Отримання повного анатомічного відбитку силіконовим матеріалом

Порядок виконання:

1. підбір ложки;
2. • підготовка ложки до зняття відбитку:
3. • введення ретракційної нитки;
4. • приготування базового відбиткового матеріалу;
5. • нанесення матеріалу на ложку;
6. • внесення ложки в ротову порожнину, формування країв відбитка;
7. • структуризація відбиткового матеріалу;
8. • виведення відбитка з ротової порожнини;
9. • оцінка попереднього відбитка і його підготовка;
10. • приготування корегуючого відбиткового матеріалу;
11. • нанесення матеріалу на ложку;
12. • внесення ложки в ротову порожнину, формування країв відбитка;
13. • структуризація відбиткового матеріалу;
14. • виведення відбитка з ротової порожнини;
15. • оцінка двошарового відбитка.

 

2.Проведення креслення межі часткового знімного протезу.

Базис протеза має такі межі. На щічній і губній поверхні без­зубих коміркового відростка верхньої щелепи і коміркової частини — нижньої межа протеза проходить по перехідній складці, минаючи рухомі складки сли­зової оболонки, вуздечки. Перекриття останніх базисом протеза призводить до утворення пролежнів. З язикового боку на нижній щелепі, у ділянці відсутніх і збережених зубів, межа протеза закінчується, перекриваючи косу лінію, дещо вище перехідної складки, минаючи у фронтальному відділі вуздечку язика.

На твердому піднебінні протез не доходить до лінії "А". Верхньощелеп­ний горб повинен обов'язково перекриватися протезом, це робить останній стійкішим.

На нижній щелепі у фронтальному відділі базис протеза перекриває зубні горбки різців. На верхній щелепі вони залишаються відкритими і протез лише прилягає до шийок зубів. На молярах і премолярах базис розташовується дещо нижче від пояса зубів на верхній щелепі і вище його - на нижній щелепі. Це максимальні межі базису протеза. У дійсності в разі протезування дефектів різної локалізації розмір базису кожен раз може змінюватися залежно від кількості збережених зубів, вираженості коміркового відростка чи частини, піднебінного склепіння.

3.Вибір опорних зубів для фіксації часткового знімного протеза та виду фіксатора.

До опорних зубів ставлять кілька загальних вимог.

По-перше, вони повинні бути стійкими.

 

По-друге, коронки зубів повинні мати виражену анатомічну форму. Для кламерної фіксації не придатні зуби з низькою чи конусоподібною коронкою, оголеною шийкою і різким порушенням співвідношення довжини клінічної коронки і кореня. Ці недоліки є відносним протипоказанням. Після спеціальної підготовки такі зуби можуть бути включені до опор кламерної системи.

 

По-третє, потрібно враховувати взаємовідношення опорного зуба з антагоністом. Ці взаємовідношення можуть бути настільки тісними, що навіть невелика оклюзійна накладка, вміщена у фісуру на жувальній поверхні, буде підвищувати прикус. У подібних випадках для розміщення опорного елемента необхідно вибрати інший зуб або оклюзійну накладку перетворити в оклюзій-ну вкладку, а на опорний зуб виготовити коронку. Можна також використати коронки з пришийковими виступами. Перераховані умови — не єдині вимоги до розташування кламерів. Важливе значення має розміщення їх у певному порядку відповідно до кламерних ліній.

Під кламерною лінією розуміють уявну лінію, що проходить через опорні зуби. Вона є віссю, навколо якої можливе обертання протеза. Кламерна лінія може проходити у поперечному (трансверзальному), косому (діагональному) та передньозадньому (сагітальному) напрямках. Вибір її має важливе значення. Найменш вигідним напрямком для цієї лінії слід вважати сагітальний (однобічний), оскільки у такому разі можливе перевертання протеза і перевантаження опорних зубів. До даного розташування кламерів можна вдаватися тільки тоді, коли зуби, що збереглися, знаходяться з одного боку. Фіксація протеза дещо полегшується за наявності глибокого піднебіння і якщо на протилежному боці зберігся добре виражений комірковий відросток.

