Антисептики та миючі засоби

Хлорне вапно

Хлорне вапно - суміш Са(ОС1)₂ і СаС1₂. Хлорне вапно - білий порошок з різким запахом, який має сильні окислювальні властивості. Головна складова час­тина хлорного вапна - гіпохлорит-кальцієва сіль хлорноватистої кислоти - Са(ОС1)₂, при взаємодії з водою розкладається таким чином:

Са(ОС1)₂+2Н₂О=Са(ОН)₂+2НОС1;   

НОС1=НС1+О;

Са(ОС1)₂ + 4НС1=СаС1₂ + 2С1₂+2Н₂О.

  Згубну дію на мікрофлору чинять як хлор, так і кисень у момент його виділення. Якість хлорного вапна характеризують кількістю в ньому "активного" хлору, якийвиділяється. Хлорне вапно марок А і Б повинно містити 35% активного хлору, марки В - 32%. По цьому показнику вираховують дозу хлорного вапна.

Формалін

Формалін технічний - 37% водний розчин формальдегіду (НСОН). На спиртових заводах використовують формалін технічний, який містить у вигляді домішок не більше 1% метанолу.

Сульфонол

Сульфонол С₁₂Н₂₃С₆Н₄SО₃Na - додецілбензосульфонат натрію. Містить (%): натрієвих солей алкілбензолсульфонових кислот не менше 80 для другого сорту і 84 - для першого, сульфат і сульфіт натрію - не більше 12... 15. Наявність діючої
речовини (алкіларилсульфонату) у порошку не менше 70, у пасті - не менше 40, у рідкому розчині - не менше 35%.

Каустична сода

       Каустична сода - рідкий натр технічний, у твердому вигляді містить 94...98,5% NаОН, 0,8... 1,9% Na₂СО₃ і 0,05...3,5 % NаСІ. Ця біла непрозора маса розчиняється у воді з виділенням теплоти і сильно роз'їдає шкіру. У 0,1% - йому розчині каусти­чної соди (рН 10) при температурі 40° С мікрофлора гине за 1...2 хвилини. Для миття обладнання звичайно використовують 3%-ний розчин соди.

Відомі інші антимікробні миючі препарати - антиформін, хлорамін Б, катамін АБ, катапін та ін., але у спиртовій промисловості вони не використовуються.

Піногасники

Для гасіння піни застосовують поверхнево-активні речовини, головним чином жири, олію та продукти їх гідролітичного розщеплення - високомолекулярні жирні кислоти.

Олеїнова кислота

  Найкращим піногасником у спиртовому виробництві є олеїнова кислота СН₃ - (СН₂)₇ -СН = СН - (СН₂)₇  - СООН. Це безколірна або жовто-червоного кольору мас­ляниста рідина. Вміст жирних кислот у марках А і Б становить 95%, у марці В - 92%.

Соапсток

  Соапсток - відхід лужної рафінації олії, містить від 30 до 60 % олії і значну  кількість білкових, слизових і барвних речовин.

         Як піногасники у спирто-дріжджовому виробництві можуть застосовуватися  гідрофузи, кашалотовий жир та ін.  

Контрольні питання і завдання

1.Порівняльна економіко-технологічна характеристика різних видів сировини.

2.  Нетрадиційні види сировини.

3.  Допоміжні матеріали.

 

ПРИМАННЯ І ЗБЕРІГАННЯ

СИРОВИНИ ТА ДОПОМІЖНИХ МАТЕРІАЛІВ

ПРИЙМАННЯ ЗЕРНА

Сурово визначених вимог до виробничого зерна, яке переробляється у спиртовій промисловості, не встановлено. Бажано, щоб зерно було здоровим, з високою крохмалистістю, вологістю від 14 до 17%, в залежності від культури, і з невеликою засміченістю. Але інколи спиртові заводи переробляють дефектне зерно.                                                                                                                                     

Розрізняють чотири ступені дефектності зерна: перша - зерно з солодовим; запахом; друга - зерно з пліснявозатхлим запахом; третя - зерно з гнилісно-затхлим запахом; четверта - зерно, яке знаходилось у стані сильного самозігрівання, з обо­лонкою бурого або чорного кольору.

На спиртові заводи приймають також недозріле зерно, зерно, яке підлягло дії моро­зу або суховію, підгоріле, дуже вологе, а також те, що перезимувало в полі під снігом.

Для приготування солоду використовують високоякісні ячмінь, жито, овес і просо, які повинні відповідати вимогам, що наведені у табл. 2.1. Колір ячменю світло -жовтий, припускається потемнілий; вівса - білий чи жовтий; проса - жовтий, черво­ний, сірий, білий; жита - жовтий і зелений різних відтінків; не припускається вико­ристання зерна з будь-якими сторонніми запахами - затхлим, пліснявим та ін.

