Розгляд картин, перегляд діафільмів і кінофільмів в ознайомленні дітей з природою

Підкреслюючи надзвичайно характерну особливість дитячого мислення — конкретність, наочність, видатний російський педагог К. Д. Ушинський радив педагогам широко використовувати в роботі з дітьми наочність, і в першу чергу картини.

«Дитяча природа ясно потребує наочності. Учіть дитину яким-небудь невідомим їй п'яти словам і вона буде довго і даремно мучитися над ними, але зв'яжіть з картинами двадцять таких слів, і дитина засвоїть їх на льоту».

При ознайомленні з природою картини досить часто використовуються для збагачення, закріплення і уточнення уявлень про природні об'єкти. Спостереження в природних умовах, наприклад, за тваринами, не завжди дають можливість добре розглянути деталі. Сприймання статичного зображення певної тварини на картині створює умови для уточнення дитячих вражень, Значна роль належить картинам у збагаченні існуючих у дітей знань про природні об'єкти. Наприклад, розглядання з старшими дошкільниками картин з серії «Світ тварин», на яких тварини зображені в природному оточенні допоможуть поглибити знання дітей про спосіб життя тварин, про їх пристосування до навколишніх умов (тигр зображений серед заростів очерету, і смугасте забарвлення шерсті маскує його, робить непомітним для жертви).

Картина служить засобом створення уявлень про природні об'єкти в тих випадках, коли не можна показати їх дітям в реальному вигляді (наприклад, в зв'язку з відсутністю зоопарку).

Використовуючи картини для збагачення, уточнення і закріплення знань дітей, треба чітко усвідомлювати, щозображення на картині не дає повного уявлення про предмет, через те, що:

а) зображення плоске, а предмет має об'єм;

б) зображення майже завжди не в тій величині, ніж реальний предмет;

в) зображення позбавлене кольору або не завжди повністю співпадає по кольору з натуральним предметом;

г) зображення нерухомо показує предмет уодному положенні, не дає уявлення про характерні рухи, про звуки.

д) у сприйманні зображення бере участь один зоровий аналізатор. У формуванні ж цілісного образу предмета провідна роль належить взаємодії аналізаторів.

Отже, треба в першу чергу піклуватися про створення у дітей реалістичних уявлень через використання методів безпосереднього ознайомлення з природою, а збагачення, уточнення, закріплення знань проводити, використовуючи картини.

Картини, що відображають природні об'єкти, повинні викликати у дітей чуттєві образи, близькі до сприймання дійсності, тобто вони повинні бути виконані реалістично, художньо. Тварини і рослини повинні бути показані у природних умовах життя.

Для ознайомлення дітей з природою використовуються предметні картини, ілюстрації з книг, серії картин.

Для роботи з дітьми раннього віку краще використовувати предметні картинки або ілюстрації з зображенням однієї тварини. Розглядання цих картинок і ілюстрацій проводяться на заняттях, в повсякденному житті і мета їх — навчити дітей пізнавати зображене на картинці, називати його.

У молодшій групі використовуються картини: «Кішка з кошенятами», «Собака з цуценятами.

У середній групі — «Кінь з лошам», «Кролі», «Качка і гуси», з серії «Свійські тварини» і картини «Вовк», «Їжак», «Білка» зсерії «Світ тварин».

У старшій групі: «Свиня з поросятами» з серії «Свійські тварини» і "Мавпа», «Тигр», «Лев», «Верблюд», «Північний олень» з серії «Світ тварини».

Картини з серії «Пори року», а також пейзажні картини використовуються переважно в старшій, і підготовчій групах.

У молодших групах вихователь вперше дає розглядати картину, відповідати на запитання, в кінці пояснює зміст картини.

У середній, старшій групах вже можна після розгляду картин дати завдання скласти оповідання. З дітьми, старшого дошкільного віку корисно проводити описання та порівняння тварин на картинах. Наприклад, бурого і білого ведмедя, гусей і качок, лева і тигра. Об'єднуючи всі висловлювання дітей, вихователь наприкінці заняття складає розповідь, з якої діти дістають відомості про те, де живуть тварини, чим вони живляться, як використовують їх люди (наприклад, оленів, верблюдів), чим вони цінні для людей.