Найкращим способом фіксації часткового знімного протеза слід вважати двобічне розташування кламерів. У такому разі на верхній щелепі перевагу слід віддати діагональному розташуванню кламерної лінії. На нижній щелепі фіксація забезпечується краще, якщо кламерна лінія має поперечний напрямок. Слід зауважити, що напрямок кламерної лінії не завжди залежить від бажання лікаря, а визначається топографією дефектів і станом пародонта зубів, які залишилися.

4. Визначення форми, розміру, кольору зубів для постановки їх у частковому знімному протезі.

Зуби підбирають відповідно до форми обличчя – прямокутної, клиноподібної і овальної.

Відповідно законам гармонії, випуклому профілю обличчя відповідають випуклі зуби, прямому профілю –

плоскі зуби. У осіб похилого віку зуби, зазвичай, темніші, мають подовжені шийки, ріжучі краї фронтальних зубів більш плоскі, внаслідок стертості. В основу постановки зубів доцільно покласти принцип помірної, але не абсолютної асиметрії.

Штучні зуби для знімного протеза підбираються на основі форми, величини зубів на моделях і

кольору природ­них зубів (колір зубів і орієнтовні лінії посмішки і іклів, які вказують на ширину

і висоту зубів визначає лікар при визначенні центральної оклюзії в клініці на хворому).

Вибрані штучні зуби повинні бути якомога більше схожі на природні, і пришийкова частина штучного зуба повинна розташовуватися на рівні шийки природного зуба. При цьому прагнуть, щоб штучні ясна не було видно при розмові чи усмішці.

Якщо альвеолярний гребінь добре розвинений, а також при вираженій прогнатії і короткій верхній губі фронтальні штучні зуби слід поставити на приточці, тобто зуби пришліфовують до альвеолярного відростка моделі, так що при користуванні таким протезом створюється вра­ження наявності природніх зубів.

Бокові зуби (премоляри і моляри) встановлюються,як правило, на штучних яснах.

При підборі фарфорових жувальних зубів необхідно стежити, щоб між зубами і альвеолярним гребенем моделі був проміжок не менше 1-2 мм.

Жувальні поверхні штучних зубів повинні бути ретель­но пришліфовані як до природних, так і до штучних зубів антагоністів. Кожний пришліфований зуб установлюється на моделі і прикріплюється за допомогою розплавленого воску до воскового валика, розігрітого технічним шпателем.

5.Постановка штучних зубів в базисі

Постановка штучних зубів у базисі протеза може бути проведена на приточці і штучних яснах (залежно від конкретної клінічної картини). Постанов­ку фронтальної групи частіше проводять на приточці, рідше — на штучних яс­нах залежно від форми коміркового відростка і верхньої губи. Так, у разі добре вираженого беззубого коміркового відростка верхньої щелепи у фронтально­му відділі, вкорочення верхньої губи постановку штучних зубів проводять на приточці.

У разі значної атрофії коміркового відростка постановку штучних зубів у фронтальному відділі проводять на штучні ясна, які у вигляді сідла охоплю­ють беззубий комірковий відросток. Підбір і розташування штучних зубів про­водять відповідно до орієнтирів, нанесених лікарем на присінковій поверхні оклюзійного валика.

Постановку штучних зубів у бічному відділі у всіх випадках проводять на штучних яснах. Це сприяє правильному розподіленню жувального тиску і до­сягненню більшої стійкості протеза під час виконання функції. У знімних про­тезах постановка всіх зубів, незалежно від функціональної приналежності, та­кож проводиться на штучні ясна.

6.Примірка та припасування воскової композиції часткового знімного протезуіз штучними зубами в порожнині рота.