Табл. 2.1. Характеристика якості зерна

Показники	Зерна
	жита	ячменю	вівса	проса   І
Вологість, %, не більше	15,5	15,5	16,0	15,0
Сміттєві домішки, %, не більше	2,0	2,0	2,0	3,0
Серед них, %, не більше
Мінеральні домішки	-	0,2	0,2	0,2
Галька	-	0,1	0,1	-
Шлак, руда	-	0,05	0,05	-
Шкідливі домішки	-	0,2	0,2	0,2
Головня і спориння	-	0,1	0,1	-
Кукіль	-	0,3	0,2	-
Зернова домішка, %, не більше	-	3,0	3,0	4,0
Дрібні зерна,%, не більше Схожість (здатність проростати) на п'яту добу,%, не менше Енергія проростання на третю добу,%, не менше	-   -   85*	5,0   92   85	-   92   85	-   92   85
Натура, г/л, не менше	685	565	420	-
Зараження комірчаними шкідниками	Не припускається, окрім І кліща від 20 шт. на 1 кг зерна )

* - На четверту добу.

 

       

  Зерно перевозять насипом у критих чотирьохосних залізничних вагонах і на автосамоскидах. Основну масу його доставляють по залізничній дорозі на спиртові заводи, які мають залізничну гілку, - безпосередньо до заводських складів, на інші заводи - на пристанційні зернові склади. З пристанційних складів після коро­ткочасного зберігання зерно передається до заводських складів автотранспортом. Із вагонів чи автомашин зерно вигружають механічними лопатами. Авторозвантажувачами і автоперекидачами зерно вивантажують у бункер, з якого воно по­дається норією чи пневмотранспортом у повітряно-ситовий сепаратор, а потім - на стрічковий транспортер, що розподіляє зерно по площі складу.

ПРИЙМАННЯ МЕЛЯСИ

Меляса надходить на завод у залізничних цистернах вантажопідйомністю від 15 до 120 т, автоцистернах. Тара повинна бути чистою, без стороннього запаху та речей. Цистерни повинні мати нижні зливні пристрої. Кожна цистерна супроводжується накладною і доданим до неї сертифікатом, у якому зазначається маса ме­ляси та вміст сухих речовин.

Меляса із цистерн зливається самопливом у розташовані нижче приймальні збірники – сталеві резервуари прямокутної форми, об'єм яких повинен бути розра­хований на добову роботу заводу. З приймальних збірників мелясу коловоротним насосом перекачують у резервуари для зберігання. У холодну пору року мелясу у цистернах підігрівають парою за допомогою шланга з насадкою або барботеру. Де­які цистерни обладнані стаціонарними змійовиками.

ЗБЕРІГАННЯ СИРОВИНИ

  Для забезпечення безперервної роботи спиртзаводу повинен бути запас сировини. Картопля не витримує навіть легких приморозків, тому заготовляють усю її кількість і закладають на тривале зберігання восени. Зерно надходить більш-менш рівномірно протягом року, але інколи виникає потреба приймати значні партії си­ровини, тому зерносховища розраховують не менш, ніж на трьохмісячну потребу заводу у зерні.  На спиртзаводах зерно зберігають у механізованих сховищах насипом. При цьому способі найбільш повно використовується площа і об'єм приміщень, збільшується можливість механізації усіх робіт з переміщення і переробки зерна, ство­рюються кращі умови для спостереження за зерновою масою.  При зберіганні зерна контролюють головним чином температуру, а також во­логість, вміст домішок, зараженість шкідниками і свіжість зерна (запах і колір), у партіях солодового зерна перевіряють його енергію проростання та здатність до проростання. Механізовані сховища призначені для зберігання зерна на підлозі чи в силосах. У обох випадках, крім внутрішніх транспортних засобів і автоматичних вагів, їхобладнують сепаратором для очищення зерна від пилу і грубих домішок. На великих спиртзаводах зерно зберігають у силосних елеваторах. У кожний силос зерно загружають окремо по культурах. Зберігання сирого зерна у силосах забороняється, вогке зерно зберігають тільки в охолодженому стані.             Для запобігання псування зерна комахами і кліщами сховища перед їх заван­таженням ретельно дезинфікують отрутохімікатами - хлорпікрином, трихлорнітрометаном та іншими нешкідливими для виробництва спирту речовинами. Для за­хисту зерна від гризунів у сховищах підлогу біля стін на відстані біля 1 м роблять бетонною, нижню частину стін штукатурять.    Мелясу зберігають у вертикальних циліндричних резервуарах місткістю від 500 до 2000 тонн. Найбільш вигідне співвідношення висоти до діаметру 1:1. Їх загальну місткість розраховують, виходячи із забезпечення заводу запасом меляси на 5 місяців. Тривалий час зберігають мелясу, яка містить сухих речовин не менше 75 %, має лужну або близьку до нейтральної реакції (рН не нижче 6,8) і витримує пробу на "самозакисання".  При зберіганні протягом 6 місяців нормально забрудненої мікроорганізмами меляси з 75 % сухих речовин втрати цукру за 1 місяць у середньому 0,5 % від маси його у мелясі. При 68 % сухих речовин і сильній інфікованості споровими бактері­ями і дріжджами (до 500 тисяч клітин у 1 г) втрати зростають до 2,8 % за 1 місяць.