Нормативно-законодавча база стандартизації

Важливе значення у системі стандартизації має правове забезпечення, яке передбачає правове регулювання, правочинну та правоохоронну діяльність.

Правове регулювання — розроблення та затвердження правових норм.

Правочинна діяльність — забезпечення ефективного застосування чинних норм та правил.

Правоохоронна діяльність — юридична відповідальність за дотримання норм, затверджених законодавчими актами.

Право — керуючий фактор, який регулює широке коло суспільних відносин, пов’язаних із розробленням, виробництвом, реалізацією та експлуатацією продукції.

Держава за допомогою законодавчих актів надає технічній нормі обов’язкової юридичної сили, що перетворює її на правову норму.

Стандартизація є регулюючим видом діяльності з упорядкування, введення правових норм технічного прогресу, науки, техніки, управління виробництвом, торгівлею.

Для дотримання у правових нормах технічних вимог держава встановлює порядок приймання сировини, матеріалів і готової продукції визначеного рівня якості; регулює відносини, пов’язані з використанням вимірювальної техніки; передбачає відповідальність за порушення стандартів і метрологічних правил; регулює відносини щодо якості продукції між підприємствами, організаціями й споживачами.

Стандарти і технічні умови є частиною єдиного механізму регулювання і діють у сукупності з іншими нормативними та законодавчими актами. Їх розроблення, затвердження, використання і державна охорона забезпечуються за допомогою різних норм права — адміністративного, цивільного, фінансового, трудового, кримінального.

Доброякісна продукція — продукція, що за сукупністю властивостей відповідає вимогам стандартів та іншим нормативно-технічними документам, а також умовам договору поставки.

Законодавство у сфері стандартизації, метрології та управління якістю товарів є частиною єдиної системи українського законодавства і має такі завдання:

• регулювання діяльності державних органів, організації різних форм власності та громадян із розроблення, виробництва, реалізації та використання товарів;

• визначення прав, обов’язків і відповідальності усіх учасників суспільного виробництва з метою задоволення потреб суспільства у високоякісних товарах і послугах, а також безпеки життєдіяльності людей та збереження навколишнього середовища.

Це законодавство передбачає дві групи документів:

1) нормативні акти з питань стандартизації, метрології та управління якістю продукції;

2) правові норми щодо якості продукції, які містяться у нормативних актах із широкого кола питань.

До нормативних актів другої групи належать правові норми, що регулюють відносини щодо якості продукції, наприклад Закон України “Про підприємство в Україні”; Закон України “Про захист прав споживачів” та ін.

Основною цивільно-правовою формою забезпечення якості є господарські договори і контракти, які опосередковують суспільні відносини між учасниками на всіх етапах формування й існування продукції. Укладають договори на здійснення науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт, на постачання товарів, купівлю-продаж, перевезення вантажу, технічне обслуговування.

Договір (контракт) постачання — найвпливовіша правова форма господарювання в діяльності промислових підприємств і торгівлі. У договорі обов’язково має бути посилання на відповідний стандарт або НТД (нормативно-технічну документацію). Важлива роль впровадження стандартів полягає у створенні правового конкурентного середовища на товарному ринку. Порушення договірних зобов’язань карається накладанням санкцій на юридичну особу. Договори забезпечують якість продукції під час її зберігання та перевезення, а також до і після реалізації. Договірна форма застосовується у взаємовідносинах громадян і торговельних організацій закупівлі-продажу споживчих товарів. Чинним законодавством охороняється право споживачів за договором купівлі-продажу при реалізації недоброякісних товарів (послуг).

Розширення і поглиблення торговельно-економічних взаємовідносин на міжнародному ринку вимагає від законотворчих органів країни наближення вітчизняних нормативних документів до зарубіжних. Чинним законодавством України передбачено відповідальність організацій, посадових осіб та працівників за порушення якості продукції (товарів), наданих послуг та договірних зобов’язань.

Мірою адміністративно-правової відповідальності, в першу чергу, можуть бути економічні санкції або судово-правові рішення щодо покарання винних. Дисциплінарна відповідальність регулюється трудовим законодавством, а в деяких випадках — Кримінальним кодексом України.