Питання 1. Реорганізація споживчої кооперації Західної України

 на радянський лад (1939 - 1941рр.)

Як відомо, на підставі угоди Молотова і Рібентропа, укладеної між Радянським Союзом і фашистською Німеччиною в серпні 1939 р., 17 вересня того самого року радянські війська перетнули польський кордон та протягом тижня зайняли територію Західної України і приєднали її до складу Української РСР.

Нова адміністрація розпочала "перебудову" кооперації на свій лад. 12 грудня 1939 р. навіть без скликання представників кооперативів було ліквідовано РСУК. Так перестала існувати кредитна і споживча кооперація, а її майно перейшло до держави. Було націоналізовано виробничі підприємства "Суспільний промисел" у Львові, "Будучність" у Тернополі, ткацьку фабрику в Перемишлі, столярню "Аре" у Львові та ін.

Відбулася реорганізація і сільської споживчої кооперації, яка увійшла до окремого сектора системи "соціалістичного господарства". Примусово поширювалася форма промислової кооперації. До неї увійшли ремісничі артілі і дрібні колективні підприємства для надання побутових послуг та задоволення інших потреб населення.

До кінця 1941 р. усю територію України окупували гітлерівці. Окупанти сформулювали основне правило, якого дотримувалася адміністрація: "Ні в якому разі не допускати поставку місцевому населенню високоякісних промислових товарів і продуктів споживання".

Щоправда, обставини для окупантів склалися так, що вони не змогли повністю виконати своїх жорстоких намірів. Знаючи плани ворога, населення повсюди організувало різні форми самозахисту і самопоставок. Уже восени 1941 р. самочинно почали відновлюватися споживчі кооперативи по селах і в містах, налагоджувалася охорона майна, яке ще не встигли вивезти окупанти.

Налагоджувався зв'язок із поновленими районними й обласними споживчими спілками. Інші види кооперації під час війни не встигли відродити свою діяльність. Лише подекуди ізольовано працювали виробничі чи якісь інші кооперативи.

6 жовтня 1941 р. знову почала працювати Вукоопспілка на чолі з обраним правлінням й оргбюро.

 

Питання 2. Споживча кооперація Украйни в роки

Другої світової війни.

У жовтні 1941 р. на окупованій території відновила свою діяльність споживча кооперація. На 1 липня 1942 р. система Вукоопспілки об'єднувала 16 обласних спілок споживчих товариств, 522 райспоживспілки та 7782 споживчих товариства. У період війни діяли Київська, Полтавська, Житомирська, Вінницька, Луцька, Кам'янець-Подільська, Дніпропетровська, Запорізька, Мелітопольська, Сімферопольська, Кіровоградська, Миколаївська, Чернігівська, Сумська, Донецька, Харківська облспоживспілки.

Особливо велику увагу кооператори приділяли постачанню солі та інших товарів першої необхідності. Брак транспорту обмежував торговельні можливості споживчої кооперації, в обмін на товари система споживчої кооперації змушена була організовувати заготівлю і доставку корисних лікарських рослин, овочів, фруктів, меду, різної сировини: щетини, пуху, лляного та конопляного волокна, вовни, насіння овочів, металобрухту, макулатури тощо.

Кооператори організовували різні курси, друкували підручники, посібники, захищали молодь від вивезення на роботу в Німеччину.

 

 

Тема 8. Споживча кооперація України в другій

  половині 40 - 80-х років XX століття

 

 

Питання 1. Роль споживчої кооперації в умовах ринкової економіки

У першій половині 90-х років для України в царині економіки визначальним був процес переходу від планово-адміністративної системи до вільноринкової. Він супроводжувався руйнуванням традиційно-тоталітарної організації господарства, що відбувалося за умов спаду виробництва і всеохоплюючої кризи. За 1990 - 1994 рр. вироблений в Україні національний дохід скоротився на 57,8 %.

Кооперативна система економічного життя не існує ізольовано, розвиваючись у конкретному соціально-економічному середовищі, тому загальні економічні труднощі в країні відбилися на становищі української споживчої кооперації.

Споживча кооперація України вступила в останнє десятиріччя XX ст. як цілісна система з багатогалузевим господарством та розвинутою мережею торговельних, заготівельних і виробничих підприємств. На початку 1991 р. вона об'єднувала 12,3 млн. пайовиків і обслуговувала 22 млн. осіб, або 42,7 % населення України. У системі споживчої кооперації працювало 769 тис. осіб.

21 травня 1991 р. на третіх зборах Ради Укоопспілки п'ятнадцятого скликання була прийнята Програма переходу споживчої кооперації України до ринкової економіки. Один з її розділів присвячено підготовці кадрів для роботи в умовах ринкової економіки. У Програмі йшлося про нові вимоги до кадрів і споживчої кооперації, яким належить працювати в умовах самостійності, свободи підприємництва, розвитку конкуренції тощо. Передбачалися серйозні зміни у змісті роботи навчальних закладів споживчої кооперації, зокрема до її навчальних планів було вирішено ввести нові предмети, які б сприяли вивченню ринків товарів, праці, цінних паперів, маркетингової діяльності, зовнішньоекономічних відносин тощо.

У Програмі переходу споживчої кооперації України до ринкової економіки передбачалося чимало зробити для соціального захисту членів і працівників споживчої кооперації. Проте економічна криза, що супроводжує невпевнений перехід до ринкових відносин, не дає змоги споживчій кооперації ефективно працювати і належним чином забезпечувати соціальний захист, зберігати робочі місця, вчасно здійснювати оплату праці, поліпшувати житлові умови своїх працівників тощо.