У сучасному суспільстві благодійна діяльність виконує значні соціальні функції і є важливим фактором допомоги людям з особливими потребами

Роль благодійних організацій у забезпеченні соціального, психічного, фізичного, духовного здоров’я клієнтів соціальних служб. Форми і методи роботи благодійних організацій, служб і фондів злюдьми з функціональними обмеженнями

 

Задля організації соціальної роботи з дітьми, молоддю з функціональними обмеженнями важливу роль відіграють благодійні організації, фонди спецслужби.

Поступово розширюються можливості отримання людьми з інвалідністю освіти, придбання професії, здійснення особистісного самоствердження. Влаштовуються національні та міжнародні виставки творчості інвалідів, спортивні змагання, які включають і Олімпійські ігри для цієї категорії людей, – паралімпійські. На жаль, в сучасних умовах пошуків різних шляхів ефективної соціалізації та реабілітації людей з фізичними вадами використання деяких традиційних підходів у ставленні до людей з обмеженими можливостями здійснюється без урахування всіх можливих негативних наслідків.

Йдеться про діяльність деяких центрів соціальної адаптації в напрямку «духовної реабілітації». Проголошуючи цілком правильно понадконфесійної характер духовних цінностей, деякі центри орієнтуються на патронажні відносини з православними єпархіями. Це в жодному разі не є злом або помилкою, але, крім міжконфесійної напруженості в православ'ї, яка несе певну небезпеку для духовного розвитку, сама традиційна християнська модель ставлення до осіб з фізичними вадами має певні особливості, які почасти не враховуються в роботі з такими людьми.

Справа в тому, що православна, взагалі християнська релігійна культура традиційно розглядала людей, які мають фізичні або розумові обмеження для життєдіяльності, як «біснуватих» або як таких, які відзначені «Божим промислом». «Убогий» – це такий же різко відрізняється від нормального статус інваліда в суспільстві, як і статус «неповноцінного» члена суспільства. Безперечно, набагато більш гуманне ставлення до інваліда як до «убогого» краще, ніж відсутність уваги взагалі. Але таке ставлення не вирішує основної соціально-педагогічної проблем – створення відчуття повноцінного, просто звичайного члена суспільства. Збереження відчуття відмінності, нехай навіть в кращу сторону, від інших на основі свого фізичного обмеження зберігається, а саме його суспільство і повинен допомогти подолати. Слід відмітити, в першу чергу, що «духовна» реабілітація повинна мати двосторонній характер. Здебільшого об'єктом її вважається людина з особливими потребам, яку треба пристосувати до суспільства. Тепер потрібно розвивати зворотний аспект проблеми – пристосовувати суспільство до того, що все більш його членів мають функціональні обмеження.

На прикладі діяльності Благодійного фонду «Інститут раннього втручання» для дітей з порушеннями розвитку і дітей-інвалідів, розглянемо системи партнерських взаємозв'язків з різними благодійними організаціями та установами соціальної сфери.

Фонд надає послуги сім'ям, які виховують дітей від 0 до 6 років таких категорій:

- діти групи біологічного ризику (недоношені, з перинатальною енцефалопатією);

- діти з неврологічними порушеннями, що супроводжуються порушенням психомоторного розвитку (ДЦП, спинномозкова грижа та ін.);

- діти з генетичними порушеннями, які мають передбачуваний ризик відставання у розвитку (синдром Дауна, феніл-кетонурія та ін.);

- діти з порушеннями поведінки і соціально-емоційного розвитку (аутизм та ін.).

Благодійний фонд «Інститут раннього втручання» для дітей з порушеннями розвитку і дітей-інвалідів був заснований 27 грудня 1999 р. Засновниками Фонду є фізичні особи – професіонали, які працюють у сфері надання допомоги дітям з порушеннями розвитку.

Створення Фонду виявилося продовженням більш ніж річної роботи, яка розпочалась у листопаді 1998 р. з виконання річного дослідного проекту зі створення моделі Центру раннього втручання, який очолювала Ганна Кукурудза. Цей проект здійснювався за фінансової підтримки International Fellowship Program (OSI – Budapest) у вигляді річного гранту (листопад 1998 – листопад 1999), інформаційної підтримки Фонду соціального захисту інвалідів України і за участю Українського науково-дослідного інституту охорони здоров'я дітей і підлітків.

