Самоорганізація працівників бухгалтерії

Організація обліку і контролю передбачає проведення певних змін організаційної структури підприємства. Вона повинна бути спрямована на використання всіх існуючих можливостей та мінімізацію витрат, відповідати корпоративній культурі, кваліфікаціям працівників, вимогам ринку та особливостям виробництва. Саме тому структуру підприємства не можна обирати навмання. Її треба пов’язувати з великою кількістю внутрішніх та зовнішніх параметрів. Однак навіть гарно спроектована організаційна структура з часом стає неадекватною. Виникає потреба в її модифікації. Втрата адекватності пояснюється еволюційними процесами.

Чим довше структура залишається без змін, тим сильніше накопичення напруги, яка може привести її до руйнування. Саме тому, постійне й послідовне проведення змін залишає системі більше шансів на виживання, ніж рідкі, але кардинальні зміни. В сучасних умовах трансформаційної економіки таку можливість мають горизонтальні організаційні структури та процеси самоорганізації.

Однією з особливостей облікового процесу, як складної системи є те, що порядок у неї повинен зберігатися навіть за умови високого ступеня децентралізації та при будь-якому числі процесів прийняття рішень на локальних рівнях. В результаті виникає проблема координації й узгодження зусиль різних підрозділів й спеціалістів в обліковому й контрольному процесах.

Самоорганізація – це властивість системи здобувати просторову, часову, логічну й інші структури без специфічних дій ззовні, спрямована на формування в системі заданої структури елементів та зв’язків.

Спираючись на здатність підприємства до самоорганізації можна перейти на якісно інший рівень організації обліку і контролю. Треба організовувати не процеси обліку і контролю, а процеси самоорганізації. Бухгалтерський облік пов’язаний з діяльністю великої кількості підсистем підприємства. Координація їх діяльності призведе до покращення якості ведення обліку і контролю. Для цього необхідне проведення перерозподілу функціональних обов’язків між підрозділами. Передача економічних прав залишає для керівництва (головного бухгалтера) розробку облікової політики для усього підприємства та звільняє від частини поточних проблем.

Невеликі зміни в обліку (прийняття доповнень до законів, листи ГНАУ тощо) не будуть призводити до зміни траєкторії розвитку. Управління самоорганізацією складатиметься з прийняття регулюючих заходів. У разі великих змін (поява нових правил ведення обліку) самоорганізація дозволить заново побудувати облік та забезпечити на це мінімальні витрати часу та коштів. Розвиток процесів самоорганізації повинен ґрунтуватися на певних вимогах. По-перше, самоорганізація не може займати перше місце. Кожне підприємство має свою структуру, яка є основою для його діяльності. По-друге, необхідно раціонально поєднувати організацію та самоорганізацію. По-третє, процес самоорганізації не може жорстко регламентуватися законодавчими актами та положеннями підприємства.

З поняттям самоорганізації тісно пов’язане поняття самоуправління, під яким розуміють автономне функціонування будь-якої соціальної системи. Його також визначають як комплекс заходів, що виконуються працівником для забезпечення порядку в роботі. Підвищення організованості сприяє закріпленню набутих знань, умінь, що в свою чергу, дає можливість заощаджувати час і енергію.

Основними елементами самоорганізації є організація робочого місця, робочої зони, раціональний режим роботи та її послідовності й створення оптимальних умов для високопродуктивної роботи. Важливим елементом у самоорганізації є режим роботи. Його вважають раціональним, якщо дотримується режим робочого часу, при якому протягом дня чергують роботу і відпочинок, легку й важку роботу. Режим роботи – це чергування робочого часу і відпочинку. Він визначається загальним режимом роботи підприємства і регламентується в основному правилами внутрішнього розпорядку підприємства. Важливим елементом самоорганізації роботи є визначена система прийомів роботи, що застосовуються працівником.

ВИСНОВКИ

1. На всіх етапах організації обліку і контролю велике значення має правильне використання трудових ресурсів, що вимагає застосування принципів наукової організації праці. Також в удосконаленні організації праці велика роль приділяється розробці раціональних форм її поділу. Цей розподіл повинен відповідати сучасним умовам роботи і, насамперед, технічному рівню озброєності роботи, рівню культури виробництва і самого працівника.

2. Основою для формування посадових інструкцій як для працівників апарата бухгалтерії, так і для всіх працівників підприємства є використання тарифно-кваліфікаційного довідника та державного класифікатора професій.

3. Для того, щоб закріпити і чітко сформулювати коло обов'язків для кожної посади розробляється посадова інструкція, що є первинним елементом структури управління. Типова інструкція містить наступні розділи: загальна частина, обов'язки даного працівника, права працівника, відповідальність, взаємозв'язок з іншими підрозділами, раціональний режим праці і відпочинку, стандарти роботи.

4. Оскільки навіть гарно спроектована організаційна структура з часом стає неадекватною, виникає потреба в її модифікації. Разом з тим порядок у неї повинен зберігатися навіть за умови високого ступеня децентралізації та при будь-якому числі процесів прийняття рішень на локальних рівнях. В результаті виникає проблема координації й узгодження зусиль різних підрозділів й спеціалістів в обліковому й контрольному процесах.

Контрольні запитання

1. Поняття наукової організації праці та основні її елементи.

2. Назвіть етапи організації праці виконавців облікового процесу.

3. Охарактеризуйте необхідність розподілу і кооперації праці бухгалтерів.

4. Назвіть основні види норм, що використовують при розрахунку чисельності працівників бухгалтерії.

5. З чого складається необхідність класифікації витрат робочого часу?

6. Обґрунтуйте необхідність формування посадових інструкцій та назвіть основні документи необхідні для їх розробки.