Фототипи шкіри людини

Фототип шкіри	Реакція на опромінювання
I	Сонячний опік завжди виникає після короткочасного (30 хв.) перебування на сонці; загар ніколи не отримується
II	Сонячні опіки виникають легко; загар можливий, хоча і насилу
III	Можливі незначні опіки; розвивається хороший рівний загар
IV	Ніколи не буває сонячних опіків; легко виникає загар
V	Смуглява від природи шкіра
VI	Чорна шкіра вихідців з Африканського континенту

Американський лікар Р. Такингтон (Dr. Roger Turkington) виявив ген меланоми людини. Тобто у виникненні меланоми може певну роль відігравати спадковість. Порушення функції супресорів пухлинного росту, одним з яких є CDKN2A, локус хромосоми 9р21, що кодує протеїни p16 і p14ARF і другий — ген CDK4 (cyclin-dependent kinase 4) з локалізацією у хромосомі 12q14.

Заходи щодо профілактики меланоми полягають у запобіганні зайвому опроміненню шкіри сонячними і ультрафіолетовими променями, користуванні сонцезахисними кремами, а також попередженні механічної травматизації невусів.

Меланома локалізується на шкірі тулуба і кінцівок, голови і шиї, а також слизових оболонках. У південноафриканських негрів, які не користуються взуттям і мешкають у місцевості з сухим грубим ґрунтом, злоякісна меланома часто виникає на підошовній поверхні ступні.

Меланоцити мігрують з нейроектодерми в ранньому періоді ембріологічного розвитку до шкіри, ока, дихальних шляхів і кишечнику. Вони здібні утворювати в шкірі скупчення клітин з різним рівнем диференціювання які називаються невусами. Невуси поділяють на меланомобезпечні та меланомонебезпечні.

До меланомобезпечних невусів відносяться:

фіброепітеліальний невус
бородавчастий невус
«монгольська пляма» (Мал. 7.22)
папіломатозний невус
Halo-nevus (невус Сеттона) (Мал. 7.23)
інтрадермальний невус (Мал. 7.24)

7. Невус Шпіца (ювенільна меланома) – рідкісне новоутворення, що є плоским або півсферичним одиничним вузликом, розташованим на шкірі обличчя, тіла, верхніх і нижніх кінцівок і задньої поверхні стопи. Зазвичай має гладку поверхню. Ніколи не має обволосіння і зустрічається однаково у обох половин. Колір від рожево-червоного до жовто-коричневого. Малігнізуєтся дуже рідко (Мал. 7.25).

Розвиток меланом на фоні цих невусів практично не спостерігається.

Мал. 7.22. Монгольська пляма


Мал. 7.23. Halo-nevus (невус Сеттона)	Мал. 7.24. Інтрадермальний невус

Мал. 7.25. Невус Шпіца (ювенільна меланома)

Меланомонебезпечні невуси:

1. Пограничний пігментний невус. Клінічно має вигляд добре окресленого, щільного утворення, розташованого в товщі шкіри, темно-коричневого кольору. Поверхня гладка, найчастіше блискуча, не має волосяного покрову.

2. Блакитний невус, або невус Ядосона-Тиче. Вузол з чіткими контурами, трохи підвищується над шкірою у вигляді півсфери, розмірами не більше 1 см. Колір невуса від блакитного до чорного і залежить від глибини залягання меланіну. Частіше локалізується на обличчі, ступнях, сідницях, верхніх кінцівках (Мал. 7.26).

3. Невус Ота характеризується наявністю чорних вкраплень «брудною шкірою» за напрямом І і ІІ гілок трійчастого нерва. Вражає не тільки шкіряні покрови (шкіра лоба, вій), а також око (Мал. 7.27).


Мал. 7.26. Блакитний невус	Мал. 7.27. Невус Ота

4. Невус Іто - наявність чорних вкраплень на шкірі верхнього плечового поясу (Мал. 7.28).

5. Гігантський пігментний невус. Завжди буває природженим і відрізняється великими розмірами ураженої шкіри. Поверхня бугрувата або гладка, колір від рожевого до темно-коричневого (Мал. 7.29).


Мал. 7.28. Невус Іто	Мал. 7.29. Гігантський пігментний невус

6. Обмежений передраковий меланоз Дюбрея виникає частіше у жінок похилого віку на шкірі обличчя. Колір варіює від світло-коричневого до чорного. Шкіряний малюнок збережений, місцями спостерігається лущення і ділянки гіперкератозу або атрофії. Малігнізація спостерігається у 30-75% випадків (Мал. 7.30).

Мал. 7.30. Меланоз Дюбрея правої щоки (запозичене з керівництва для лікарів В.І. Чиссова «Ранняя диагностика меланомы кожи» М.: 1998)

Патанатомія і метастазування

За гістологічною будовою розрізняють епітеліоїдноклітинну меланому (меланокарциному), невоклітинний варіант із дрібних клітин, веретеноклітинну меланому (меланосаркому) і меланому змішаного типу. Виділяють також безпігментні меланоми.

Існують чотири клініко-анатомічні форми меланом: поверхнева, вузлова (15% випадків), акролентігоподібна (10% випадків) та злоякісне лентіго (Мал. 7.31).

Поверхнева меланома виникає на фоні незміненої шкіри або на фоні невуса. Вона розвивається з епідермальних меланоцитів і найчастіше розташовується на закритих ділянках шкіри (тулуб, кінцівки). Спочатку вона має невеликі розміри – до 1 см, більш темне забарвлення – темно-коричневе, чорне або синюшне.

Вузлова меланома – клінічно уявляє собою вузлове утворення темно-коричневого або чорного кольору. В окремих випадках пігмент у пухлині відсутній і тоді вона має рожевий або яскраво-червоний колір.

Акролентігоподібна меланома – найчастіше росте у верхніх шарах дерми долонь і підошов у людей похилого віку. Пухлина має нерівні краї, чорний колір (може бути безпігментною).

Злоякісне лентіго – це меланома, що розвивається на фоні меланозу Дюбрея. У літніх людей на обличчі та інших ділянках тіла з’являються блідо-коричневі плями неправильної форми діаметром від 1 до 3 см. Про перехід меланозу Дюбрея у лентіго-меланому свідчить поява строкатого забарвлення пігментної плями, при цьому межі плями стають нерівними, а форма неправильною. У забарвленні поєднуються тони коричневого і чорного кольорів. Все це надає лентіго-меланомі схожість із малюнком географічної мапи або мазка бруду на шкірі.

Злоякісна меланома має високий потенціал до раннього і бурхливого лімфогенного, гематогенного і лімфогематогенного метастазування. Метастази спостерігаються у реґіонарних лімфатичних вузлах, шкірі, печінці, легенях, серці, наднирниках, кістках, мозку та інших органах. Іноді на перший план виходить метастатичне ураження лімфатичних вузлів і поява сателітів (дочірніх утворень на шкірі) (Мал. 7.32).

Інші меланоми

Меланома сітківки ока (Мал. 7.33).

Лентігінозна меланома слизових оболонок — 1 % від загального числа меланом. Зустрічається в порожнині носа, рота, періанальної і вульвовагинальній ділянках. Характеризується вираженою, нерівномірною пігментацією (Мал. 7.34).

Малігнізована меланома м'яких тканин (англ. malignant melanoma of soft parts або clear cell sarcoma) — росте на зв'язках і апоневрозах. Зустрічається у всіх вікових групах, зокрема у дітей і підлітків.