Сміттєпереробні заводи (СПЗ)

Основна задача СПЗ - знешкодження і переробка ТПВ з метою охорони навколишнього середовища від забруднення.

Заводи по механізованій переробці ТПВ працюють за технологією аеробного біотермічного компостування, при якому ТПВ надходять у природний круговорот речовин у природі, у результаті чого відходи знешкоджують і перетворюють у компост - коштовне органічне чи добриво біопаливо для теплиць. Крім того, при цій технології з відходів витягають утильні компоненти, які можна використовувати як вторинну сировину в промисловості. На заводах МПБО забезпечують повну механізацію всіх основних технологічних процесів, виключають безпосередній контакт людей з не знешкодженими ТПВ.

ТЕХНОЛОГІЧНІ СХЕМИ ЗАВОДІВ

Заводи МПБО при всій розмаїтості технологічних і конструктивних схем мають устаткування для трьох основних технологічних операцій, що забезпечують закінчений цикл знешкодження ТПВ: для прийому і попередньої підготовки ТПВ; біотермічного аеробного компостування; остаточної обробки і складування компосту. На комплексних заводах передбачають спалювання чи піроліз ТПВ, які відділилися при попередній і остаточній обробці некомпостуємих фракцій. У залежності від прийнятого типорозміру біобарабану і числа технологічних ліній сміттєпереробні заводи проектують продуктивністю від 300 тис. до 2 млн. м³ ТПВ/рік.

На заводах МПБО прийнята така послідовність технологічних операцій. Прибуваючі на завод сміттевози зважують на автовагах і розвантажують у прийомний бункер, оснащений пластинчастим живильником. Пластинчастий живильник подає рівномірним шаром відходи на стрічковий конвеєр, що проходять під сепаратором чорного металобрухту і далі в біотермічний барабан. Припустимо завантаження живильників біобарабану.

Після дводобової експозиції матеріал у біобарабані знешкоджена маса направляється в гуркіт, де очищається від фракцій крупніше 45-60 мм, що містять прокомпостируваний матеріал. З дрібної і великої фракції витягають чорний і кольоровий металобрухт. Фракції крупніше 45-60 мм направляють на смітник, спалювання чи піроліз, а дрібні - на доздрібнювання в дробарку і далі на площадку готової продукції, де їхній складують у штабелі і в міру потреби компост зі штабелів посилають споживачам. Виділений магнітними сепараторами чорний металобрухт надходить на пікетировочний прес, а потім у вид спресованих блоків на склад готової продукції.

Технологічні схеми вітчизняних заводів, виконані по цьому принципі, відрізняються в основному методом комплектування технологічних ліній. Досвід експлуатації заводів показав, що найбільш доцільно схеми заводів з незалежними технологічними лініями, що включають повний набір устаткування рівної продуктивності (мал.).

Кожна технологічна лінія сполученого заводу МПБО складається з прийомного бункера з пластинчастим живильником, магнітного сепаратора для витягу чорного металобрухту з компосту і відсівання, сепаратора кольорового металу, скла, поліетиленової плівки і дробарки для здрібнювання компосту.

Для спрощення схем на деяких заводах чорний металобрухт відбирають з компосту і відсівання, а кольоровий - тільки з відсівання. У перспективі схему комплексних заводів будуть оснащувати первинним гуркотом для попереднього (до компостування) добору фракцій ТПВ крупніше 300 мм, що будуть направлятися на спалювання разом із сирим низькокалорійним відсіванням контрольного гуркоту, що поліпшує теплотворну здатність матеріалу, що спалюється.

В даний час ведеться розробка сушильного барабана для компосту, що планується встановлювати після біотермічного барабана перед гуркотом для компосту.

У процесі переробки вихід компосту коливається від 60 до 75 % маси прийнятих ТПВ, що залежить від вологості матеріалу, що надходить, і тривалості перебування компосту на площадці дозрівання.