Під час перевірки конструкції протеза, особливо за наявності третьої гру­пи дефектів, правильність установлення міжкоміркової висоти визначають за характером змикання, глибиною складок і зморщок, висотою нижньої третини лиця. Крім того, пропонують пацієнту промовити декілька слів, особливо та­ких, що складаються з багатьох губних звуків, стежити за величиною проміжку між верхніми і нижніми різцями під час розмови. Він повинен досягати в се­редньому 2-3 мм.У разі виявлення медіо-дистального розташування зубів спостерігаються помилки, зумовлені висуванням нижньої щелепи вперед. За умови неправильно встановленої центральної оклюзії, що призводить до перегіпсування моделей в артикуляторі (оклюдаторі), призначається повторна перевірка. За відсутності огріхів протез передається у лабораторію для завершального виготовлення.

7. Припасування та накладання часткового знімного протезу в порожнині рота.

Методика проведення:

Перевірка якості часткового пластинкового протеза:

а) якість пластмаси: не повинно бути пор, чужорідних вкраплень або механічних пошкоджень;

б) протез не повинен мати гострих граней, виступів, при їх наявності слід усунути дефекти за допомогою абразивів;

в) товщина базису повинна бути 3,0-4,0 мм;

г) якість кламера: він повинен мати плече,тіло, звільнені від пластмаси, відросток, який повністю знаходиться в базисі;

д) штучні зуби винні відповідати зубній формулі.

Провести антисептичну обробку протеза спиртом.

Ввести і зафіксувати частковий пластинковий протез в порожнині рота.

У разі нещільного прилягання протеза до протезного поля слід виявити місця, перешкоджаючи введенню протеза, за допомогою копіювального паперу і усунути за допомогою абразивів.Після введення протеза провіряють його границі: з вестибулярного боку краю протеза повинні доходити до перехідної складки. Вуздечка губи і рухомі тяжи повинні бути звільнені. З язичного боку у фронтальній ділянці межі базису повинні обходити вуздечку мови, в бічних — доходити до внутрішньої косої лінії. Розмір базису залежить від кількості зубів, які залишилися. Чим більше зубів, тим менше базис і навпаки. Зуби, які залишились, покриваються пластинковим протезом на 2/3 їх висоти.Перевіряємо правильність розташування плечей кламерів, які повинні розташовуватися між шийкою і екватором опорного зуба, під але до нього прилягати, але не чинити тиску в стані спокою.

8. Проведення попередньої та заключної обробки базису часткового знімного протезу.

Після завершення режиму полімеризації пластмаси і повного охолодження кювети розпочинають вивільнення її із стоматологічного бюгеля. Протез із кю­вети виймають дуже обережно. Спочатку забирають кришку і дно кювети і ви­давлюють увесь блок за допомогою пресу, а вже потім обережно звільняють про­тез від гіпсу. Звільнення протеза від гіпсу не зумовлює особливих труднощів, якщо була проведена хороша ізоляція поверхні гіпсової моделі.Усунення нерівностей, кострубатості поверхні, залишків пластмаси з по­верхні базису проводять за допомогою різних інструментів — напильників, штихилів, абразивних матеріалів, фрезів, борів. Краям протеза надають заокругле­ної форми, зберігаючи товщину і межі. Особлива увага надається обробці штуч­них зубів у місцях прилягання їх до штучного базису.Під час обробки протеза шліфувальними кругами та іншим необхідно по­стійно зволожувати поверхню, яку обробляють, для запобігання перегріванню та деформації пластмаси.Поверхню протеза, обернену до слизової оболонки ротової порожнини, об­робляють дуже уважно, зрізаючи тільку видимі залишки пластмаси, щоб не порушити рельєф, який має відповідати мікрорельєфу слизової оболонки про­тезного ложа.Для шліфування базису протеза використовують наждачний папір з різною величиною зерен, який закріпляють у паперотримачі бормашини. Шліфуван­ня починають спочатку грубим шліфувальним папером і закінчують дрібним, добиваючись гладенької поверхні. Полірування починають із застосування повстяних фільців конусопо­дібної форми, наносячи на поверхню протеза пемзу, замішану на воді. Після появи гладенької поверхні фільц замінюють твердою щіткою, яка дозволяє відполірувати важкодоступні місця. Для надання поверхні дзеркального блис­ку використовують м'які щітки з ниток і крейду, замішану на воді або міне­ральній олії. Поверхню протеза, звернену до слизової оболонки, та штучні зуби полірують м'якими щітками, без особливих зусиль, для запобігання стиранню пластмаси та порушенню форми і рельєфу.

