Стандартизація в іноземних країнах

Стандартизація в США.

Національним органом з стандартизації США є американський національний інститут стандартів і технології NIST. Це неурядова та некомерційна організація, яка координує роботу з добровільної стандартизації в приватному секторі економіки. Вона сама стандартів не розробляє, але є єдиною організацією в США, що приймає національні стандарти.

В США розробляються цільові програми з стандартизації, які охоплюють виробництво та транспортування палива, постачання електроенергії, використання атомної, сонячної та інших видів енергії. Менша увага приділяється розробці стандартів на продукцію – в цій галузі використовуються нормативні документи фірм. Національні (федеральні)стандарти, які мають обов’язковий характер стосуються тільки аспектів безпечності. Окрім цих стандартів чинними в США є технічні регламенти, які приймаються державними органами, Міністерством торгівлі та оборони, Управлінням служб загального призначення, Федеральними агентствами з охорони довкілля, охорони праці та здоров’я на виробництві, Федеральною управою з безпеки харчових продуктів і медикаментів.

Розробляють федеральні стандарти переважно організації, акредитовані NIST-ом. Це переважно товариства інженерів-механіків, автомобілебудівників, інженерів з випробувань матеріалів, контролювання якості, об’єднання випробувальних лабораторій, страхових компаній.

В міжнародних організаціях ISO США очолюють 15 ТК і 212 робочих груп, що дає змогу NIST впливати на прийняття американських національних стандартів як міжнародних.

Стандартизація в Великобританії.

Національним органом з стандартизації є Британський інститут стандартизації (BSI). Розробляють національні стандарти технічні комітети BSI, яких понад 3,5 тис. Біля 25% національних британських стандартів прийняті методом заміни обгортки(міжнародні стандарти які прийняті були як британські). BSI здійснює сертифікацію продукції, очолює роботи з керування якістю продукції. Сертифікати BSI визнаються практично у всіх країнах без додаткових випробувань.

Стандартизація у Франції

Національною організацією з стандартизації є французька асоціація з стандартизації (AFNOR). На неї покладено керівництво стандартизацією, метрологією, сертифікацією та контролюванням якості продукції. Це приватна некомерційна структура. З 1984 р. декретом уряду створено Вищу раду з стандартизації в Міністерстві промисловості.

Стандартизація в Німеччині.

Після об’єднання ФРН з НДР національною організацією з стандартизації в Німеччині є Німецький інститут стандартизації DIN

Робочими органами є комітети DIN, які розробляють стандарти та беруть участь в міжнародних організаціях з стандартизації. Національні стандарти DIN мають необов’язковий характер і розглядаються не як юридичні норми, а як загальні правила техніки. Обов’язкові вимоги – тільки ті, які базуються на федеральних законодавчих нормах. Між урядом і DIN підписано угоду, згідно якої DIN зобов’язався діяти в інтересах всього суспільства, усувати перепони в торгівлі, охороняти працю, інтереси споживачів, чистоту довкілля. Прийняття будь-якого законодавчого акту зумовлює перевід відповідних вимог стандартів до обов’язкових.

Стандартизація в Японії.

Національною організацією з стандартизації в Японії є Японський комітет промислових стандартів JISC, який заснований в 1949р. як консультативний орган при Міністерстві зовнішньої торгівлі і промисловості та підпорядкований Управлінню з науки та техніки. Фінансуються роботи комітету з бюджету уряду. В Японії чинні національні промислові стандарти, галузеві стандарти промислових асоціацій та фірм. Національні стандарти на медичні вироби, засоби захисту с/г рослин і мінеральні добрива є обв’язковими.

Галузеві стандарти промислових асоціацій – це здебільшого деталізація національних стандартів, а фірмові розробляються на основі національних та галузевих у зв’язку з виробничими можливостями фірм. В середині 90-хрр. в Японії були чинними 9 тис. стандартів.

Окрім стандартизації JISC займається сертифікацією промислової продукції. Жодна фірма, продукція якої не має знаку відповідності, не може сподіватись на престижні замовлення від авторитетних компаній, і в першу чергу –від урядових органів. Японія є першою країною, яка підписала Кодекс WTO з стандартизації та з власної ініціативи переглянула свої системи стандартизації та сертифікації. В Японії надають особливу вагу стандартам з захисту споживачів, опіки над перестарілими та охорони довкілля, оскільки обов’язкового законодавства на думку Комітету недостатньо. Наприклад, фірмові стандарти приватного сектору не містять вимог з захисту довкілля. Пришвидшити виробництво товарів можна публікацією «попереднього стандарту», не дочікуючись його прийняття.

Японія приймає активну участь в роботі ISO та IEC з 1950 р. Понад 2000 японських стандартів гармонізовані з міжнародними.