століть після приходу римлян.

Типову карфагенську колонію являла собою Картахена, яка була торговельним центром з моменту свого заснування. Біля неї розташову­валися срібні рудники, які експлуатувалися карфагенцями. Картахена перетворилася на місто-ринок. До її гавані припливали кораблі з інших країн.

До Картахени привозили срібні вироби, там були побудовані монетні двори і рибосолільні, куди доставляли рибу з південних і східних берегів Іспанії та північного узбережжя Африки. За Баркидів Картахена стала багатим містом, її оточувала чудова стіна, а в самому місті було збудовано багато прекрасних споруд. У цю епоху важливими торговельними центрами також були Кадис (Агадир) та Ібіса (Ебуса).У них карбували монети з фінікійськими написами за карфагенським зразком.

Баркиди, використовуючи надану їм свободу, поводили себе як не­залежні царі, майже зовсім не зв'язані з Карфагеном. Гасдрубал правив країною 16 років, а після його смерті на престол сів син Гамількара Ганнібал (221 рік до н.е.). Це була людина, яка мріяла про відновлення минулої могутності Карфагену. Він був наділений видатними воєнними талантами і широким політичним світоглядом і був непримиренним ворогом Рима.

Хоч римляни і боялися пунів (так називали вони карфагенців), але завжди прагнули закріпитися на північ від річки Ебро, спираючись на союз з грецькими колоністами, захищаючи їх під час сутичок з пунами. Ще у 348 році до н. е. римляни уклали угоду з пунами про Іспанію, в якій фіксувалися кордони римської області. Та новий володар карфаген­ської Іспанії шукав зачіпку для війни з Римом і ця зачіпка скоро зна­йшлася.

Коли приморське місто Сагунто, яке знаходилось під заступ­ництвом римлян, почало суперечки з деякими сусідніми народами, со­юзниками карфагенців, Ганнібал, йдучи на прямий розрив з Римом, став на бік своїх союзників. Жителі Сагунто висловили протест Ганнібалу і останній, розцінивши такий акт як образу, вдався до облоги Сагунто у 219 році до н.е. Одержавши повідомлення про напад карфагенців, римляни зрозуміли це як порушення договору і висунули вимогу Ганнібалу не турбувати союзників Риму. Але Ганнібал продовжував вести облогу Сагунто, що і стало початком другої Пунічної війни у 218 році до-н.е., яка закінчилася лише у 202 році до н.е.

Ганнібал задумав грандіозний план: через теперішню Каталонію, вздовж середземноморського узбережжя, перемігши альпійські проходи, спуститися в Італію і підійти до самого Рима. Римляни довго не могли розгадати істинних планів ГаннІбала і це дало йому змогу зламати опір грецьких колоній і частково північних племен і здійснити перехід через Піренеї.

Ганнібал неодноразово отримував перемоги над римлянами в Італії і тому римський уряд прагнув будь-що знищити його. В Іспанії військове щастя повернуло у бік римлян тоді, коли на чолі римських військ став молодий представник роду Сціпіонів -- Публій Корнелій Сціпіон -- один з найвидатніших полководців Риму, рівний за своїм воєнним і організаторським талантом Ганнібалу. Римський уряд послав його до Іспанії і у 210 році до н.е. він висадився на іспанському узбережжі. Сціпіон завдавав неодноразових поразок своїм супротивникам, незважаючи на те, що на півострові діяли цілих три карфагенських армії. З великим ризиком, сміливими переходами він підійшов до карфагенської столиці і з допомогою туземного флоту зразу ж створив їй облогу з моря і суші. Завдяки мистецькому веденню діла, Картахена була взята приступом в перший же день облоги. Ця блискавична перемога віддала римлянам разом з чималим флотом, військовими матеріалами, хлібними запасами, також велику кількість полонених.

Невдовзі після захоплення Картахени, Сціпіон заволодів всім схід­ним узбережжям до Піренеїв, а в 208 році до н.е. вже діяв у багатій і квітучій Андалузії. Щоб заручитися довірою іспанців, він пообіцяв по­лоненим повернути свободу одразу ж після закінчення війни. Така тактика привернула на його бік багатьох іспанців. І Кадис здався у 206 році до н.е., коли іспанські союзники Карфагена перейшли на бік римлян. Таким чином, Кадис був першим і останнім володінням фінікійців і карфагенців на півострові.