Висхідні виливи ретикулярної формації

По висхідних шляхах ретикулярна формація справляє активуючий вплив на кору великого мозку, підтримуючи в ній стан неспання, модулює спинномозкові (спінальні) рефлекси, підтримує тонус м'язів і поставу, дихання і частоту серцевих скорочень. Ретикулярна формація має високу чутливість до таких фізіологічно активних речовин як адреналін і ацетилхолін. У свою чергу, кора великого мозку за допомогою зворотних зв'язків регулює ступінь активності ретикулярної формації.

Значення принципу домінанта для утворення тимчасового зв’язку

     Дослідження домінантного принципу утворення тимчасового зв'язку B.C. Русинов проводив за допомогою штучно створюваного вогнища підвищеної збудливості в корі головного мозку. Це досягалося різними методичними прийомами: легким локальним тиском на мозкову тканину, поляризацією відповідної ділянки кори анодом слабкого постійного струму, роздратуванням електричним струмом, що пульсує в певному ритмі, локальним впливом слабкого розчину стрихніну й ін. Загальним результатом цих різноманітних впливів було підвищення збудливості відповідних пунктів кори, синхронізація активності їхніх нервових елементів у певному ритмі й посилення здатності до сумації порушення. Завдяки цьому кортикальні пункти, що підлягають такому впливу, стають функціонально домінантними, тобто вогнищами стійкого підвищеного порушення, з тенденцією зберігати пріоритетне положення в рефлекторній діяльності мозку досить тривалий час і після припинення впливу відповідних факторів.

Таким чином, домінантне вогнище здатне засвоювати ритм аферентних впливів, тобто ритмічно діючих стимулів (світла, звуку й ін.). Засвоєний ритм зберігається домінантним вогнищем надовго - протягом годин і навіть днів.

Фізіологія поведінки

За словами І.П. Павлова, живий організм - складна відособлена система, внутрішні сили якої постійно врівноважуються із зовнішніми силами навколишнього середовища. В основі зрівноважування лежать процеси регуляції, керування фізіологічними функціями. Одним з "організаційних підрозділів", що забезпечують здійснення процесів регуляції, є сенсорні системи, або аналізатори.

Сенсорна система - частина нервової системи, що складає зі сприймаючих елементів - рецепторів - стимули, що одержує, із зовнішнього або внутрішнього середовища, нервових шляхів, що передають інформацію від рецепторів у мозок, і тих частин мозку, які переробляють цю інформацію. Таким чином, сенсорна система вводить інформацію в мозок й аналізує її.

У житті людини практично не можна виділити жодного стану, яке б не переживалося суб'єктивно. Емоції пронизують все життя людини - від інстинктивних поривів до вищих форм соціальної діяльності. Гами відчуттів супроводжують численні потреби живих істот і різні форми їхнього задоволення, практично все поводження.

Емоція - особлива форма психічного відбиття, що у формі безпосереднього переживання відбиває не об'єктивні явища, а суб'єктивне до них відношення.

Емоції виражаються в рівні тонічної напруги м'язів. У клініці м'язовий тонус часто використається як міра афекту. Багато хто розглядають м'язовий тонус як показник негативного емоційного стану, стану тривоги (напруга м'язів плечового пояса). Особи, що страждають від різних конфліктів й, особливо, з невротичними відхиленнями, характеризуються більшою скутістю рухів.

Таким чином, поводження людини є складною функцією, воно регулюється як вольовими механізмами, так і механізмами, від волі людини не залежними. Психофізіологічним проявом взаємодії людини із зовнішнім середовищем є емоції, біологічним субстратом яких є лімбічна система й індукційні нейрогуморальні й біохімічні реакції в організмі. Первинна інформація про стан зовнішнього середовища сприймається й обробляється сенсорними системами, або аналізаторами. Результатом обробки отриманої інформації є враження й сприйняття, і, як наслідок, емоція.

Білет 26