2020-10-10
125
План
8.1 Проблема епідемії ВІЛ / СНІДу, пощирення вживання наркотиків і психотропних речовин. Створення мережі благодійних організацій і фондів в Україні з вирішення проблем вживання наркотиків і психотропних речовин, запобігання поширенню ВІЛ / СНІДу
8.2 Місія та мета організацій. Форми і методи роботи благодійних служб і фондів. Роль благодійних організацій у вирішенні проблем дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями, та дітей з ВІЛ-інфекцією, ін’єкційних наркоманів, жінок у секс-бізнесі
Проблема епідемії ВІЛ / СНІДу, пощирення вживання наркотиків і психотропних речовин. Мережа благодійних організацій і фондів в Україні з вирішення проблем вживання наркотиків і психотропних речовин, запобігання поширенню ВІЛ / СНІДу
За оціночними даними в Україні проживає в середньому 360 тисяч ВІЛ-позитивних людей (за різними оцінками ця кількість варіюється від 170 до 590 тисяч осіб) віком 15 – 49 років. Це становить 1,4 % населення країни цієї вікової категорії, що робить поширеність ВІЛ в Україні однією з найвищих у Центральній та Східній Європі.
Протягом 1987 – 2005 років 13 159 українцям було поставлено діагноз СНІД, більше половини з них померло. У той же час, епідемія ВІЛ / СНІДу в Україні, як і в інших країнах регіону, відносно нове явище, у порівнянні з, наприклад, Африкою та Північною Америкою. Отже, враховуючи значну кількість людей, які зараз живуть з ВІЛ в Україні, ймовірно, що кількість випадків СНІДу та смертей внаслідок СНІДу суттєво збільшиться протягом наступних років.
Тільки в Донецькій області мешкають приблизно 100 тисяч ВІЛ-інфікованих, а екстраполяція розрахунків свідчить про те, що відносно нижчі показники в інших регіонах України є ознакою відсутності діагностики ВІЛ у повному обсязі. Ситуація на Сході України призвела до збільшення кількості інфікованих у цьому регіоні в рази. Суміжною є проблема вживання наркотиків та психотропних речовин.
Соціальна робота з попередження цих явищ є передусім державним завданням. Проте тут небхідна допомога вітчизняних та міжнародних благодійних організацій, служб, фондів, бо витрати на цю діяльність становлять сотні мільйонів доларів. Тільки об’єднання зусиль Уряду, міжнародних та двосторонніх донорських організацій, громадського сектору, а також міжгалузевий підхід до вирішення проблем дозволить підвищити ефективність національної відповіді на епідемію ВІЛ / СНІДу в Україні та взяти поширення ВІЛ під контроль, попередити розповсюдження наркоманії.
Майже за тридцятирічну історію епідемія ВІЛ / СНІД в Україні вимірюється не десятками, а тисячами і навіть сотнями тисяч інфікованих. Численні зусилля, що було спрямовано на боротьбу з епідемією, не зупинили її розвитку.
Грант Глобального фонду боротьби зі СНІД, туберкульозом та малярією, наркоманією надав Україні можливість врятувати життя багатьох людей. Епідемія в Україні, рушійною силою якої і досі є споживачі ін'єкційних наркотиків, стосується не лише медиків, співробітників профільних міністерств та українських і міжнародних організацій, а й поліції, представників місцевої влади, народних депутатів.
Для того щоб почати необхідне та життєво важливе специфічне противірусне лікування значної кількості ВІЛ-позитивних споживачів наркотиків у країні, слід започаткувати проведення масштабної програми замісної терапії, яку не вдавалося запровадити роками через суперечності між силовими відомствами та медичними установами.
Розв'язання цієї проблеми та багатьох інших полягає у площині державної політики. Діяльність у галузі адвокації здійснює велика кількість ВІЛ-сервісних організацій, які усвідомлюють необхідність комплексного підходу до вирішення складних соціальних проблем, надзвичайно актуальною з яких є епідемія ВІЛ/СНІД, туберкульозу, наркоманії.
Український уряд неодноразово демонстрував свою відданість справі вирінення цих соціальних проблем, чим підготував ґрунт для діяльності в цій галузі числених благодійних організацій, фондів, служб.
В Україні розгорнули діяльність національних міжнародних організацій і фондів з підтримки медично-терапевтичних і соціальних програм благодійної допомоги і солідарності з людьми, які живуть з ВІЛ / СНІДом. Найбільш масштабні благодійні акції в системі отримання благодійної донорської допомоги належить ЮЕНІСЕФ, ПРООН, ООНСНІД.
