Фізіологія проміжного мозку

Проміжний мозок — відділ головного мозку, який розташований між середнім і кінцевим мозком. Цей відділ головного мозку розвивається із переднього мозкового пухиря, у ньому виділяють: ділянку зорового мозку (таламус, епіталамус та метаталамус), яка розташована в дорзальних відділах і філогенетично є більш молодою, та підзоровогорбикову ділянку (гіпоталамус), що об'єднує вентральні відділи проміжного мозку і є філогенетично більш старою. Порожниною проміжного мозку є III шлуночок.

Гіпоталамус бере участь у регуляції обміну речовин, функцій органів травлення та кровообігу, підтриманні постійної температури тіла, формуванні багатьох поведінкових реакцій, пристосуванні організму до різних умов існування тощо.

Через таламус проходять усі сенсорні сигнали, за винятком нюхових, які йдуть до кори. У таламусі завершується підкіркове оброблення висхідних аферентних сигналів, відбувається часткова оцінка їхньої значущості для організму, завдяки чому лише частина інформації звідси надходить до кори великого мозку.

III шлуночок — порожнина проміжного мозку, має вигляд вертикальної щілини і сполучається з бічними шлуночками через міжшлуночкові отвори Монро, а також з IV шлуночком через водопровід. III шлуночок має шість стінок:

• дві бічні є присередніми поверхнями обох таламусів;

• нижня стінка утворена гіпоталамусом, передніми частинами ніжок мозку та задньою пронизаною речовиною;

• верхня — судинним сплетенням, яке продукує спинно­мозкову рідину, склепінням мозку, мозолистим тілом;

• передня — тонкою кінцевою пластинкою та стовпцями склепіння мозку;

• задня — задньою мозковою спайкою та спайкою повідців.

Ретикулярна формація, або сітчасте утворення,— складається з нервових клітин і нервових волокон з численними зв'язками між клітинами і простягається від довгастого до проміжного мозку. Через нервові волокна вона має зв'язок з різними відділами головного і спинного мозку. У свою чергу від ретикулярної формації ідуть нервові волокна до низхідних і висхідних провідних шляхів. Свій вплив на організм вона здійснює не безпосередньо, а через інші відділи головного і спинного мозку, змінюючи їхній функціональний стан. Так, наприклад, імпульси, які надходять із ретикулярної формації до кори головного мозку, підвищують її активність. У свою чергу активність самої ретикулярної формації підтримується за допомогою впливу кори головного мозку й інших відділів нервової системи, а також гуморальними чинниками (наприклад, гормон адреналін підвищує функціональний стан ретикулярної формації).

Безумовне гальмування умовних рефлексів

Безумовне гальмування є вродженим і може бути індукційним і позамежним.

В основі індукційного гальмування лежить явище негативної індукції: новий сильний осередок збудження в корі стороннього подразника зумовлює зниження збудливості в ділянках кори великого мозку, які зв'язані із здійсненням умовного рефлексу, і, як наслідок цього, настає гальмування умовного рефлексу. Якщо у собаки виробляється умовний слиновидільний рефлекс на звук дзвоника, то вмикання яскравого світла при звукові дзвоника у цього собаки гальмує раніше вироблений рефлекс слиновиділення. Переповнення сечового міхура, хворобливий запальний осередок, сильне емоційне збудження, біль також здатні загальмувати умовні рефлекси.

Позамежне гальмування проявляється при надмірному збільшенні сили або часу дії умовного подразника. При цьому умовний рефлекс різко слабшає або повністю зникає. За своїм значенням це гальмування є охоронним, бо воно зберігає нервові клітини від виснаження та функціонального руйнування, яке могло б настати внаслідок їх надмірної діяльності.

Як індукційне, так і позамежне гальмування властиве не тільки корі великих півкуль головного мозку, а й усім іншим відділам нервової системи.