II.Відозви про слобожан. 8 страница

1055. А на мені тіло та потерпає.

1056. Під стріхою ніч ночувала,

1057. Ой, у дуплах не одну стояла...

1058. Надзвичайно влучно описана недоля жінки, у якої чоловік п'яниця, в пісні:

1059. Ой, кудро, кудро кудрявая,

1060. Ой, ти, вербице зеленая,

1061. Хто ж тобі, кудро, кудрі ізвив,

1062. Хто ж тобі, вербо, корні підмив?

1063. - Ой, звили мені темні луги,

1064. Темні луги, круті береги.

1065. Звила кудрята темна нічка,

1066. Обмила корні бистра річка,

1067. Обмила корні бистра вода.

1068. Ой, я молода, як ягода,

1069. Не піду заміж за год, за два,

1070. Та піду заміж за п'ятого,

1071. За п'яниченьку проклятого.

1072. Ой, кажуть люди, що він не п'є,

1073. А він що-вечора з корчми йде...

1074. Мені молодій одна шана:

1075. З хати віконцем утікала,

1076. В вишневім саду ночувала,

1077. З соловейком розмовляла:

1078. Соловеєчко як тьох, так тьох!

1079. А я молода як ох, так ох!

1080. А зозуленька - куку, куку!

1081. За що ж я терплю таку муку?

1082. Відповіді нема, як нема її часто в самім життю. Пісня чудова по красі, по суму, з надзвичайно влучними порівняннями жіночої недолі з вербою, яку підмила річка. Сватали люди, багато людей, але дома, мабуть, було так гарно у батька та матері, що заміж пішла тільки за п'ятого.