9. Примірка та припасування каркасу бюгельного протезу на моделі та в порожнині рота пацієнта.

При перевірці каркасу бюгельного протеза звертаємо вагу на:

-не повинен рухатись

-легко зніматися і фіксуватися

-всі краї каркаса повинні бути заукругленні

-перевіряємо якість протеза

10. Приготування акрилової пластмаси та формування базису часткового знімного протезу з подальшою полімеризацією.

Формування підготовленого акрилового тіста у стоматологічні кювети можна провести двома способами. Перший спосіб — компресійний, другий — ливарний під тиском. Заповнення форми акриловим вмістом проходить під невеликим тиском (50-80 кгс/мм2), що дозволяє використання з цією метою гіпсових форм, які знаходяться у стоматологічних кюветах, а пресування проводиться за допомогою спеціальних пресів. Вироби з пластмаси можна отримати і методом лиття під тиском. Лиття під тиском проводять у спеціальних пристроях, які складаються із шприц-преса та спеціальної кювети, куди пластмасове тісто під тиском уводиться через ливникові канали.

Переваги методу ливарного пресування над компресійним очевидні. Полімеризація під тиском призводить до значного зменшення рівня залишкового мономера в акрилових пластмасах, дозволяє отримувати базиси високої точності та має низку інших переваг.

Перед процесом формування пластмаси необхідно приготувати пластмасове тісто. Замішування пластмаси проводять у чистій скляній або фарфоровій посудині, куди насипають визначену кількість порошку полімера з розрахунку для одного повного верхнього або нижнього протеза (11-12 г). Мономера на цю кількість полімера беруть 4-4,5 см мономер обережно наливають у посудину, додають до нього порошок полімера, не допускаючи його надлишку. Потім шпателем, зробленим із пластмаси або металу, що не окислюється, ретельно перемішують масу до насичення полімера мономером.

Для запобігання вивітрюванню мономера посудину щільно закривають. Оптимальним вважається об'ємне співвідношення мономера до полімера як 1:3. У таких умовах усадка мономера під час полімеризації зменшується з 20 %, яка спостерігається у разі довільної полімеризації, до 6-7%. Оптимальну кількість полімера та мономера вказують на кожній фабричній серії. Пластмасове тісто повинно дозрівати протягом 30-40 хв.

Розрізняють стадії дозрівання пластмасового тіста. Пісочна стадія — це стан, коли суміш нагадує пісок, який залили невеликою кількістю води. Через деякий час ця стадія переходить у стадію ниток, що тягнуться: маса стає більш в'язкою, а в разі її розтягування з'являються нитки. Наступна стадія — тістоподібна, вона відрізняється ще більшою густиною та зникненням ниток, що тягнуться. У цій стадії пластмасове тісто готове до формування компресійним методом. Гумоподібна стадія — у цій стадії пластмасове тісто вже не годиться для формування.

Приготовлену таким чином акрилову пластмасу формують у стоматологічну кювету. Якщо використовують метод компресійного пресування, тоді пластмасовим тістом заповнюють гіпсову форму, ущільнюючи її у найглибших місцях. Потім пластмасу накривають вологим целофаном, співставляючи дві половини кювети та вміщуючи її під прес для видалення залишків пластмаси. Опісля кювети розкривають, обрізають залишки пластмаси по межах базису, знову співставляють кювети, але вже без целофану, і пресують. Закінчивши пресування, відразу розпочинають фіксацію кювети в бюгелі. Бюгель разом з кюветою занурюють у посудину з водою кімнатної температури. З цього моменту починається режим полімеризації.

