2020-08-05
94
Вже не раз була спроба зібрати відомости про слободсько-українських культурних діячів, та, на жаль, усі заходи були випадкові, незабаром закінчались, і Слободська Україна досі не має словаря тих діячів, які працювали в її межах на користь місцевої людности. Є невеличкий, дуже вже старий показчик Кеппена (1793-1864), славетного академика, родом харьківця. Більшого розміру, але все ж таки коротенькі статті в «Харьков. Сборнику» (в додаткові до Харьків. Календаря) «Замечательные уроженцы и деятели Харьковской губ.», складені Петром Єфименком; велику ціну мають біографичні словарі професорів Харьківського університету з приводу 100-літнього ювилею університета та численні статті професора Дм. І. Багалія в XX т. «Сборн. Харьк. Истор.-Филол. Общества» l9l2 р. А все ж таки такого словаря, який би охоплював алфавитно усіх діячів та давав хоч приблизний їх підрахунок - нема. Чимало таких діячів - громадських, наукових і инших, які навіть на ймення занадто мало відомі, напр., Мочульський - автор цінної книги про Слобожанщину 1850 р., Олена Радакова та инш. Що до діячів по місцевій етнографії, то тут треба хоч коротко згадати про арх. Філарета, Вадима Пассека, Гр. Квітку-Основ'яненка, Миколу Костомарова, Амвросія Метлинського, Олександра Потебню, Петра Іванова та Василя Іванова. Одні збірали тільки матеріали, другі збірали і обробляли; инші, як от Манжура та Еварницький, перебравшись на Катеринославщину, Грінченко - на Чернигівщину, свої ранійші харьківські записи прилучили до пізнійших численних записів, зроблених по-за межами Слободської України. Що до розміру та числа саме слободського матеріялу, то в першу чергу треба вшанувати Метлинського і Петра Іванова; що до наукової праці над ними - Потебню.
|
|
|
Григорій Калиновський.
В 1776 р. в Петербурзі вийшло «Описаніе свадебныхъ украинскихъ простонародныхъ обрядовъ въ Малой Россіи и въ Слободской Украинской губерніи такожъ и въ великороссійскихъ слободахъ, населенныхъ малороссіянами, сочиненное Григоріемъ Калиновскимъ, армейскихъ пехотныхъ полковъ, состоящихъ въ украинской дивизіи, прапорщикомъ». Під цим надто довгим заголовком криється невеличкий опис українського весілля; зроблений він просто, досить докладно і розумно, з додатком наприкінці реєстрика, що коштувало весілля того часу. Цю цікаву стару книжечку було передруковано двічі - Калачовим в його «Архиві» та Сумцовим пізніш в «Харьк. Сборнику» 1889 р., ч. III, з коротенькою передмовою. «Описаніе» Калиновського перша розвідка по українському фольклору. Мабуть, Калиновський для свого часу був розумний чоловік, що звернув увагу на українське весілля і описав його просто та ясно. На жаль, він зовсім занехтував піснями, не дав ні однісенької. Весільні звичаї в «Описаніи» Калиновського такі ж, які й тепер уживають по селах; але є трохи й таких, що більш вже не істнують.
|
|
|
Григорій Квітка-Основ'яненко.
Славнозвісний український письменник Г.Ф. Квітка-Основ'яненко має чимале значіння з етнографичного погляду. Він добре знав селян, міщан, панів: це знаття відбилось в його оповіданнях. Він написав по-російському цілу статтю про слобожан з характеристикою їх життя та звичаїв, а ще більше пороскидав таких описів в українських оповіданнях: побут панів - в «Пан Халявський», «Столбиковъ» і др., міщан - в «Купований розум», урядовців - в «Добре роби - добре й буде», селян - в «Маруся», «От тобі й скарб», «Сердешна Оксана», «Підбрехач», в драмах - тут є весілля, похорон, Різдво, Великдень, ярмаркові звичаї і т. ин.
