Державна система стандартизації України

Стандартизація в Україні здійснюється з метою забезпечення:

- Безпеки продукції, робіт і послуг для навколишнього середовища, життя, здоров'я і майна;

- Технічної та інформаційної сумісності та взаємозамінності продукції;

- Якості продукції, робіт і послуг відповідно до рівня розвитку науки, техніки і технології;

- Єдності вимірювань;

- Економії всіх видів ресурсів;

- Безпеки господарських об'єктів з урахуванням ризику виникнення природних і техногенних катастроф та інших надзвичайних ситуацій;

- Обороноздатності та мобілізаційної готовності країни.

Розробка стандартів здійснюється в складі науково-дослідних робіт (НДР), дослідно-конструкторських робіт (ДКР), правил стандартизації, коли за підсумками проведених досліджень і розробок, що закінчилися позитивним результатом, готуються проекти нового стандарту або зміни до чинного стандарту або пропозиція (з необхідним техніко-економічним обґрунтуванням).

Об'єкт стандартизації - конкретна продукція, конкретні послуги, конкретні роботи (або виробничий процес) або їх групи.

Конкретна продукція (конкретні послуги) - це продукція (послуги) даної моделі (марки, типу, артикулу, фасону і т.п.), що характеризується певними конструктивно-технологічними рішеннями, конкретними значеннями показників її цільового (або функціонального) призначення і конкретними значеннями показників рівня якості (корисності) і рівня споживчої економічності.

Конкретний виробничий процес - це процес, який використовується для виробництва конкретної продукції або надання конкретної послуги.

Стандарти встановлюють:

- Терміни і визначення,

- Умовні позначення та скорочення,

- Класифікація, вимоги до головних параметрів або розмірами,

- Вимоги до основних показників рівня якості,

- Вимоги до основних показників економічності,

- Вимоги до комплектності продукції,

- Вимоги до методів і засобів зберігання і транспортування,

- Вимоги до засобів відновлення (ремонту),

- Вимоги безпеки продукції для життя, здоров'я і майна при її виробництві, обігу та споживанні,

- Вимоги охорони навколишнього середовища,

- Вимоги до правил і засобів приймання продукції,

- Вимоги до методів, методик і засобів контролю показників рівня якості продукції,

- Вимоги до маркування продукції,

- Вимоги до упакування продукції, транспортній та споживчій тарі,

- Вимоги та умови технічно ефективного і безпечного споживання продукції за її цільовим призначенням,

- Вимоги та умови технічно ефективної і безпечної утилізації (захоронення чи знищення).

Нормативний документ по стандартизації - це документ, який містить правила, загальні принципи, характеристики, що стосуються об'єктів стандартизації, і доступний широкому колу користувачів. До них належать стандарти, технічні регламенти, правила по стандартизації.

Стандарт - нормативний документ по стандартизації, розроблений на основі згоди, що характеризується відсутністю протиріч з істотних питань у більшості зацікавлених сторін, прийнятий (затверджений) підприємством. Стандарти ґрунтуються на результатах досягнень науки, техніки та практичного досвіду (пр. еталони виробів, матеріалів і речовин).

Державний стандарт України (ДСТУ) приймається державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації. Розробляється на конкретну продукцію, конкретні виробничі процеси або їх елементи, що мають загальнонародне значення.

Технічний регламент - документ, що встановлює характеристики продукції або пов'язані з нею процеси і методи виробництва. Включає вимоги до термінології, символіка, пакування, маркування.

Стандарт галузі - стандарт, прийнятий державним органом управління в межах його компетенції. Розробляється на конкретну продукцію або послуги, конкретні виробничі процеси, що мають внутрішньогалузеве значення.

Стандарт підприємства - стандарт, затверджений самим підприємством. Розробляється на конкретну продукцію, послуги, процеси, що мають застосування на самому підприємстві.

Стандарт науково-технічного або інженерного товариства - приймається науково-технічним чи інженерним суспільством або іншим громадським об'єднанням.

Регіональна стандартизація - це міжнародна діяльність з стандартизації, участь у якій відкрита для відповідних органів країн переважно лише одного географічного або економічного регіону світу. До них належать, наприклад, країни - члени СНД, ЄЕС, Арабської організації з стандартизації та метрології (АСМО), Панамериканського комітету стандартів (КОПАНТ) і т.д.

Національна стандартизація - це діяльність зі стандартизації, що проводиться на рівні однієї країни світового співтовариства.

В Україні національна стандартизація здійснюється державними органами управління.

Область поширення стандарту - це конкретні об'єкти стандартизації, а також аспекти стандартизації, вимоги до яких встановлені в даному стандарті.

Сфера дії стандарту визначається статусом і компетенцією органу (або організації), що прийняв (затвердив) стандарт даної категорії. Це може бути територія СНД (ГОСТ), територія України (ДСТУ), галузь науки і техніки (ОСТ, СТО), підприємство (СТП).

Національний стандарт - стандарт, прийнятий національним органом по стандартизації.

Дата введення стандарту в дію - це дата, з якої стандарт набуває юридичну силу. Встановлюються для стандартів, що містять обов'язкові вимоги (ДСТУ, ОСТ, СТП). Для стандартів науково-технічних, інженерних товариств (СТО), що є для суб'єктів господарської діяльності повністю добровільними, дати введення їх в дію не встановлюються

Користувач стандарту - це юридична або фізична особа, що застосовує стандарт у своїй науково-технічної, дослідно-конструкторської, технологічної, проектної, виробничої, стандартізаторской, управлінської, навчально-педагогічної та інших видах діяльності.

Структурні елементи стандарту:

 1) титульний лист (обов'язковий елемент);

 2) передмова (обов'язковий елемент);

 3) відомості про право власності на цей стандарт (обов'язковий елемент);

 4) зміст (при необхідності);

 5) введення (при необхідності);

 6) найменування (обов'язковий елемент);

 7) область застосування (обов'язковий елемент);

 8) нормативні посилання (за наявності);

 9) визначення або терміни і визначення (за наявності);

10) позначення та скорочення, що використовуються в тексті стандарту (за наявності);

11) вимоги (головний і обов'язковий елемент);

12) програми обов'язкові та рекомендовані (за наявності);

13) бібліографічні дані, тобто інформаційні відомості про документи, які були використані при розробці даного стандарту (за наявності);

14) відомості про віднесення стандарту до певної класифікаційної угрупованню Універсальної десяткової класифікації (УДК) друковано-книжкової продукції (обов'язковий елемент);

15) позначення даного стандарту (обов'язковий елемент).

Загальні вимоги до побудови, викладу, оформлення, змісту і позначення стандартів, прийнятих на території України, встановлені в ДСТУ.