ТЕМА 1. СУТНІСТЬ ТА ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ
Активи – певні форми цінності, які перебувають у розпорядженні еконо-мічних суб’єктів і здатні принести їм грошовий дохід.
Банкнота – вид грошового знака, що випущений банком у паперовому вигляді і є його простим векселем.
Бартер – форма обміну, за якої товари обмінюються безпосередньо, без участі грошей.
Білонна монета – розмінна монета з дрібною цінністю, яка карбується зі звичайного металу.
Безготівкові гроші – форма грошей, що існує у вигляді записів у бухгал-терських книгах банків чи в пам’яті комп’ютерів.
Вексель – боргове зобов’язання, яке дає право його власнику вимагати сплати вказаної суми грошей у встановлений строк.
Вексель – цінний папір, який посвідчує абстрактне безумовне грошове зобов’язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).
Готівкові гроші – форма грошей, що існує у вигляді паперових знаків чи монет.
|
|
Гроші – специфічний актив, що має властивість обмінюватися на будь-які інші цінності та виконувати інші функції грошей.
Грошова одиниця – установлена в законодавчому порядку одиниця гро-шової лічби в певній країні. Має свою назву (гривня, рубль, євро) та величину.
Депозитні гроші – гроші, які існують у формі запасів на рахунках економ-мічних суб’єктів у банках.
Демонетизація золота – витіснення з обігу повноцінних грошей, виготов-лених з дорогоцінних металів.
Електронні гроші – різновид безготівкових (депозитних) грошей, які здійснюють свій обіг по каналах системи електронного зв’язку. Носієм ефект-ронних грошей є пластикова картка.
Загальний еквівалент – товар, здатний обмінюватися на будь-який іншій товар.
Засіб нагромадження – функція, в якій гроші обслуговують нагромад-ження цінності в її загальній абстрактній формі.
Засіб обігу – функція, в якій гроші є посередником в обміні товарів і за-безпечують їх обіг.
Засіб платежу – функція, в якій гроші обслуговують погашення будь-яких боргових зобов’язань у суспільстві.
Квазігроші (або майже гроші) – це специфічні грошові форми, в яких грошова сутність істотно послаблена, відхиляється від загальноприйнятих, стандартних форм (гроші у довгострокових депозитах, вексель, грошові че-ки).
Кредитна картка – іменний грошовій документ, що видається банком власникові поточного рахунку і дає йому можливість оплачувати покупки та борги через систему електронного зв’язку.
Кредитні гроші – неповноцінні гроші, які виникають і функціонують на основі кредитних відносин у суспільстві. Можуть існувати в готівковій і без-готівковій формах.
|
|
Купівельна спроможність грошей – маса товарів і послуг, які можна придбати за грошову одиницю.
Масштаб цін – величина грошової одиниці.
Мінова вартість – кількісне співвідношення, у якому один товар обміню-ється на іншій.
Міра цінності – функція, у який гроші виражають і вимірюють цінність товарів та послуг і надають їй форму ціни.
Монета – зливки металу, форму, вагу і пробу яких визначає держава (емісійний банк) і засвідчує своїм штемпелем.
Неповноцінні гроші – форма грошей, цінність яких визначається не вартістю матеріалу, з якого вони виготовлені, а набувається в обігу.
Нерозмінні гроші – форма грошей, які виготовлені не з дорогоцінних металів і не обмінюються на них.
Номінал – сума грошових одиниць, позначена на грошовому знаку.
Паперові гроші – це неповноцінні гроші, які імітуються державою (казначейством) для покриття бюджетних витрат і наділяються примусовим курсом.
Пластикова картка – іменний грошовий документ, що видається банком власникові карткового поточного рахунку.
Повноцінні гроші – форма грошей, цінність яких визначається вартістю матеріалу, з якого вони виготовлені.
Розмінна монета – монета з дрібною номінальною цінністю (меншою від грошової одиниці), яка використовується для розміну грошових знаків більшого номіналу.
Світові гроші – функція, у якій гроші обслуговують рух коштів у міжнародному економічному обороті.
Споживча цінність грошей – здатність грошей задовольняти людські потреби внаслідок використання їх як купівельного засобу.
Функція грошей – конкретна ціль використання грошей задля переміщення цінності в процесі відтворення.
Ціна – грошовий вираз цінності товарів, послуг.
Чек (грошовий) – письмовий наказ банку власника поточного рахунку виплатити його пред’явникові вказаної в ньому суми грошей.
ТЕМА 2. ГРОШОВИЙ ОБОРОТ І ГРОШОВА МАСА, ЩО ЙОГО
ОБСЛУГОВУЄ
Грошова база – показник, що характеризує запаси всієї готівки, яка пере-буває в обороті поза банківською системою та в касах банків, а також суму
резервів комерційних банків на їх кореспондентських рахунках у централь-ному банку.
Грошовий агрегат – це специфічний показник грошової маси, що характеризує певний набір її елементів залежно від їх ліквідності.
Грошові агрегати – показники грошової маси в обігу віз вузького М 0 до широкого М 3.
Грошова маса (маса грошей) – це вся сукупність запасів грошей у всіх їх формах, які перебувають у розпорядженні суб’єктів грошового обороту в певний момент.