Місія та мета організацій. Форми і методи роботи благодійних служб і фондів. Роль благодійних організацій у вирішенні проблем дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями, та дітей з ВІЛ-інфекцією, ін’єкційних наркоманів, жінок у секс-бізнесі
Місія благодійних організацій в Україні пов’язана, з одного боку, у наданні допомоги людям, що потребують лікування та реабілітаці, захисті їх прав, а з іншого, у превентивній діяльності, спрямованій на профілактику цих захворювань, інформуванні суспільства і груп ризику про їх наслідки, формування толерантного ставлення до осіб з ВІЧ та ін. вразливих категорій.
Благодійні організації, служби та фонди здійснюють в Україні різновекторну діяльсть, а саме:
- Розповсюдження інформації щодо стратегій, ініціатив та програм, які розроблені або заплановані в регіонах для здійсненняпрофілактики ВІЛ/СНІД, захворювань, що передаються статевим шляхом і піклування про молодих людей груп ризику та розробка пропозицій щодо вдосконалення та поширення існуючих програм;
- Визначення питань, що турбують дітей груп ризику;
- Профілактика ВІЛ / СНІДу та ризикованої поведінки серед вихованців притулків для неповнолітніх у регіонах України;
- Профілактика ВІЛ серед молодих споживачів ін’єкційних наркотиків: консультативні пункти «Довіра» та групи взаємодопомоги;
- Центри ресоціалізації для молодих СІН;
- Розвиток медичних служб, дружніх до молоді: клініки дружні до молоді;
- Навчання життєвих навичок з метою запровадити в школах та позашкільних закладах навчання, заснованого на життєвих навичках;
- Інтегрування питань запобігання зараження ВІЛ-інфекцією до шкільного навчального плану на пілотній основі та підвищення рівня обізнаності підлітків щодо запобігання зараження на ВІЛ та інших питань, пов’язаних зі здоровим способом життя та сприяння позитивним змінам у поведінці молодих людей;
- Підтримку розробки навчально-методичного забезпечення вивчення предмета «Основи здоров’я» в загальноосвітніх навчальних закладах та сприяння формуванню позитивної мотивації на здоровий спосіб життя у дітей та молоді;
- Навчання шкільних учителів, директорів та психологів розробки та впровадження профілактичних заходів у школах тощо.
Так, в Україні рамках проекту Глобального фонду Міжнародний Альянс з ВІЛ / СНІД проводяться заходи з метою захисту законних прав представників уразливих груп і людей, які живуть із ВІЛ / СНІД, та створення сприятливого оточення для проведення профілактичної та лікувальної роботи. Раз на два місяці друкується «Новини ВІЛ / СНІД: політика та адвокація».
Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ (ЛЖВ), за підтримки Програми розвитку ООН (ПРООН) та проекту TACIS Європейської комісії в Україні у квітні 2004 року ініціювала початок судового процесу у справі про захист прав ВІЛ-інфікованої особи, яку було позбавлено роботи через ВІЛ-позитивний статус.
Діяльність Альянсу.
У 2003 році Міжнародний Альянс з ВІЛ / СНІД підтримав три спеціалізованих проекти, спрямовані на захист прав людей, яких торкнулася епідемія ВІЛ-інфекції. Це були проекти щодо захисту прав ВІЛ-позитивних дітей, споживачів ін'єкційних наркотиків (СІН) та жінок секс-бізнесу (ЖСБ).
Проект, спрямований на захист права ВІЛ-позитивних дітей на отримання освіти, було розроблено та реалізовано Дніпропетровською міською громадською організацією «Анти-СНІД – дітям України». Проблема доступу ВІЛ-позитивних дітей шкільного віку до державних закладів середньої освіти є новою для України, але найближчим часом кількість таких дітей буде збільшуватися, тому своєчасні дії, спрямовані на забезпечення права дітей на освіту та запобігання їх дискримінації, дуже важливі. Організація «Анти-СНІД – дітям України» вперше в Україні поставила питання захисту прав ВІЛ позитивних дітей на рівні міської адміністрації. У рамках проекту було скликано нараду в керівника Управління освіти та науки міської ради м. Дніпропетровська, на якій навчання ВІЛ-інфікованих дітей у середніх школах на загальних засадах було визнано найбільш гуманним та раціональним, а ізоляція таких дітей шляхом створення окремих навчальних груп або закладів неприпустимою.