У разі використання методу литтєвого пресування пластмасове тісто формують у стадії переходу з ниткоподібної у тістоподібну. Для литтєвого пресування також можуть бути використані полікарбонати, вінілакрилати. Готове пластмасове тісто уміщують у завантажувальну камеру і за допомогою шприц-преса подають у закриту форму під тиском. Про заповнення форми пластмасою свідчить поява пластмаси через відвідні канали, які тут же закривають. Підкручування поршня роблять 3-4 рази. Закінчивши цей етап формування, переходять до полімеризації пластмаси.

Для полімеризації суміші "мономер - полімер" її повільно нагрівають, однак температура, враховуючи екзотермічний характер реакції, не повинна перевищувати 100 °С. Нагріту масу витримують і поступово охолоджують на повітрі.

Нагрівання зуботехнічної кювети можна проводити у воді або в сухоповітряній печі. У воді нагрівання відбувається від кімнатної температури до 80 °С протягом 60-70 хв, потім нагрів прискорюють і доводять температуру до 100 °С. Кювету витримують у киплячій воді 50-60 хв, після чого в тій же воді охолоджують.

За такого режиму полімеризації формується найщільніша структура пластмаси, зменшується ймовірність утворення пор, внутрішніх напружень, тріщин. Особливості режиму полімеризації кожної з пластмас зазначені в інструкціях щодо їх призначення.

Від температурного режиму і полімеризації залежить відносна молекулярна маса полімера. За відносно невисоких температур (до 60 °С) проходить утворення полімера з невисокою відносною молекулярною щільністю. За температури близько 100 °С його величина досягає 250 000. Полімер з такою відносною молекулярною щільністю має вищі фізико-механічні властивості.

Витримування кювети у киплячій воді доцільно ще й тому, що воно знижує кількість залишкового, не полімеризованого мономера до мінімального рівня — 0,5 %, однак повної полімеризації мономера досягнути неможливо, оскільки частина молекул його завжди залишиться у вільному стані.

Полімеризація пластмаси супроводжується рядом небажаних проявів і процесів. До них належать: усадка, пористість, внутрішні напруження.

Дотримання режиму полімеризації пластмаси дуже важливе, оскільки у разі його порушення у готовому протезі можуть з'явитися дефекти (пухирці, пористість, розводи, ділянки з підвищеною внутрішньою напругою)

11. Навчання пацієнта правилам користування частковими знімними протезами.

Протез є лікувальним засобом, що вступає в складні взаємовідносини з органами порожнини рота. Дотримання правил користування ними буде сприяти збереженню як самого протеза, так і пацієнту здоров'я.

У перші дні і навіть тиждень протез відчувається як стороннє тіло, і у пацієнта може з'явитися бажання видалити його. Але в наступному це відчуття зникне. Звикання до протеза багато в чому залежить від особливостей характеру пацієнта, звичок і відношення до протезування як до лікування в цілому. За інших рівних умов швидше відбувається звикання до незнімних протезів (штучні коронки і мостоподібні протези) і повільніше - при накладенні знімних протезів, особливо на верхню щелепу.

Щоб прискорити звикання до протеза, пацієнтові належить протягом перших двох-трьох тижнів користатися їм цілодобово, знімаючи його лише після їжі для промивання. Звиканню буде сприяти: смоктання льодяників, напій з лимоном, заняття, що відволікають (читання, відвідування театру, кіно, заняття спортом).

Після накладання знімного протеза може з'явитися біль. В такому випадку протез потрібно зняти. У день, призначений лікарем для корекції, Вам належить накласти протез на щелепу не менш чим за три години до відвідування клініки. Це дозволить лікарю точно визначити ділянку протеза, що заподіює біль.

З протезом можна приймати усі види найбільш розповсюдженої їжі (м'ясо, хліб, овочі), але не можна лущити горіхи й інші тверді продукти. На початку користування протезом перевагу варто віддавати м'якій і нев'язкій їжі, приймати її невеликими порціями й вчитися ретельно пережовувати.

Коли пацієнт звикне до знімного протеза, пацієнту належить знімати його на час сну. Залишати протези на ніч можна тільки за рекомендацією лікаря.