Діафільми і кінофільми відносяться до технічних засобів навчання. Вони повинні використовуватися, як засоби збагачення, уточнення, закріплення уявлень дітей про природні явища.

Діафільми мають деякі переваги перед картинами. Вони містять в своїй основі цікавий, інформаційний текст, кадри-картинки. Сприймання дітьми діафільмів більш емоційне, ніж розгадування картин. Проте діафільми не замінюють картин, інколи цікава фабула, зв'язана з пригодами, емоційна насиченість постають на перше місце, до деякої міри знижуючи пізнавальне значення діафільму.

Все ж більшість діафільмів природничого змісту є цінним методом в ознайомленні дітей з природою і використовуються в усіх, групах дитячого садка, як на заняттях, так і в повсякденному житті під час розваг.

У молодшій групі можна показати діафільми «Хто сказав мяу?», який ознайомить дітей з характерними ознаками деяких свійських тварин.

У середній групі завдання по ознайомленню дітей з дикими тваринами можуть допомогти виконати такі діафільми: «Ведмежатко» автори Г. Скребицький і В. Чапліна. «Малиш у зоопарку», автор В, Чапліна.

У старшій групі можна показати діафільм «Зоопарк», автор В. Чапліна, «Свійські тварини», автор А, Брей.

Кінофільми на відміну від діафільмів дають можливість створювати більш повні образи про об’єкти і явища природи. Наприклад, діти можуть побачити характерні рухи тварин. Зміна положення тварин дає можливість сформувати у дітей більш правильне уявлення про об'єм. Майстерні натурні зйомки, в яких тварина представлена в природній обстановці, дають цікавий матеріал для створення більш повних уявлень. Дуже цінно те_, що кінофільми озвучені і діти можуть почути голоси тварин, шум вітру влісі, плескання хвиль і т.д.

Кінофільми можуть використовуватися і на заняттях, і в повсякденному житті. Особливо цінні в пізнавальному і виховному відношенні реалістичні, кінофільми використовуються на заняттях.

Мультиплікаційні кінофільми про пригоди звірят краще використовувати в повсякденній роботі з дітьми для розваг.

Розповідь вихователя

У роботі по ознайомленню дітей з природою досить широко використовуються розповіді вихователя. Необхідність використання розповідей викликається потребою у розширенні знань дітей, розвитку у них пізнавальних інтересів, підведенні їх до встановлення зв'язків у природі.

Досить часто розповіді використовуються у повсякденному житті, щоб розширити знання дітей про який-небудь об'єкт природи. Як правило, такі розповіді поєднуються з спостереженнями в природі. Наприклад, вносячи в старшу групу квітку – алое – вихователь організує розгляд її, відмічає, що листя у алое, дуже соковиті, товсті. Як ви думаєте, де нам краще поставити, цю квітку, щоб вона добре росла? Ми її поставимо на таке місце, де буває багато сонця. Ця рослина мандрівниця, її батьківщина дуже далеко, там завжди сильно пече сонце, жарко, мало води і тому алое пристосувалося запасати воду у листях, щоб не загинути. Поставимо її на сонце, щоб вона відчувала себе у нас як на своїй батьківщині. Поливати її дуже часто не потрібно. Ось зараз я поллю її добре, щоб земля набралася водою і 2—3 дні не треба поливати.

Розповіді вихователя використовуються і під час занять, найчастіше під час розгляду картин, спостережень, наприклад, організуючи з дітьми розглядання на занятті картини «Лисиця на полюванні», вихователь в кінці заняття може розповісти про лисицю:

– Важко звірям, взимку в лісі. Сніг пухкий, по ньому бігати важко, холодно, їсти звірям хочеться. Ось біжить лисиця по снігу, хвостом як рулем править. Вуха і ніс у неї дуже добре чують. Раптом, почула вона, щось під снігом пробігає. Миттю кинулася в сніг і зловила мишу. Багато мишей з'їдає лисиця за зиму, цим вона дуже корисна. Миші шкодять у лісі. Посадить лісник жолуді, щоб навесні з них виросли молоді дубки, а миші доберуться до насіння, поїдять його і не буде молоденького лісу. Лисиці – хороші помічники лісників: вони виловлюють шкідливих мишей.