У результаті праці у дослідному проекті було розроблено модель Центру раннього втручання, встановлені контакти з професійною організацією International Society on Early Interventional, центрами раннього втручання у Будапешті (Угорщина) і в США, вивчена організація роботи мережі центрів раннього втручання в Міннеаполісі (США).

У січні 1999 р. на громадських засадах було створено ініціативну групу Центру раннього втручання, в яку увійшли професіонали (медики, психологи і педагоги), які працюють у сфері надання допомоги дітям з порушеннями розвитку і дітям-інвалідам: спеціалісти Інституту охорони здоров'я дітей і підлітків, Центру планування сім'ї, Харківського національного університету, Обласного будинку дитини. Програму діяльності групи було представлено в Міністерстві охорони здоров'я, де вона отримала підтримку. У грудні 1999 р. було засновано Благодійний фонд «Інститут раннього втручання» для дітей з порушеннями розвитку і дітей-інвалідів як благодійна недержавна некомерційна організація.

У 2000 p. International Fellowship Program (OSI – Budapest) підтримала проект зі створення реально діючого Центру раннього втручання (січень 2000 – січень 2001). З листопада 2000 р. почав функціонувати Центр раннього втручання, в якому отримують психологічну і розвиваючу допомогу діти групи біологічного і соціального ризику, діти-інваліди з порушенням розумового і фізичного розвитку, сім'ї, які виховують дітей з порушеннями розвитку і дітей-інвалідів. Центр не є юридичною особою, а Фонд за формою власності є благодійною організацією.

Пошук клієнтів проводиться за направленням медичних закладів, на основі рекомендації інших батьків, за допомогою надання інформації про Центр у ЗМІ, за рекомендацією освітніх закладів. Клієнти реєструються у базі даних і картотеці первинних прийомів.

Робота Центру відображена у функціональній моделі, яка складається з трьох напрямків роботи: інформаційно-методичний, надання послуг і дослідна робота.

Інформаційно-методичний напрямок:

- створення методичних (відео- і друкованих) матеріалів для батьків і спеціалістів;

- робота інформаційно-консультативної телефонної лінії для батьків;

- створення інформаційних матеріалів (збірки) про державні і недержавні заклади, які надають допомогу дітям з порушенням розвитку та їхнім сім'ям у Харківському регіоні;

- проведення постійно діючих семінарів для спеціалістів з проблем раннього втручання і дитячого психоаналізу;

- робота бібліотеки спеціальної і науково-популярної літератури для батьків і спеціалістів;

- робота лекотеки (бібліотеки розвиваючих іграшок) і прокат обладнання;

- підготовка освітніх програм для батьків, спеціалістів і студентів;

- взаємодія із ЗМІ;

- участь у науково-практичних конференціях і круглих столах.

Надання послуг.

В основу реабілітаційної роботи покладено модель раннього втручання, тобто сімейно-центрованої мультидисциплінарної допомоги сім'ї, яка виховує дитину з порушеннями розвитку. Процес надання послуг складається з шести напрямків.

1. Звернення за допомогою і запис на первинну діагностику. При записі на первинну діагностику батьки отримують опитувальники KID чи RCDI для оцінки розвитку умінь і навичок, які вони мають заповнити вдома, спостерігаючи за дитиною. Заповнення батьками опитувальника до первинного прийому дає змогу: включити батьків у процес оцінювання як експертів з першого етапу і зробити їх активними учасниками, отримати інформацію про адекватність оцінки батьками рівня розвитку і особливостей дитини (можливе заниження чи завищення результатів, що також є предметом обговорення і матеріалом для професійної роботи в подальшому).

2. Первинна діагностика. Проводиться спільно з лікарем і психологом протягом 50 хвилин – 1 години. Первинна діагностика проводиться в ігровій кімнаті, лікар не одягнений в халат. У розмові з батьками він визначає медичні проблеми дитини, одночасно спостерігаючи за її поведінкою і взаємодією з психологом. Психолог взаємодіє з дитиною, одночасно маючи моясливість отримати інформацію про історію розвитку дитини. Спільна присутність спеціалістів дає змогу уникнути повторів при збиранні анамнезу різними спеціалістами, спостерігати всім спеціалістам за поведінкою дитини і особливостями взаємодії дитини і батьків. При первинній діагностиці заповнюється картка первинного прийому, обов'язково проводиться короткий відеозапис (5 – 7 хвилин), який використовується в подальшому при командному обговоренні, аналізуються результати опитувальника, який заповнили батьки. Спеціалісти звертають увагу і оцінюють особливості розвитку і поведінки дитини, а також її взаємодію з батьками. Важливим завданням первинної діагностики є з'ясування запиту батьків.