Протез має потребу в повсякденному використанні. Незнімні протези чистять також, як і природні зуби, зубною щіткою з пастою. У знімного протеза особливо ретельно чистять поверхню, звернену до ясен.

Знімні протези варто обполіскувати після їжі і ретельно чистити перед сном зубною щіткою з пастою або туалетним милом. Варто оберігати протез від надмірно гарячої води, під дією якої він може деформуватися. Зберігати знімні протези необхідно чистими, загорнувши їх у бавовняну тканину, що добре усмоктує воду, і закривши його в пластмасовій коробочці, що також варто тримати в ідеальній чистоті.

При поломці протеза чи появі тріщини в пластмасі, щоб уникнути травми слизової оболонки варто звернутися до лікаря для лагодження.

Станція 4 (Лабораторні етапи виготовлення незнімних та часткових знімних ортопедичних конструкцій)

1.Моделювання металевої штампованої коронки.

Препарування:сепарація препарованого зуба від поруч розміщених зубів,проводиться за допомогою одностороннього диска з алмазним напиленням, оберненим у бік препарованого зуба(закінчене, якщо:диск вільно проходить між зубами). Препарування апроксимальних поверхонь проводиться за допомогою прямих та увігнутих дисків з алмазним напиленням(закінчене,якщо апроксимальні сторони зуба зішліфовані паралельно головній осі зуба до рівня шийки).Препарування вестибулярної та оральної поверхонь,проводиться за допомогою дисків та фасонних голівок з алмазним напиленням. Препарування оклюзійної поверхні (ріжучого краю),проводять на величину товщини штучної коронки (приблизно на 0.3 мм.) під котролем зубів-антагоністів, з повторенням рельєфу природної оклюзійної поверхні препарованого зуба.Згладження переходів між суміжними поверхнями і гострих кутів проводиться фасонними головками.

адекватне знеболення, переривчастий режим препарування, постійне охолодження препарованого зуба, напрямок руху ріжучого інструмента –від шийки зуба до оклюзійної поверхні (за винятком сепарації), попередження травми навколишніх м’яких тканин.Відновлення анатомічної форми відпрепарованого зуба проводиться спеціальним моделювальним воском та моделювальним шпателем.Першим шаром, який нашаровують на куксу зуба, наносять розплавлений віск, починаючи від шийки зуба до різального краю, щоб запобігти потраплянню воску у ясенну борозну, що може призвести до зміни розмірів майбутньої коронки. Після нашарування воску починають моделювання анатомічної форми зуба. Обсяг відмодельованого зуба зменшують на товщину металу, тобто на 0,25-0,3 мм.

2. Відливання моделей з припасованими опорними коронками, моделювання проміжно їчастини каркасу штамповано-паяного мостоподібного протеза.

У середину коронок необхідно налити воску і вставити по центру невеликі дерев'яні штифти, щоб у наступному коронки можна було легко зняти з моделі.Модель відливають, попередньо поклавши гіпсовий відбиток у воду до насичення, співставляють з протилежною поделлю і загіпсовують в оклюдатор.

Методика проведення:на місце дефекту приклеюють шматочок фольги,беруть паличку моделювального воску довжиною, відповідною відстані між коронками,розм'якшують віск і встановлюють на моделі. Шматочок воску повинен бути ширше і вище проміжку на 2-5 мм;валик киплячим воском прикріплюється до коронок;змикають оклюдатор, щоб отримати відображення зубів антагоністів.Зрізають холодним шпателем надлишки воску по ширині.Розділяють шпателем шматочок воску на частини, які відповідають ширині відсутніх зубів.Розділеним ділянкам воску надають анатомічну форму зубів.Жувальні поверхні премолярів роблять на 2-3 мм вужчими, ніж у природних зубів, жувальні горбки роблять не високими.З оральної поверхні, зверненої до альвеолярного відростка, роблять скіс для кращої гігієни протеза. Жувальні зуби моделюють за типом промивної проміжної частини, тобто залишають між яснами і зубом проміжок в 1-2 мм.

