Змістовний модуль 4. Окремі види групової психосоціальної роботи з кризовою особистістю

 

Лекція 14. ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ГРУП САМОДОПОМОГИ

 

План

14.1 Поняття і специфіка груп самодопомоги

14.2 Типи й загальні терапевтичні чинники груп самодопомоги

14.3 Загальні питання організації та створення групи самодопомоги

 

Основні поняття: група самодопомоги, терапевтичні процеси, фасилітатор групи.

 

Люди, у яких своє горе, вміють розраджувати інших.

Марк Твен

 

Поняття і специфіка груп самодопомоги

 

Під групами самодопомоги розуміють добровільно спонтанно виникають або організовані за допомогою фахівців групи людей, об'єднаних схожістю пережитих проблем і кризових життєвих обставин, для спільного вирішення цих проблем і надання взаємної допомоги й підтримки. Вони виходять із двох принципів: люди, що ефективно долають або подолали особисту проблему – найкращі помічники проти фахівців, які не мають у цьому власного досвіду; такі люди, допомагаючи один одному, допомагають і собі.

Відмінність груп самодопомоги від громадських організацій полягає в їхній неформальності, меншій структурованості, відсутності прагнення до суспільно-політичної та комерційної діяльності (спрямованість на внутрішньогрупову взаємодію, а не на взаємодію з іншими організаціями або об'єднаннями).

Найстаріша, найбільша й найвідоміша з працюючих терапевтичних груп самодопомоги – спільнота Анонімних алкоголіків (АА). Заснована в 1935 р. алкоголіками для допомоги алкоголікам, вона має філії Аl-Anon та Al-Ateen для їхніх родичів і друзів. Наразі в спільноту входить більше 1 млн. людей у 92 країнах. Програма «12 кроків» використовується й в інших групах самодопомоги, зокрема «Анонімними азартними гравцями», «Анонімними ненажерами», «Анонімними шизофрениками» й «Анонімними наркоманами». Крім того, добре відомі такі організації самодопомоги як Корпорація «Одужання» для колишніх пацієнтів психіатричних установ та спільнота Синанон для наркоманів (а пізніше і для колишніх ув'язнених).

Розвиток груп самодопомоги, особливо із середини 1970-х рр., розглядався науковцями як великий рух у психотерапії, «четверта сила», слідом за «третьою силою» – гуманістичною психотерапією.

Зазвичай, основними цільовими настановами груп самодопомоги є:

- відреагування й обговорення минулого травматичного досвіду, а також можливого майбутнього;

- мінімізація негативного самосприйняття («Це сталося не тільки зі мною»);

- вироблення засобів для подолання кризових ситуацій (як психологічних, так і організаційних);

- формування групової згуртованості;

- збереження соціальної (культурної, національної) ідентичності;

- надання комплексної соціально-психологічної підтримки, у тому числі інструментальної (матеріальної), емоційно-психологічної та ціннісно-смисловий.