2020-08-05
74
У систему психологічного забезпечення спортсмена входять:
1) психологічна консультація;
2) психологічне навчання;
3) психодіагностика;
4) психолого-педагогічні і психогігієнічні рекомендації;
5) навчання психорегуляції і саморегуляції психічних станів спортсмена;
6) психологічна підготовка спортсмена і тренера;
7) психотерапія і психогігієна;
8) психологічна підготовка до змагань;
9) психологічна допомога в оптимізації психічних станів спортсмена і відновлення їх після навантажень;
10) формування мотивації досягнення успіху;
11) психологічна корекція несприятливих психічних станів спортсмнів.
П. з. с. передбачає широке коло науково-дослідних, науково-практичних і організаційних заходів, у яких переплітаються завдання педагогіки, психології і суміжних дисциплін. П. з. с. — це практична система заходів і дій психолога у формі досліджень, науково обґрунтованих рекомендацій і пропозицій для підвищення ефективності професійної діяльності. П. з. с. реалізується у практичній діяльності психолога в команді, а також у психологічно обґрунтованому керівництві командою з боку тренера, який користується консультацією і послугами психолога.
ДОДАТОК И
ПСИХОФІЗІОЛОГІЯ СПОРТУ ДИФЕРЕНЦІАЛЬНА
Перші роботи в галузі П. с. д. проведено в СРСР у 1950-х роках фізіологами З.И. Бірюковою і К.М. Смирновим. У 1960-70-х роках до вивчення проблем П. с. д. залучилися спортивні психологи (Б.А. Вяткін, Е.П. Ільїн, Н.М. Пейсахов).
На сьогодні П. с. д. містить такі основні напрями:
1) вивчення зв'язку мотивів, схильностей, здібностей, вольових якостей спортсменів з типологічними особливостями прояву властивостей нервової системи і темпераменту;
2) вивчення стійкості до несприятливих психофізіологічних станів (стомлення, монотонії, стресу) спортсменів з різними типологічними особливостями;
3) вивчення стилю спортивної діяльності й особливостей поведінки спортсменів на змаганнях;
4) вивчення психологічних особливостей спілкування спортсменів з різними типологічними особливостями;
5) вивчення стилів керівництва тренерами і спортивними суддями.
ДОДАТОК К
СПРИЙНЯТТЯ СПЕЦІАЛІЗОВАНІ У СПОРТІ
У психології спорту виділяють загальні ознаки, характерні для всіх спеціалізованих видів сприйняттів. До них відносять такі:
1. спеціалізація розрізнювальної функції одного чи сукупності аналізаторів;
2. зумовленість сприйняття особливостями середовища, у якому діє спортсмен, або особливостями предметів, з якими (на яких) він виконує рухові дії;
3. зумовленість просторовим розташуванням супротивників і партнерів;
4. лабільність (нестійкість), що потребує постійного тренування;
5. високий рівень розвитку "почуття", що з'являється в результаті високого рівня тренованості.
Спеціалізовані сприйняття численні й недостатньо вивчені, тому обмежимося згадуванням лише частини спеціалізованих «почуттів», що зустрічаються у спортивній практиці.
«Почуття води». Складне і тонке сприйняття опору води. Властиве плавцям, що називають його ще і «почуттям опору». Основою цього почуття є взаємозв'язок функцій двох аналізаторів: рухового (відчуття напрямку, амплітуди, зусиль при виконанні гребків) і шкіряного (відчуття температури, тиску і дотику води).
«Почуття м'яча». Виникає й удосконалюється у представників усіх спортивних ігор з м'ячем. У кожному окремому виді спорту має свою специфіку.
«Почуття планки». Властиве стрибунам у висоту, з розбігу і з жердиною. Засноване на діяльності рухового і зорового аналізаторів, на відчуттях положення і руху тіла в повітрі, зорового сприйняття стійок, планки за мить до перельоту через неї. «Почуття планки» дає спортсмену можливість угадати рухи, що знадобляться йому вже в перельоті і при приземленні.
ДОДАТОК Л
РІЗНОВИДИ ВИДІВ СПОРТУ ЯК ЗМАГАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Така діяльність, її стрижневі лінії і форми організації зараз мають досить чіткі специфічні ознаки, а саме:
- активізація факторів, які підсилюють загальні настанови на досягнення, що забезпечується, крім іншого, спеціальною системою прогресуючих заохочень за спортивні досягнення;
- уніфікація складу дій, дозволених на змаганнях, умов виконання і способів оцінювання досягнень (що закріплюється офіційними правилами, які у багатьох випадках набули міжнародного статусу);
- регламентація поведінки спортсменів, які змагаються, за принципами неантагоністичної конкуренції, котра має гуманну основу (що закріплюється офіційними і неофіційними нормами спортивної етики, ряд яких набув загального визнання в Олімпійській хартії та інших міжнародних документах, що стосуються спорту);
- системна репрезентація змагань, спрямованих на реалізацію найвищих досягнень в обраному виді спорту за встановленими правилами, з послідовним зростанням рівня конкуренції і вимог до результатів.
ДОДАТОК М