3. Командне обговорення. Спеціалісти, які проводили первинну діагностику, представляють для всіх спеціалістів Центру її результати, використовуючи відеозапис, карту первинного прийому, результати опитувальників KID чи RCDI. Вказується на сильні і слабкі сторони дитини, характеризуються особливості емоційного стану батьків і дитячо-батьківських стосунків, всіма спеціалістами спільно визначається найбільш важливий у даний момент напрямок в роботі з дітьми і сім'єю. Відповідно до основної проблеми обирається спеціаліст, який є координатором команди, що працює з дитиною на основі спільно розробленого індивідуального плану чи організує взаємодію членів команди.

4. Зустріч з батьками для обговорення результатів оцінювання і програми допомоги. У призначений час спеціаліст – учасник первинної діагностики чи координатор (залежно від проблем дитини чи сім'ї) проводить зустріч з батьками, на якій представляє результати оцінювання і пропонує план роботи, враховуючи запит сім'ї і проблеми дитини. За відсутності виражених проблем розвитку в дитини проводиться консультація з батьками, і діти на цьому етапі виходять із програми. За наявності виражених проблем розвитку в дитини з батьками обговорюється план подальшої взаємодії, частота відвідувань Центру, форми роботи (індивідуальна, групова, консультативна) та інші організаційні моменти. Тривалість індивідуальних занять – 50 хвилин, групових 1 – 1,5 години. Частота відвідувань 1 – 2 рази на тиждень.

5. Робота згідно з індивідуальним планом проводиться командою спеціалістів, як правило, батьки є присутніми на заняттях і беруть участь у них. Хід роботи та її результати обговорюються всередині команди і періодично представляються для супервізії, в якій беруть участь всі співробітники Центру. Кожні 3 – 6 місяців батьки проводять оцінювання за опитувальниками KID чи RCDI. Координатор проводить зустрічі з батьками для обговорення ходу роботи, проведення деяких підходів і оцінювання проміжних результатів і визначення нових напрямків роботи.

6. Вихід із програми раннього втручання і перехід в інші програми. Спільно з батьками спеціалісти обговорюють можливість переходу дитини в інші заклади. За необхідності спеціалісти Центру взаємодіють зі співробітниками обраних закладів.

Дослідний напрямок:

- пошук наукової інформації з проблем раннього втручання;

- проведення наукових досліджень з різних аспектів раннього втручання;

- написання наукових статей І публікація в професійних журналах;

- виступ на наукових і науково-практичних конференціях, симпозіумах;

- участь в професійних співтовариствах, співробітництво з вітчизняними і зарубіжними колегами.

Центр використовує новітні сучасні підходи до соціалізації дітей, їх інтеграції у суспільство. Серед них виділяються такі: методики раннього втручання; створення мережі раннього втручання, яка територіально наближена до дитини і сім'ї, наприклад, кабінети у поліклініках; використання моделі мультидисциплінарної командної роботи; залучення батьків як експертів на найпершому діагностичному етапі; використання психоаналітичних теорій розвитку в роботі з дитиною і сім'єю, відеоматеріалів в роботі з батьками, методик ранньої соціалізації дітей у тоддлерівських та інтегрованих розвиваючих групах, програми «Маленькі сходинки» для розробки індивідуальних програм завдяки комп'ютеризації.

Програми роботи Центру реалізуються у трьох напрямках:

- робота з дитиною і сім'єю;

- створення моделі розвитку мережі раннього втручання в місті Харкові;

- освітні та інформаційні програми.

Робота з дитиною і сім'єю:

- розвиваючі заняття з дітьми (педагогічні, психологічні, фізична терапія);

- психологічна підтримка і консультування батьків;

- ігрова психотерапія;

- психотерапія дитячо-батьківських відносин;

· тоддлерівські групи;

- розвивальні групи;

- спільний круглий стіл батьків і спеціалістів (раз на три місяці).

Створення моделі розвитку мережі раннього втручання в м. Харкові:

- проведення скринінгів розвитку дітей до 3-х років у дитячих поліклініках м. Харкова (проводиться спільно з Інститутом охорони здоров'я дітей і підлітків);

- організація кабінетів раннього втручання у двох міських поліклініках.

