Загальні питання організації та створення групи самодопомоги

 

Взаємини між групами самодопомоги й фахівцями, що працюють приватно або в державних установах, варіюють від тісної співпраці до антагонізму. Але важливо, щоби фахівці створювали, консультували й легітимізують діяльність груп самодопомоги та інші самокеровані групи. Професіонали й непрофесіонали тісно взаємодіють у діяльності багатьох груп, що стосуються фізичного здоров'я. Зокрема, такі організації, як АА, отримують суттєву підтримку з боку психіатрів і клінічних психологів.

Фахівці виділяють такі рекомендації щодо створення груп самодопомоги:

- група формується на основі одного основоположного принципу, за іншими показниками вона може бути різнорідною;

- участь у групі має бути вільною та за власним бажанням;

- група мусить бути націлена на вирішення актуальних проблем учасників, створення в них достатньої мотивації до об'єднання та участі в ній.

Можливі два шляхи формування (створення) групи самодопомоги:

1. Прямий – відкрита пропозиція щодо організації зустрічей.

2. Непрямий – запрошення на збори або зустріч із яким-небудь цікавим або корисним співрозмовником, тобто створення ситуації, сприятливої для неофіційного знайомства, спілкування, обміну інформацією та ін.

3. Виявлення вже наявних груп неформального спілкування, що виконують функції підтримки і взаємодопомоги. У цьому випадку організаційні функції служб соціального захисту можуть полягати лише в з'ясуванні проблем і запитів даної групи та наданні їй соціальної підтримки.

Наступним кроком для створення групи є пошук лідера-керівника групи. У групі самодопомоги процес організує фасилітатор (фасилітація (від англ. Facilitate - полегшувати) – процес організації обговорення в групі). Фасилітатор відрізняється від типового керівника або лідера, оскільки він іншим чином виконує свою лідируючу роль. Лідер (керівник) несе відповідальність за те, що і як буде зроблено, стежить за порядком. Фасилітатор аналізує що відбувається, разом з учасниками групи, стежить за порядком дискусії та піклується, щоб усі учасники мали можливість проявити себе. Але фасилітатор групи самодопомоги так само, як і інші учасники в процесі обговорення працює над розв’язанням власних проблем.

До його функцій зазвичай входять

- організація місця збору групи, приміщення, що придатне до групового заняття;

- постійне активне залучення учасників групи і членів їхніх сімей до роботи, спільного подолання актуальних проблем, обговорення індивідуального досвіду, проведення дозвілля;

- організація ефективного спілкування під час зустрічі групи;

- надання за необхідності екстреної індивідуальної психологічної допомоги, готовність вислухати і зрозуміти будь-якого члена групи;

- допомога в пошуку інформації щодо життєво важливих питань;

- допомога в утворенні прямих зв'язків учасників групи між собою;

- створення теплої дружньої атмосфери під час зустрічі групи;

- розробка правил роботи групи, правил прийому, загальних ритуалів тощо, разом із пересічними членами групи, за їхнім бажанням;

- посередництво у вирішенні соціальних, юридичних, фінансових та медико-психологічних проблем.

Якщо група була ініційована фахівцями (соціальним працівником, психологом), фасилітатор групи організовує знайомство членів групи між собою та з груповою проблемою. Забезпечується обговорення питання про склад групи (якщо групу планують зробити відкритою, можлива розробка правил або ритуалу прийому). До членів групи доводиться необхідність правил та норм групової роботи, розробляються санкції за відхилення від групових правил, визначається основна мета групи як на рівні реальної проблематики, так і на психологічному рівні.

Відповідно до специфіки групи застосовуються різноманітні методи (наприклад, групові дискусії, емпатичні слухання, техніки ефективного спілкування, вправи з релаксації, саморегуляції, та ін.). Кожна зустріч, а також змістовні етапи життєдіяльності групи мають завершуватися підведенням підсумків, визначенням орієнтирів на майбутнє. Необхідно також дбати про створення можливостей для неформальних зустрічей учасників групи один з одним поза занять. Загальна мета роботи професійного лідера групи самодопомоги – передача ініціативи самим членам групи, відхід лідера «на права гостя».

У разі якщо група склалася стихійно, соціальний працівник:

- вивчає специфіку групи, її позитивні й негативні риси що їй притаманні;

- створює в групі, що вже існує, умови для більш ефективного спілкування та діяльності (організація місця збору групи, фінансово-матеріальна допомога, консультативні, інформаційні послуги, залучення необхідних фахівців та ін.).

Загалом, групи самодопомоги мають величезне позитивне значення для соціальної підтримки. Проте, є й негативні наслідки стихійного формування груп:

- замикання членів групи на самих себе, закритість до спілкування поза групою;

- фіксація на власних проблемах;

- формування ворожого ставлення до тих, хто не стикається з подібними проблемами, що можливо за високого рівня агресії в членів групи, негативно налаштованого лідера.

 

Контрольні питання

1. Назвіть головні принципи роботи груп самодопомоги?

2. Чим групи самодопомоги відрізняються від громадських організацій?

3. Перерахуйте підстави класифікацій груп самодопомоги?

4. Виділіть загальні терапевтичні риси, які сприяють досягненню змін в атитюдах або поведінці членів груп самодопомоги?

5. Яка роль соціального працівника й державних органів в організації та створенні груп самодопомоги?

 

 

Лекція 15. ЕНКАУТЕР ГРУПИ ЯК РІЗНОВИД ГРУП САМОДОПОМОГИ

 

План

15.1 Визначення й основні ознаки енкаутер-групи (групи зустрічей)

15.2 Основні види енкаунтер-груп та їхня відмінність від груп особистісного зростання

 

Основні поняття: енкаутер, групи «марафону», сайнанон групи.

 

Цікавий парадокс полягає в тому, що, коли я сприймаю самого себе таким, який я є, я набуваю можливість змінитися.

К.Р. Роджерс