 

3. Виготовлення воскових шаблонів з прикусними валиками для верхньої та нижньої щелеп.

Пластинку зуботехнічного воску рівномірно розігрівають тільки з одного боку над полум'ям пальника.Формування воскового базису починають на гіпсовій моделі верхньої щелепи з глибоких ділянок твердого піднебіння, переходять на альвеолярний відросток і закінчують на вестибулярній стороні, щільно притискаючи віск до перехідної складки. На моделі нижньої щелепи формують восковий базис спочатку з язичної поверхні і закінчують також на вестибулярній поверхні. Розігрітим шпателем обрізають віск по межі майбутнього протеза.Щоб уникнути деформації воскового базису при температурі порожнини рота його зміцнюють дротом. Дріт з алюмінію вигинають по передніх і бічних ділянках піднебінної поверхні, розігрівають і вводять в восковий базис, додатково зміцнюючи його розігрітим воском. Потім приступають до формування оклюзій них валиків. Валики виготовляють з пластинки зуботехнічного воску, розігрітої над полум'ям з обох сторін і скрученої. Валики шириною 1 см і висотою 1-1,5 см накладають на восковий базис по центру альвеолярного відростка в ділянках відсутніх зубів і приклеюють їх до базису на всьому протязі розплавленим воском.

 

4. Виготовлення гнутого металевого кламера(одноплечовий дротяний кламер)

Кламер складається з плеча, тіла та відростка. Для виготовлення застосовують стандартні дротяні заготовки діаметром від 0,5 до 1,2 мм, один кінець яких є розплющеним і має спеціальні насічки.Для вигинання кламера використовують круглогубці, фасонні і крамольні щипці. Вигинання проводять, орієнтуючись на зуб гіпсової моделі. Процес вигинання починають із заокруглення кінця дроту напильником або надфелем. Фасонними щипцями або круглогубцями вигинають плече кламера так, щоб воно охоплювало вестибулярну поверхню зуба за поясом, повторюючи лінію шийки зуба, але не торкалося ясен.Не доходячи до жувальної поверхні або різального краю, біля контактного пункту роблять другий вигин, який буде початком тіла кламера, що щільно прилягає до пояса зуба з контактної поверхні.Третім вигином формують відросток майже під прямим кутом до другого вигину, спрямовуючи його вздовж беззубої ділянки коміркового відростка в товщу майбутнього базису протеза під штучними зубам.

Вимоги:Плечем кламера охоплювати зуб з губного або щічного боку, розміщуючи безпосередньо за лінією найбільшої випуклості, тобто між поясом і яснами.Плечекламера незалежно від того, кругле воно чи плоске, повинне дотикатися поверхні зуба в максимальній кількості точок. Прилягання лише в одній точці призводить до різкого підвищення тиску під час рухів протеза і спричиняє ураження емалі.

Плече кламера повинно бути пасивним, тобто не створювати тиск на зуб, який охоплює, коли базис протеза знаходиться в спокої. Плече необхідно заокруглити і відполірувати: гострі кінці, особливо у дротяних клакерів, можуть бути причиною ушкодження слизової оболонки губ і щік під час введення і виведення протеза з ротової порожнини.

 

5. Проведення ізоляції піднебінного торуса та екзостозів.

Контури торуса(виражений піднебінний валик) і екзостозів(кісткові виступи на язиковій поверхні н.щ в області премолярів) лікар зазначає на гіпсовій моделі хімічним олівцем і вказує товщину ізоляційної прокладки. Для ізоляції кісткових виступів на гіпсовій моделі користуються фольгою товщиною від 0,2 до 0,4 мм і більше. Ножицями вирізують пластинки фольги за розмірами і формою зазначених кісткових виступів і прикріплюють їх до моделі універсальним клеєм. Після полімеризації протеза фольга залишається на внутрішній поверхні базису, звідки її витягують після полірування протеза. Краї заглиблень, які утворилися загладжують.Отримане таким чином ложе для торусу і екзостозів дозволяє протезу занурюватися в навколишні тканини, усуваєбалансування і можливу через це поломку протезів, попереджає больові відчуття, подразнення м'яких тканинпротезного ложа.

