РИК УРСР від 12 квітня 1921 р.)

Споживчій кооперації треба було звільнитися від тих особливостей в її організаційній побудові і характері господарської діяльності, які були викликані політикою "воєнного комунізму" і перебудуватися відповідно до умов непу.

7 квітня 1921 р. вийшов декрет Раднаркому РСФРР про скасування деяких обмежень у споживчій кооперації. Рада народних комісарів УРСР також прийняла декрет від 12 квітня 11921 р., який надавав споживчій кооперації право заготівель, розподілу, обміну продукції сільського господарства, скуповування лишків сільськогосподарського виробництва, кустарних та ремісничих виробів і їх збуту, а також створення підприємств для переробки продуктів та сировини. Всі державні установи, які здійснювали заготівельну діяльність, мали проводити її через споживчу кооперацію.

Після появи цих декретів споживча кооперація України поступово відновила свою роботу. Від неї відокремилися інші види кооперації, держава повернула кооперативним організаціям конфісковане майно.

Численні декрети протягом 1921 - серпня 1922 рр. відновлювали інші види кооперації: сільськогосподарську, промислову, кредитну, житлово-будівельну, видавничу.

За 1923 - 1924 рр. райспілками України було заготовлено 3 млн. 593 тис. 828 пудів пшениці, 11 млн. 804 тис. 781 пуд жита, 1 млн. 41 тис. 935 пудів ячменю, 107 тис. пудів кукурудзи тощо.

З метою покращання побуту робітнича споживча кооперація відкривала пральні, кравецькі та ремонтні майстерні, будувала електростанції для забезпечення робітничих районів електроенергією.

Важливим напрямом діяльності споживчої кооперації стало громадське харчування. Протягом 1924 - 1925 рр. відкрили 134 їдальні на заводах і фабриках, у кооперативних технікумах.

Уся мережа споживчої кооперації, об'єднана у Вукоопспілку, в 1927 р. налічувала 41 районну спілку і 8507 сільських споживчих товариств, у яких перебували 1 млн. 960 тис. членів.

У 1928 р. сільська споживча кооперація мала 14 тис. крамниць, 327 робітничих і міських споживчих товариств із 981 тис. членів. А споживчі кооперативи України в 1927 р. налічували 3 млн членів.

Торговельний оборот споживчої кооперації в 1927 -1928 рр. становив 531,1 млн. крб. Вукоопспілка мала свої склади постачання райспілок у Києві, Харкові, Одесі і Ростові, а також закупівельні контори в Москві та Баку, 15 млинів, 20 олійниць та інші підприємства харчової промисловості. Власний капітал Вукоопспілки в 1928 р. становив 8,4 млн. крб.

 

Питання3. Відкриття перших кооперативних

 технікумів у Києві, Полтаві, Донецьку та інших містах

Розбудова споживчої кооперації вимагала забезпечення на керівних посадах та в апараті кваліфікованими спеціалістами. Споживчій кооперації України потрібні були інженери, юристи, економісти, товарознавці, техніки кооперативної торгівлі. У 1920 р. в Києві був створений кооперативний інститут імені Туган-Барановського. Потім цей навчальний заклад існував як кооперативний факультет Інституту народного господарства, а з 1920 р. - як Київський кооперативний технікум. Тоді в ньому навчалося 420 студентів. 1924 р. їх кількість досягла тисячі осіб.

У лютому 1922 р. був відкритий Полтавський кооперативний технікум. Основне завдання технікуму полягало в підготовці активних практиків для системи споживчої кооперації. У 1921 р. кооперативний технікум у Полтаві був об'єднаний з агрономічним і перетворений в аграрно-кооперативний технікум.

У Донецькому кооперативному технікумі програма була розрахована на 3 роки. До навчального плану були включені економічні, кооперативні, товарознавчі дисципліни та рахівництво. Практичні заняття проходили зі слухачами безпосередньо на базі губспілок (райспілок), робкоопів та сільських споживчих товариств.

У Чернігові функціонував вечірній 4-річний кооперативний технікум. Тут здійснювалася підготовка спеціалістів-практиків споживчої кооперації.

Підготовкою та перепідготовкою кооперативних кадрів займалися кооперативні курси. Спочатку в Харкові діяли 4-5-місячні вищі кооперативні курси при ВУКС, потім тривалість навчання зросла до 8 місяців. Місцеві кооперативні організації  посилали на вищі курси ВУКС по 1-2 представники.

З 1921 р. спеціалістів споживчої кооперації середньої ланки готували кооперативні курси в губсшлках (райспілках). Навчання в них тривало кілька місяців (від 2 до 6).

Працівників нижчої ланки споживчої кооперації для мі­ських та сільських товариств, переважно рахівників, готували місцеві губспілки (райспілки), великі споживчі товариства. На­вчання тривало від кількох днів до кількох місяців.

 

Тема 8. Споживча кооперація України

В роки Другої світової війни