Класифікація хіміопрепаратів

Синтетичні препарати:

1. Алкілуючі препарати. Відмітною ознакою алкілуючих препаратів є здібність дисоціювати у водних розчинах з утворенням алкільних угрупувань, які можуть вільно зв’язуватись з нуклеофільними центрами білків, нуклеїнових кислот, ліпідів, амінокислот. Передбачається, що цитотоксичність цієї групи препаратів пов’язана с утворенням усередені- та міжмолекулярних зв’язків у ДНК, що змінює матричні властивості ДНК як носія інформації. Найбільш характерні препарати з групи алкілуючих агентів:

· Хлоретіламіни. Ембіхін, хлорбутін, допан, сарколізін, асалін, циклофосфан, іфосфамід.

· Похідні поліспиртів. Дегранол, мієлобромол.

· Похідні етіленаміну. Тіофосфамід, діпін, бензотеф, фотрин, фторбезотеф, іміфос.

· Ефіри метансульфооксикислот. Мієлосан.

2. Антиметаболіти. Препарати цієї групи володіють, при всьому їх розмаїтті, схожим механізмом дії, вони, маючи схожу будову із життєво важливими для клітини метаболітами, включаються до обміну, блокуючи його. Найбільш характерні препарати з групи антиметаболітів.

· Антагоністи фолієвої кислоти. Метотрексат.

· Антагоністи пурину. 6-меркаптопурин.

· Антагоністи піримідіну. 5-фторурацил, фторафур, цитарабін.

3. Різні синтетичні препарати. До цієї групи відносять препарати механізм дії яких до цього часу остаточно не з’ясований, але вони не можуть бути віднесені ні до антиметаболітів, ні до алкілуючих препаратів.

· Проспідін, спіробромін

· Похідні метилгідразіну (дакарбазин, прокарбазин)

· Натулан

· Комплексні сполуки платини (цисплатин, карбоплатин)

· Похідні нітрозосечовини. Нітрозометилсечовина, ССNU, BCNU, метил-CCNU, кармустін, ломустин.

4. Антибіотики. До цієї групи включені протипухлинні препарати отримані з міцелію пліснявих грибів. Ця група досить гетерогенна за складом та механізмом дії. Виділяють декілька груп протипухлинних антибіотиків.

· Актіноміцини. За хімічною будовою це хромопротеїди. Механізм протипухлинної дії пов’язаний з інгібіцією транскрипції ДНК та синтезу попередників рРНК. Представники: дактиноміцин.

· Антрацикліни. Механізм дії опосередкований декількома механізмами: взаємодія з ДНК, вільно-радикальний механізм, пряма дія на мембрани клітин. Представники: адріабластін, рубоміцин, фарморубіцин, карміноміцин.

· Група аурелової кислоти. За хімічним складом є близькою до хромоміцину А, складається з аглікону та моносахаридів. Механізм дії пов’язаний з придушенням ДНК - залежного синтезу РНК. Представники: мітраміцин, олівоміцин.

· Флеоміцини. За хімічною будовою ця група представлена комплексом поліпептидів, а також моносахаридів. Механізм дії пов’язують з утворенням вільних радикалів та індукції пошкоджень ДНК. Представники: блеоміцин, блеоміцитін, пепломіцин.

· Інші антибіотики: брунеоміцин, мітоміцин С.

5. Препарати рослинного походження. До цієї групи входять алкалоїди рослинного походження (колхамін, вінкристін, вінбластін) та похідні подофілотоксину (етопозид, теніпозид), тису тихоокеанського (таксол, паклітаксел, таксотер), олії насіння Коїксу (Канглайт). Характерною особливістю механізму дії цієї групи препаратів є блокада клітинного циклу у певній фазі: препарати барвінку рожевого - у метафазі за рахунок інгібіції синтезу РНК, а препарати подофілотоксину гальмують клітинний цикл у фазі G2.

 

6. Ферментні препарати. L-аспарагіназа. На цей час це єдиний препарат цієї групи. Механізм дії: створення дефіциту аспарагіну у пухлинних клітинах.

 

7. Хіміопрепарати «таргетної», молекулярно-скерованої дії, мішенями яких є рецептори факторів росту, білки, що проводять сигнали від рецепторних молекул, молекули, які контролюють апоптоз і пухлинний неоангіогенез: моноклональні антитіла та їх кон’югати - ритуксимаб (мабтера), трастузумаб (герцептин), бевацизумаб (авастин), та ін.; малі синтетичні молекули – гефитиніб (іресса), ерлотиніб (тарцева) та ін.; короткі синтетичні молекули ДНК - антисмислові нуклеотиди – облімерсен (генасенс); природні сполуки – неовастат; ігібітори матриксних протеіназ.

 

RECIST

(критерії оцінки відповіді на лікування солідних пухлин – R esponse E valuation C riteria in S olid T umors)

 

Критерії лікувального ефекту відповідно до шкали RECIST:

ПВ – повна відповідь: зникнення всіх пухлинних вогнищ на термін не менше 4-х тижнів.