6. Приготування акрилової пластмаси та формування базису часткового знімного пластинкового протезу з подальшою полімеризацією.

Приготування пластмасового тіста:замішування пластмаси проводять у чистій посудині, куди обережно наливають мономер(4-4.5), додають до нього порошок полімера(11-12 г.), не допускаючи його надлишку. Потім шпателем,що не окислюється, ретельно перемішують масу до насичення полімера мономером.Співвідношення мономера до полімера як 1:3.Пластмасове тісто повинно дозрівати протягом 30-40 хв.Розрізняють стадії дозрівання пластмасового тіста. Пісочна стадія — це стан, коли суміш нагадує пісок, який залили невеликою кількістю води. Через деякий час ця стадія переходить у стадію ниток, що тягнуться: маса стає більш в'язкою, а в разі її розтягування з'являються нитки. Наступна стадія — тістоподібна, вона відрізняється ще більшою густиною та зникненням ниток, що тягнуться. У цій стадії пластмасове тісто готове до формування компресійним методом. Гумоподібна стадія — у цій стадії пластмасове тісто вже не годиться для формування.Приготовлену таким чином акрилову пластмасу формують у стоматологічну кювету. Якщо використовують метод компресійного пресування, тоді пластмасовим тістом заповнюють гіпсову форму, потім пластмасу накривають вологим целофаном, співставляючи дві половини кювети та видаляючи надлишок пластмаси під пресом.Потім кювети розкривають, обрізають залишки пластмаси по межах базису, знову співставляють кювети, але вже без целофану, і пресують. Закінчивши пресування, відразу розпочинають фіксацію кювети в бюгелі. Бюгель разом з кюветою занурюють у посудину з водою кімнатної температури. З цього моменту починається режим полімеризації.У воді нагрівання відбувається від кімнатної температури до 80 °С протягом 60-70 хв, потім нагрів прискорюють і доводять температуру до 100 °С. Кювету витримують у киплячій воді 50-60 хв, після чого в тій же воді охолоджують.

7. Проведення попередньої та заключної обробки базису часткового знімного протезу.

Після завершення режиму полімеризації пластмаси і повного охолодження кювети розпочинають вивільнення її із стоматологічного бюгеля. Спочатку забирають кришку і дно кювети і видавлюють увесь блок за допомогою пресу, а вже потім обережно звільняють протез від гіпсу. Усунення нерівностей, кострубатості поверхні, залишків пластмаси з поверхні базису проводять за допомогою різних інструментів — напильників, абразивних матеріалів, фрезів, борів. Краям протеза надають заокругленої форми, зберігаючи товщину і межі. Під час обробки протеза шліфувальними кругами та іншим необхідно постійно зволожувати поверхню, яку обробляють, для запобігання перегріванню та деформації пластмаси.Поверхню протеза, обернену до слизової оболонки ротової порожнини, обробляють дуже уважно, зрізаючи тільки видимі залишки пластмаси, щоб не порушити рельєф, який має відповідати мікрорельєфу слизової оболонки протезного ложа.Для шліфування базису протеза використовують нождачний папір з різною величиною зерен, який закріпляють у паперотримачі бормашини. Шліфування починають спочатку грубим шліфувальним папером і закінчують дрібним, добиваючись гладенької поверхні. Після появи гладенької поверхні фільц замінюють твердою щіткою, яка дозволяє відполірувати важкодоступні місця. Для надання поверхні дзеркального блиску використовують м'які щітки з ниток і крейду, замішану на воді або мінеральній олії. Поверхню протеза, звернену до слизової оболонки, та штучні зуби полірують м'якими щітками.

Через три роки користування протезом незалежно від його якості пацієнтові треба звернутися до лікаря для вирішення питання про необхідність повторного протезування, тому що мниме благополуччя може виявитися оманним, а протез може заподіювати шкоди.