Напрями психодіагностики у спорті

1. Психодіагностика соціально-психологічних характеристик особистості спортсмена і команди (соціально-психологічний клімат у колективі, лідерство, статус конкретного спортсмена, конформні реакції, внутрішньоколективні контакти і взаємовпливи, сумісність і конфліктність, адаптованість конкретного спортсмена до вимог тренера і команди, задоволеність відносинами в команді по горизонталі (спортсменів зі спортсменами) і по вертикалі (спортсменів із тренерами).

2. Психодіагностика індивідуально-психологічних особливостей спортсмена (провідні спортивноважливі якості, ціннісні орієнтації, спрямованість, інтереси, особливості мотивації та емоційно-вольової сфери, властивості нервової системи і темпераменту, знання і навички саморегуляції, рівень розвитку психічних процесів різного рівня побудови, що беруть участь у керуванні рухами і руховими діями).

3. Психодіагностика психічних станів спортсмена і здатності до самоконтролю та самокерування психічними станами: переживання стресу, передстартові стани, типові невротичні реакції, динаміка стомлюваності, симптоми перенапруги, уміння і навички самовпливу і релаксації та ін.

ДОДАТОК Г

Для цього П. с. зобов'язаний володіти методами психологічного дослідження і впливу. Перебуваючи на навчально-тренувальних зборах, П. с. психологічно супроводжує усіх суб’єктів спортивної діяльності, працює зі спортсменами, допомагає тренеру в організації колективу, формує настрій і психологічний клімат, виховуючи значущі для спорту властивості особистості. Завдання П. с. — формувати потрібні психічні стани у спортсменів, вирішувати численні задачі організації взаємин спортсменів, проводити сеанси гетеротренінгу, групового психотренінгу тощо; навчати спортсменів прийомам саморегуляції; ненав'язливо мотивувати спортсменів у бесідах на найкращі спортивні досягнення, консультувати з проблем навчання, роботи та ін.; улагоджувати конфлікти, знімати наслідки монотонії, секундувати на змаганнях, допомагати тренеру в організації відпочинку спортсменів; підтримувати традиції спортивного колективу, консультувати лікаря, фізіолога, масажиста. Критерій ефективності діяльності П. с. — бути корисним спортсмену, тренеру, керівнику, команді своєю особистою участю в підготовці й вихованні спортсменів.

П. с. - професіонал повинен:

1) мати базову теоретичну психологічну освіту;

2) володіти методами психологічного дослідження і грамотного інтерпретування отриманих даних;

3) уміти використовувати методи психолого-педагогічного впливу.

    Ці основні умови його роботи доповнюються професійним досвідом, загальною культурою, знанням специфіки спорту і бажанням працювати зі спортсменами. Для П. с. важливі також комунікативні здібності, знання інтересів і смаків молоді тощо. Основу професіоналізму практичного П. с. становить володіння методами психорегуляції.

ДОДАТОК Д

ПСИХОЛОГІЯ ПЕРЕМОГИ — у спортивних змаганнях немає переможених. Є учасники, призери, переможці. Програш чи поразка мотивує спортсмена на майбутню перемогу. Серцевину психології спортсмена становить прагнення до перемоги у змаганні з рівним. Досягнення перемоги потребує від спортсмена мобілізації фізичних і психічних резервних можливостей як у процесі підготовки, так і безпосередньо в змаганні. При цьому він переживає задоволення, яке дає йому моральну компенсацію за позбавлення і труднощі, що йому довелося перебороти на шляху до заповітної перемоги. Однак при надмірному самозамилуванні переможця підстерігає небезпека появи зневаги до своїх суперників і товаришів. Самокритичність, твереза оцінка своїх можливостей дають змогу переможцю уникнути пастки слави і мобілізувати себе на участь у наступних змаганнях. Зарозумілий спортсмен незабаром утрачає колишню здатність до змагальної боротьби, що є зворотною стороною П. п.

ДОДАТОК Е

ПСИХОЛОГІЯ ПРОГРАШУ — залежно від внутрішньої настанови учасників переживання і думки про програш можуть мати різне забарвлення і ступінь виразності. Одні можуть задовольнитися тим, що серед безлічі найсильніших вони не стали останніми, інші вважають досягненням те, що вони змогли ввійти в першу десятку чи п'ятірку найсильніших. Переживання П. п. індивідуальні й залежать від вихідної настанови спортсмена, його психічного стану, домагань, орієнтації на майбутні змагання. Безперечним є те, що програш викликає гаму негативних емоцій, що виражають невдоволення собою, а в окремих випадках і своїм колективом. Позитивний вплив П. п. — в оцінці спортсменом своїх можливостей аналізу піддають насамперед власну волю, рівень досягнутої майстерності і всю система підготовки. Нерідко ті, хто програв шукають причини програшу в зовнішніх несприятливих обставинах, приписуючи невдачу тренерові, погоді, інвентарю чи необ'єктивному суддівству. Звідси з'являється можливість виникнення конфлікту - внутрішнього (спортсмена і його внутрішнього "Я") чи зовнішнього (спортсмена з його командою чи тренером). Отже, П. п. має потребу в аналізі й об'єктивній оцінці результатів змагань, що спортсмен може зробити сам, за допомогою свого тренера, психолога чи товаришів по команді. Аналіз результатів змагань має показати спортсмену його помилки і виявлені слабкості. Це дасть змогу внести корективи, спрямує на ліквідацію слабких місць у підготовці. Правильне розуміння причин програшу завжди сприяє мобілізації спортсмена на досягнення успіху в майбутніх змаганнях.

ДОДАТОК Ж

ПСИХОЛОГІЯ РЕКОРДУ. З одного боку, екстраординарні емоційні стани усувають природні обмеження, розкривають резервні можливості спортсмена і його енергетичні ресурси; рекордний результат підбиває підсумок підготовки. З іншого боку, усвідомлення можливості встановити рекорд активує мотиви досягнення, включає механізми моральної мобілізації усіх фізичних і духовних сил спортсмена. Емоційні, вольові й когнітивні стани, будучи різними за механізмами залученості до регуляції діяльності, у кінцевому підсумку приведуть до одного й того самого інтегрального результату — підвищення мобілізаційних функцій організму. Рекордам передує передзмагально-емоційна напруження, що може регулюватися й оптимізуватися цілеспрямованим вольовим зусиллям лише в тому разі, коли механізм емоцій підпорядкований свідомості спортсмена і тверезій упевненості у своїх силах і можливостях. Емоції викликають біоенергетичний сплеск, свідома воля перетворює його у своєчасний і доцільний потік рухів і дій, тобто визначає економічність і к.п.д. цієї енергії. Більшість рекордів у спорті — це свідоме розкриття резервних можливостей спортсмена.

ДОДАТОК З