ЧВ – часткова відповідь: зменшення вимірюваних вогнищ на 30% і більше.

СТ – стабілізація: нема зменшення, достатнього для оцінки як часткового ефекту, або збільшення, яке можна оцінити як прогресування.

ПР – прогресування: збільшення на 20% найменшої суми вогнищ ураження, зареєстрованої за час спостереження, або поява нового пухлинного вогнища.

 

Як і будь-який інший метод лікування хіміотерапія злоякісних новоутворень має певні ускладнення. Розрізняють 5 ступенів інтенсивності побічної дії протипухлинних препаратів.

Ступінь 0 - нема змін самопочуття хворого і лабораторних показників.

Ступінь 1 - мінімальні зміни які не впливають на загальну активність хворого, зміни лабораторних показників не потребують корекції.

Ступінь 2 - помірні зміни які порушують нормальну активність хворого, зміни лабораторних показників потребують корекції.

Ступінь 3 - різкі порушення, що потребують симптоматичного лікування, відстрочки або припинення хіміотерапії.

Ступінь 4 - безпосередня небезпека для життя, необхідна негайна відміна хіміотерапії.
Після ліквідації токсичних проявів хіміотерапія продовжується тільки в значно знижених дозах.

Наведемо найбільш часті ускладнення хіміотерапії:

• Підвищення температури. Лікування: преднізолон+анальгін+дімедрол.
• Алергія. Проявляється у вигляді кропивниці, гіперемії та свербіння шкіри. Проводиться десенсибілізуюча терапія.
• Нудота та блювота. Як правило нудота та блювота при проведенні хіміотерапії мають центральний характер. Зняття еметогенних проявів будується у дві лінії. Перша лінія: антагоністи серотоніну - зофран, новобан, кітрил, осетрон. Друга лінія: призначення бензамідів - церукал.
• Порушення електролітного балансу. Пов’язані з тривалою блювотою або діареєю. Лікування полягає у корекції водно - електролітних порушень.
• Гіперкальціемія. Найчастіше виникає при вдалому лікуванні метастазів раку до кісток. Лікування: водне навантаження+глюкокортикоїди­+лазікс­+бі­фос­фо­нати.
• Кардіотоксичність. Проявляється задишкою, тахікардією, змінами ЕКГ. Профілактика: Моніторинг за хворим, відстеження сумарної дози кардіотоксичних препаратів, застосування кардіопротектора: ICRF-187 або кардоксану. При появі ознак кардіотоксичності лікування кардіологами.
• Ототоксичність. Поява шуму у вухах, далі - зниження слуху на обидва вуха. При виникненні ототоксичності - відміна препаратів та заміна їх у схемах на нетоксичні, призначення полівітамінів, прозеріну, гемодезу.
• Нейротоксичність. Проявляється у вигляді хронічної або гострої енцефалопатії, мозочкових порушень, арахноїдітів, периферичних нейропатій. Треба відмінити курс хіміотерапії і разом з невропатологом призначити симптоматичне лікування.
• Легенева токсичність. Клінічна картина від пульмонітів до фіброзу легень. Лікування полягає у своєчасній відміні хіміотерапії, призначенні антибактеріальної терапії, бронхолітиків.
• Нефротоксичність. Найчастіше фіксується лабораторними методами у вигляді підвищення креатиніну, сечовини та сечової кислоти крові, але у важких випадках може привести до оліго- та анурії. Нефротоксичність обумовлена пошкодженням ниркових канальців. Профілактика: введення препаратів, які мають нефротоксичність в умовах гіпергідратації і протягом тривалого часу. Лікування - дезінтоксикаційна терапія, водне навантаження одночасно зі стимуляцією діурезу.
• Мієлосупресія. Це найбільш часте ускладнення. Проявляється у вигляді: анемії, лейкопенії, тромбоцитопенії, агранулоцитозу. Профілактика: контроль за станом показників крові 1 раз на 3 дні. Лікування: корекція відповідних гематологічних показників на фоні інтенсивної антимікробної терапії.
• Діарея. Лікування: відміна хіміотерапії, проведення інфузійної терапії.
• Мукозіти. Лікування: дієта, прийом анестезіну або новокаїну перед їжею, прийом метілурацилу, месцево - вінілін, олія шипшини, обліпихи, відвар кори дуба, 1% розчин метіленового синього.
• Флебіти. Виникають як правило на місці введення препарату у вену. Місцево застосовують гепаринову та троксовазинову мазь.

 

 

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ.

 

1. Як називаються захворювання або патологічні процеси в організмі, на тлі яких дуже висока вірогідність розвитку злоякісного новоутворення?

a) облігатний передрак

b) факультативний передрак

c) дисплазія

d) дистрофія

 

2. Яка форма росту буде у злоякісного новоутворення, якщо пухлина має вид вузла, який виступає в просвіт полого органу, або розповсюджується в товщі паренхіматозного?

a) ендофітний рак

b) екзофітний рак

c) виразково-інфільтративний рак

d) рак in situ