Освітні та інформаційні програми:

- постійно діючі семінари «Від педіатрії до психотерапії», «Теорія і практика раннього втручання»;

- постійно діюча сторінка «Куточок раннього втручання» в журналі «Психологія для всіх»;

- відеофільм «Незнайомі діти», який присвячено проблемам нормалізації;

- тренінг для спеціалістів.

Фахівці Центру проводять методичну роботу, яка спрямована на поліпшення якості роботи з батьками і дітьми. Спеціалістами видано три книжки для батьків, збірку-довідку «З Вами і для Вас»; готується тренінг «Основи раннього втручання». Крім цього, підготовлено навчальні програми для студентів-психологів з дисципліни «Теорія і практика раннього втручання» і навчальний курс «Теорії розвитку».

Специфіка діяльності Центру зумовлює необхідність провадження наукової роботи, яка базується на таких підходах: проведення соціально-психологічних досліджень, що присвячені проблемі ставлення українського суспільства до дітей з порушеннями розумового розвитку; спільне з Інститутом охорони здоров'я дітей і підлітків дослідження з питань оцінювання на етапі раннього втручання. Крім цього, заплановано два дослідження на здобуття ступеня доктора психологічних наук і доктора медичних наук з проблем раннього втручання; видання інформаційного листа і методичних рекомендацій; участь у першому конгресі Міжнародного співтовариства раннього втручання у вересні 2003 р.

Навчальна і наукова-методична робота зумовлює необхідність професійного обміну. За період існування Центр активно співпрацює із Інститутом раннього втручання в реалізації довгострокової освітньої програми. Проведено семінар з лікувальної педагогіки, тренінги спільно із зарубіжними фахівцями: тренінг для співробітників, який проводили спеціалісти Центру порушень розвитку Дитячого медичного центру міста Цинциннаті (США); тренінг у Будапештському центрі раннього втручання (Угорщина).

Центр підтримує тісні партнерські зв'язки з організаціями соціальної сфери, медичними і освітніми закладами. Така співпраця здійснюється на основі угод про співробітництво, в яких визначаються права і обов'язки сторін, спільні заходи. Угоди про співробітництво підписані з Управлінням праці і соціальної політики Харківського міськвиконкому, Інститутом охорони здоров'я дітей і підлітків АМН України, міською дитячою клінічною лікарнею № 23, міською поліклінікою № 77, педагогічним університетом ім. Григорія Сковороди. У 2003 р. Фонд став учасником коаліції громадських організацій України для лобіювання інтересів людей з розумовою відсталістю.

Фонд активно співпрацює з іншими громадськими і донорськими організаціями та благодійними фондами. Так спільно з Харківським обласним психоаналітичним товариством проведено дві освітні програми — два тренінги за участю американських спеціалістів і постійно діючий семінар з теорії і практики дитячого розвитку. Разом з благодійним освітнім закладом ОРТ-Харків видано інформаційно-методичну літературу і створено відеоматеріали. Правовий аспект соціального захисту дітей та їхніх сімей реалізується завдяки зусиллям благодійного товариства «Джерело», а також діяльності коаліції організацій України із лобіювання прав людей з розумовою відсталістю.

Інваліди – члени організації, батьки дітей-інвалідів залучаються до процесу прийняття рішень на рівні організації і місцевої влади. Для цього вони запрошуються до обговорення концепції ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів, участі у громадських слуханнях з проблем розвитку міста, у тому числі, і соціального захисту населення.

Слід зазначити, що місцева влада з розумінням сприймає потреби організації і надає не тільки моральну, але і реальну допомогу у вигляді фінансування, сприяння реалізації програм і проектів. З 2000 р. Фонд є партнером Головного управління з гуманітарних і соціальних питань Харківської міської ради у реалізації проекту «Єдина соціальна мережа». У рамках цього проекту Фонд отримує невелике фінансування для виконання своїх програм.

 

Контрольні питання

1. У чому полягає специфіка соціальної роботи з людьми з обмеженими можливостями?

2. Які підходи та принципи соціальної роботи з цією категорією клієнтів вам відомі?

3. Яке місце займає благодійна діяльність в організації соціальної роботи з людьми, що мають інвалідність?

4. Наведіть адреси успішної співпраці соціальних служб з благодійними організаціями в Україні.

5. Які форми, методи, технології застосовують благодійні фонди, організації, служби задля організації допомоги людям з інвалідністю?