Основні властивості темпераменту

Темперамент як динамічна характеристика психічної діяль­ності особистості має певні властивості, які позитивно або нега­тивно позначаються на його проявах. Розрізняють такі основні властивості темпераменту, як сенситивність, реактивність, пластичність, ригідність, резистентність, екстравертованість та інтровертованість.

Активність (від лат. — діяльний) — властивість, яка свідчить про динаміку енергетичної напруженості життя індивіда. Активна людина завжди чимось зайнята, кудись поспішає, рухається. В неї жваві рухи і мовлення, її пізнавальна діяльність досить стрімка, вона не вдовольняється тим, що є, і прагне вийти за наявні обмеження. Протилежною властивіс­тю є пасивність (від лат. — недіяльний), носій якої характери­зується байдужістю, млявістю, бездіяльністю. Це стосується як зовнішньої, так і внутрішньої діяльності.

Сенситивність — ступінь чутливості індивіда до певних подій, що сто­суються особистості. Незадоволення потреб, конфлікти, соціаль­ні події в одних людей викликають яскраві реакції, страждання, а інші ставляться до них спокійно, байдуже.  Високосенситивні люди сором'язливі, вразливі, схильні до зосеред­ження на минулому, переживання можливих неприємностей, усвідомлен­ня власних недоліків, в них підвищена вимогливість до себе, знижений рівень домагань. Натомість особам з низькою сенситивністю притаманні переважно протилежні властивості. Показником сенситивності є та най­менша сила зовнішнього впливу, яка спричинює відповідну реакцію інди­віда. Доведено, що, як жодна інша властивість, сенситивність несе на собі відбиток особливостей будови тіла людини Вважається, що існують не лише окремі різновиди чутливості як потенційні властивості окремих аналізаторів, а й загальний для певної людини спосіб чутливості, що є властивіс­тю сенсорної організації людини загалом. Сензитивність, на дум­ку Б. Ананьєва, — порівняно стійка особливість особистості, в якій виражається тип нервової системи людини і яка відіграє свою роль у здібностях людини до різних видів діяльності.

Реактивність — властивість, яка характеризує інтенсивність реагування індивіда на зміни ситуації життя. Високореактивні люди відразу ж, під безпосереднім впливом обставин, здійснюють якісь, найчастіше мимовільні дії. Низькореактивні, навпаки, виявляють обачність, прагнуть осмислити можливі наслідки своєї поведінки. їм притаманні вповільненість процесів діяльності, запізнення з прийняттям рішення. Якщо високореактивні люди є імпульсивними особами, то низькореактивні — розважливими й поміркованими.

Головним показником реактивності є час, що минає від якоїсь події до початку відповідної поведінки. Загалом активність і реактивність пе­ребувають між собою в обернено пропорційних зв'язках: чим активнішою за темпераментом є людина, тим вона менш реактивна. Співвідно­шення реактивності й активності показує, що більше характеризує спосіб життя індивіда: довільні чи мимовільні дії. Як і активність, реактивність залежить від характеристик збудження різних мозкових структур.

Пластичність виявляється у швидкому пристосуванні до об­ставин, що змінюються. Завдяки пластичності певні сторони психічної діяльності перебудовуються або компенсуються завдя­ки пластичності вищої нервової діяльності. Слабкість, неврівно­важеність або недостатня рухливість типу нервової системи за на­лежних умов життя та виховання набирають позитивних якостей.

Ригідність — особливість, протилежна пластичності, склад­ність або нездатність перебудовуватися при виконанні завдань, якщо цього потребують обставини. У пізнавальній діяльності ригідність виявляється в повільній зміні уявлень при зміні умов життя, діяльності; в емоційному житті — у закляклості, млявості, нерухливості почуттів; у поведінці — у негнучкості, інертності мотивів поведінки та морально-етичних вчинків при цілковитій очевидності їх недоцільності.

Резистентність — міра здатності опиратися негативним або не­сприятливим обставинам. Досить яскраво ця особливість виявля­ється у стресових ситуаціях, при значному напруженні в діяльності. Одні люди здатні опиратися найскладнішим умовам діяльності або обставинам, що несподівано склалися (аварії, конфлікти), а інші розгублюються, легко здають позиції, стають не­здатними продовжувати роботу, хоча за звичайних умов з ними цього не трапляється, незважаючи на втому, важкі умови праці.

Темп (лат. — час) реакцій виявляється насамперед у швид­кості перебігу різних психічних явищ і виразно характеризує динамічний бік життя людини. Його показниками є швидкість переробки інформації, що впливає на органи чуттів, час розв'язування задачі, динаміка запам'я­товування, забування, відтворення, швидкість прийняття рішення. Особи з високим темпом реакції швидше розв'язують проблеми, що по­стають перед ними, хоча нерідко це позначається на якості отримуваного результату. Особи з низьким темпом витрачають більше часу та ті чи інші дії, але припускаються при цьому менше помилок.

Емоційність — властивість темпераменту, яка вказує на швидкість виникнення і перебігу емоцій. При цьому емоційна нестійкість (не­стабільність) є свідченням високої швидкості, а емоційна стійкість (стабільність) — низької. Емоційно нестійкі, збудливі люди відгукують­ся навіть на слабкі впливи, що стосуються їхніх потреб, тоді як емоційно стійкі — лише на сильні. Загалом емоційність є індивідуально специфічною і індивідуально сталою характеристикою, що виявляється як в емоціогенних, так і у відносно нейтральних ситуаціях.

Вона полягає в домінуванні однієї з провідних емоцій: радості, гніву ^чи страху.Проте вони менш пластичні й більш реактивні.

Тривожність — це очікування людиною несприятливого розвитку подій, до яких вона причетна. Як правило, високотривожні люди емоційно нестійкі. Вони невпевнені в собі, глибоко переживають наявні й можливі труд­нощі, перебільшуючи при цьому їх роль і загрозливе значення. Високий рівень тривожності може свідчити про несприятливі умови психічного розвитку, наявність травмуючих психіку чинників. Низькотривожні люди більш упевнені в своїх силах, а тому з меншими зусиллями долають труд­нощі, що трапляються на їхньому шляху, емоційно стійкі в ситуаціях, які зачіпають їхні потреби

Екстравертованість та інтровертовацість — спрямованість реакцій та діяльності особистості назовні, на інших (екстраверто­ваність) або на саму себе, на свої внутрішні стани, переживання, уявлення (інтровертованість). Вважають, що екстраверсія та інтроверсія як властивості темпераменту — це прояви ди­намічних, а не змістових сторін особистості. Екстравертованим типам властиві сила і рухливість нервових процесів і у зв'язку з ними імпульсивність, гнучкість поведінки, ініціативність. В інтровертованого типу переважають слабкість та інертність нервових процесів, замкнутість, схильність до самоаналізу, а то­му йому властиві ускладнення соціальної адаптації.