Розповіді вихователяповинні давати дітям вірогідні знання, формувати правильне ставлення до розуміння природних явищ. Порівняно з читанням художніх творів природничого змісту розповіді вихователя мають цінність в тому, що цей метод більш оперативний. Вихователь може швидко зорієнтуватися, що недостатньо розуміють діти, в чому полягає помилковість їх суджень, невірне ставлення до того на іншого явища відповідно до виховної мети побудувати, свою розповідь.

Цікава, змістовна розповідь вихователя, найбільш авторитетної для дітей людини, справляє глибоке враження на дітей і надовго запам'ятовується.

Розповідь повинна бути емоційною, по можливості образною, яскравою.

Бесіди з дітьми

Бесіди посідають значне місце в ознайомленні дітей з природою. Бесіди з дітьми дошкільного віку є, головним чином, засобом уточнення, систематизації знань дітей, здобутих в процесі повсякденних спостережень, на заняттях. Шляхом бесід вихователь допомагає дітям повніше, глибше зрозуміти навколишній світ. Бесіди стимулюють дітей на зіставлення фактів, підводить до узагальнень. В процесі бесід формується логічне мислення дітей, розвивається мова,

В роботі з дітьми по ознайомленню з природою використовуються різні види бесід: вступна, супроводжуюча, заключна.

Вступна бесіда ставить своєю метою пов'язати попередні знання дітей з вивченням нових, викликати інтерес до них, виявити, що діти недостатньо засвоїли і на що треба звернути увагу.

Досить часто вступні бесіди проводяться перед екскурсіями в природу. Наприклад, перед екскурсією упарк навесні вихователь пригадує з дітьми: «Що ви бачилив парку, коли були минулого разу? Тепло було чи холодно? Чи бачили ви там квіти? Сьогодні ми знову підемо в парк» щоб подивитись, що змінилося, які квіти «розцвіли».

Супроводжуюча бесіда проводиться по ходу розгортання заняття. Наприклад, під час спостереження на екскурсії в лісі вихователь дає дітям такі запитання: Яка кора у сосни? Як ви узнали, що це сосна? Яка кора у ялина? Як виузнали, що це ялина? Чим сосна відрізняється від ялини?

Заключні бесіди проводяться тоді, коли у дітей є вже відповідні знання, які потребують упорядкування, систематизації, закріплення. Заключні бесіди проводяться після екскурсій, спостереження в повсякденному житті, розглядання картин, перегляду кінофільмів, діафільмів, читання художньої літератури. Важливо, щоб вихователь, спираючись на наявні у дітей знання, зумів пробудити активну роботу думки, сприяв виробленню самостійних суджень. При підборі питань важливо відбирати не тільки такі, які вимагають від дітей пригадування, але і такі, які спрямовують думку дітей на встановлення зв'язків, залежностей в природі.

Заключні бесіди завершують роботу по ознайомленню дітей з сезонними явищами природи і повинні проводитись в кінці сезону. Навесні, влітку, в зв'язку з значним збільшенням явищ, з якими ознайомлюють дітей, можна проводитине одну, а дві, три бесіди. Наприклад, враження, одержані дітьми під час екскурсій в ліс, на луки і поле, уточнюються і систематизуються під час бесід на такі теми; «Що ми бачили в лісі», «Що ми бачили на лузі і полі» і т. д.

Заключні бесіди проводяться лише в старшій групі. Наводимо примірні запитання для заключної бесіди про осінь в старшій групі.

1. Яка зараз пора року?

2. Яка погода буває у вересні, в жовтні і листопаді?

3. Чому день став коротший, а ніч довша?

4. Які квіти цвітуть восени в саду, в лісі?

5.Що відбувається з листям на деревах?

6.Яких комах ви бачили восени, куди вони ховаються на зиму, чому вони ховаються?

7. Які птахи від нас відлітають, чому вони відлітають?

8. Які птахи залишаються і чим вони будуть живитися взимку?

9. Як готуються зимувати жаби, їжаки?

10. Чому треба піклуватися про птахів?

11. Що восени роблять селяни?