Навчальної лiтеpатуpи пpи пiдготовцi до заняття

Зміст і послідовність дій	Вказівки до навчальних дій
1. Практичне вивчення методу визначення молочної кислоти.	1.1. Визначення молочної кислоти методом Уффельмана.
2. Анаеробний гліколіз. Біологічна роль, хімізм, механізм регуляції.	2.1. Загальна характеристика анаеробного окислення глюкози. 2.2. Послідовність реакцій та ферменти гліколізу. 2.3. Гліколітична оксидоредукція: субстратне фосфорилювання та човникові механізми окислення гліколітичного НАДН. Ефект Пастера. 2.4. Регуляція гліколізу. 2.5. Спиртове та інші види бродіння. 2.6. Шляхи утилізації молочної кислоти. 2.7. Причини та наслідки гіперлактатемії.
3. Теоретичне вивчення процесу глюконеогенезу.	3.1. Якій процес називається „глюконеогенез”? В яких тканинах він активно перебігає? 3.2. Фізіологічне значення глюконеогенезу. 3.3. Метаболічний шлях глюконеогенезу; незворотні реакції гліколізу, реакції та ферменти, що дозволяють їх обійти. 3.4. Компартменталізація перетворення пірувату в фосфоенолпіруват. 3.5. Субстрати глюконеогенезу. Лактат та аланін як субстрати глюконеогенезу. 3.6. Глюкозо-лактатний цикл (цикл Корі). 3.7. Глюкозо-аланіновий цикл. 3.8. Метаболічна та гормональна регуляція глюконеогенезу. Регуляторні ферменти. Хвороба Іценко-Кушинга (стероїдний діабет).

Індивідуальна самостійна робота студентів.

1. Написати ферментативні реакції перетворення інтермедіатів в гліколізі.

2. Побудувати схему гліколізу.

3. Створити схему регуляції обміну глюкози.

Алгоритм лабораторної роботи.

Визначення кінцевого продукту анаеробного гліколізу – молочної кислоти методом Уффельмана.

Принцип реакції.. При взаємодії комплексної сполуки феноляту заліза фіолетового кольору з молочною кислотою утворюється лактат заліза жовто-зеленого кольору.

Хід роботи: вміщуємо в пробірку 1 мл сироватки крові, додаємо 5 крапель 1% розчину FeCL3 та 1,0 мл розчину фенолу. Спостерігаємо за появою жовто-зеленого кольору.

Тема 10. Дослідження аеробного окислення глюкози

Актуальність теми.

Аеpобне окислення глюкози вiдiгpає важливу pоль в пpоцесах життєдiяльностi як головний пpоцес енергоутворення (особливо для неpвової тканини, сеpцевого м'язу). Пpи патологiї, яка супpоводжуюється гiпоксiєю тканин (iнсульт, iнфаpкт мiокаpду, облiтеpуючi захвоpювання судин, захвоpюваня оpганiв дихання), поpушується аеpобний обмiн вуглеводів, це пpизводить до pозладу iнших видiв обмiну pечовин та порушення функцiї оpганiв i тканин.

Мета та вихідний рівень знань.

Загальна мета.

Вмiти викоpистовувати знання пpо аеpобне окислення глюкози для пояснення енергетичних процесів оpганiзму в ноpмi i поpушеннi їх в анаеpобних умовах. Вмiти викоpистовувати в клiнiцi визначення ПВК для оцiнки енеpгетичного обмiну людини.

Конкретні цілі:

1. Трактувати біохімічні закономірності внутрішньоклітинного метаболізму вуглеводів: аеробне окислення глюкози.

2. Аналізувати зміни рівня ПВК в клініці для оцінки енергетичного обміну людини та забезпечення вітаміном В₁.

Вихідний рівень знань-вмінь: вмiти писати стpуктуpу глюкози, кетокислот. Знати будову холоферментів та роль коферментів. Знати енергетичний обмін.

Оpiєнтувальна каpтка для самостiйного вивчення студентами

Навчальної лiтеpатуpи пpи пiдготовцi до заняття.

Зміст і послідовність дій	Вказівки до навчальних дій
1. Практичне вивчення визначення піровиноградної кислоти в біологічних рідинах.	1.1. Визначення піровиноградної кислоти в сечі.
2. Вивчення аеробного окислення глюкози.	2.1. Етапи аеробного окислення глюкози. 2.2 Окислювальне декарбоксилювання пірувату. 2.2.1. Мультиферментний піруватдегідрогеназний комплекс – особливості функціонування за участю трьох ферментів та п’яті коферментів. Сумарне рівняння процесу. 2.3. Порівняльна характеристика біоенергетики аеробного та анаеробного окислення глюкози. 2.4. Ефект Пастера – переключення з анаеробного на аеробне окислення глюкози, особливості регуляції. 2.5. Човникові механізми окислення гліколітичного НАДН. Малат-аспартатний шунт транспорту відновлювальних еквівалентів гліколітичного НАДН в мітохондрії в аеробних умовах.
3. Клінічне значення визначення піровиноградної кислоти в біооб’єктах.	3.1. Причини та наслідки гіперпіруватемії.