Грошовий мультиплікатор – це коефіцієнт, який відображає співвідношення між первинною емісією грошей центробанком і кінцевим збільшенням грошової маси в результаті цієї емісії.
Грошовий оборот – постійний рух грошових коштів між економічними суб’єктами в процесі суспільного відтворення.
Грошово-кредитний мультиплікатор – процес створення нових банківських депозитів під час кредитування банками клієнтів на основі вільних резервів, що надійшли в банк ззовні.
Грошові потоки – частини грошового обороту, що відображають певні платежі за реальні цінності (наприклад, за товари, послуги, працю) чи пов’язані з формуванням та використанням фінансових ресурсів держави тощо.
Грошовий потік – сукупність платежів, які обслуговують окремий етап(чи його частину) процесу розширеного відтворення.
Закон грошового обігу полягає в тому, що в обігу на певний відрізок часу має перебувати грошей не більше, ніж це потрібно для сплати товарів і послуг за поточними ринковими цінами.
Монетизація економіки – це доведення маси грошей в обороті до рівня, достатнього для успішної реалізації всього обсягу вироблених товарів та послуг, погашення боргових зобов’язань.
|
|
Рівень монетизації – це частка від ділення обсягу грошової маси, що є в обороті на кінець року, до номінального річного обсягу валового внутрішнього продукту.
Швидкість обігу грошей – показник, що характеризує частоту, з якою одиниця наявних в обороті грошей використовується в середньому для реалізації товарів і послуг за певний період.
ТЕМА 3. ГРОШОВИЙ РИНОК
Банківський процент – процент, установлений як плата за надані банком кредити.
Відкрита економіка – економічна система, яка має широкі зв’язки зі світовим ринком.
Грошовий ринок – особливий різновид ринку, на якому продаються і ку-пуються гроші. Суб’єктами цього ринку є економічні суб’єкти – кредитори і позичальники.
Депозитний процент – ставка процента, який виплачується за банківськими вкладами населення та юридичних осіб.
Ефект витіснення – зниження обсягів інвестицій у результаті зростання бюджетного дефіциту.
Ефект Фішера – процентні ставки реагують на зміни інфляції у співвідношенні один до одного.
Заощадження – частина доходів, не використана на поточне споживання й виплату податків.
Інвестиції – вкладення коштів у розвиток виробництва, у цінні папери тощо для одержання прибутку.
Інвестиційне оточення – система, що забезпечує акумуляцію та розподіл фінансових ресурсів у сучасній економіці.
Індивідуальна пропозиція заощаджень – залежність між процентною ставкою та обсягом заощаджень.
Конкурентний ринок – ринок, на якому жоден з учасників не має змоги впливати на ціни.
Маржа – різниця між ставками позичкового та депозитного процента, що являє собою прибуток банку.
Міжбанківський процент – процент за кредитами, що надаються одним комерційним банком іншому.
Мобільність капіталу – ступінь свободи, з якою капітали переміщуються з країни в країну під впливом зміни процентних ставок.
Національний дохід – сукупність усіх доходів сімейних господарств від реалізації своїх ресурсів за певний період.
|
|
Національний продукт – сукупність цін усіх товарів і послуг, проданих сімейним господарствам для споживання, а також за державними закупівлями, для приватних інвестицій та для експорту.
Обліковий процент – процент, установлений центральним банком як орієнтована ціна грошей, якою повинні керуватися суб’єкти грошового ринку.
Опосередковане фінансування – переміщення грошей між суб’єктами ринку через фінансових посередників.
Позичковий процент – ставка процента, що виплачується позичальником банку за користування позичкою.
Попит на гроші – потреба суб’єктів економіки в певному запасі грошових коштів.
Поточна каса – залишок готівки та поточних депозитів, який може в будь-який момент бути спрямований на поточні платежі.
Пропозиція грошей – загальний обсяг монет, паперових грошей, депозитів та інших ліквідних активів в економіці.
Пряме фінансування – переміщення грошей по ринкових каналах безпосередньо від власників до позичальників.
Ринкова пропозиція заощаджень – сумарна пропозиція заощаджень усіх домашніх господарств.
Ринок грошей – сектор грошового ринку, на якому задовольняється короткостроковий попит на гроші (до одного року).
Ринок капіталу – сектор грошового ринку, на якому купуються і продаються середньострокові та довгострокові кошти (більше одного року).
Ставка рівноваги – ставка процента, за якою попит та пропозиція на ринку грошей досягають рівноваги.
Схильність до заощаджень – вибір населення між поточним та майбутнім споживанням, який визначає пропозицію грошей на ринку.
Фінансовий інструмент – суб’єкт грошового ринку, метою діяльності якого є зведення кредиторів та позичальників.
Фінансове посередництво – сектор грошового ринку, на якому кредитори і позичальники взаємодіють через фінансових посередників.
Фінансовий ринок – сектор грошового ринку, на якому кредитори і позичальники взаємодіють між собою безпосередньо.
Фінансовий ринок – це сфера економічних відносин між суб’єктами ринку в процесі формування та реалізації попиту і пропозиції фінансових активів.
Чисті інвестиції – обсяг інвестицій за винятком суми амортизації, спрямованої на їх фінансування.