Тема 3. Грошовий Ринок

ТЕМА 1. СУТНІСТЬ ТА ФУНКЦІЇ ГРОШЕЙ

 

Активи – певні форми цінності, які перебувають у розпорядженні еконо-мічних суб’єктів і здатні принести їм грошовий дохід.

Банкнота – вид грошового знака, що випущений банком у паперовому вигляді і є його простим векселем.

Бартер – форма обміну, за якої товари обмінюються безпосередньо, без участі грошей.

Білонна монета – розмінна монета з дрібною цінністю, яка карбується зі звичайного металу.

Безготівкові гроші – форма грошей, що існує у вигляді записів у бухгал-терських книгах банків чи в пам’яті комп’ютерів.  

Вексель – боргове зобов’язання, яке дає право його власнику вимагати сплати вказаної суми грошей у встановлений строк.

Вексель – цінний папір, який посвідчує абстрактне безумовне грошове зобов’язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Готівкові гроші – форма грошей, що існує у вигляді паперових знаків чи монет.

Гроші – специфічний актив, що має властивість обмінюватися на будь-які інші цінності та виконувати інші функції грошей.

Грошова одиниця – установлена в законодавчому порядку одиниця гро-шової лічби в певній країні. Має свою назву (гривня, рубль, євро) та величину.

Депозитні гроші – гроші, які існують у формі запасів на рахунках економ-мічних суб’єктів у банках.

Демонетизація золота – витіснення з обігу повноцінних грошей, виготов-лених з дорогоцінних металів.

Електронні гроші – різновид безготівкових (депозитних) грошей, які здійснюють свій обіг по каналах системи електронного зв’язку. Носієм ефект-ронних грошей є пластикова картка.

Загальний еквівалент – товар, здатний обмінюватися на будь-який іншій товар.

Засіб нагромадження – функція, в якій гроші обслуговують нагромад-ження цінності в її загальній абстрактній формі.

Засіб обігу – функція, в якій гроші є посередником в обміні товарів і за-безпечують їх обіг.

Засіб платежу – функція, в якій гроші обслуговують погашення будь-яких боргових зобов’язань у суспільстві.

Квазігроші (або майже гроші) – це специфічні грошові форми, в яких грошова сутність істотно послаблена, відхиляється від загальноприйнятих, стандартних форм (гроші у довгострокових депозитах, вексель, грошові че-ки).

Кредитна картка – іменний грошовій документ, що видається банком власникові поточного рахунку і дає йому можливість оплачувати покупки та борги через систему електронного зв’язку.

Кредитні гроші – неповноцінні гроші, які виникають і функціонують на основі кредитних відносин у суспільстві. Можуть існувати в готівковій і без-готівковій формах.      

Купівельна спроможність грошей – маса товарів і послуг, які можна придбати за грошову одиницю.

Масштаб цін – величина грошової одиниці.

Мінова вартість – кількісне співвідношення, у якому один товар обміню-ється на іншій.

Міра цінності – функція, у який гроші виражають і вимірюють цінність товарів та послуг і надають їй форму ціни.

Монета – зливки металу, форму, вагу і пробу яких визначає держава (емісійний банк) і засвідчує своїм штемпелем.      

Неповноцінні гроші – форма грошей, цінність яких визначається не вартістю матеріалу, з якого вони виготовлені, а набувається в обігу.

Нерозмінні гроші – форма грошей, які виготовлені не з дорогоцінних металів і не обмінюються на них.

Номінал – сума грошових одиниць, позначена на грошовому знаку.

Паперові гроші – це неповноцінні гроші, які імітуються державою (казначейством) для покриття бюджетних витрат і наділяються примусовим курсом.

Пластикова картка – іменний грошовий документ, що видається банком власникові карткового поточного рахунку.

Повноцінні гроші – форма грошей, цінність яких визначається вартістю матеріалу, з якого вони виготовлені.

Розмінна монета – монета з дрібною номінальною цінністю (меншою від грошової одиниці), яка використовується для розміну грошових знаків більшого номіналу.

Світові гроші – функція, у якій гроші обслуговують рух коштів у міжнародному економічному обороті.

Споживча цінність грошей – здатність грошей задовольняти людські потреби внаслідок використання їх як купівельного засобу.

Функція грошей – конкретна ціль використання грошей задля переміщення цінності в процесі відтворення.

Ціна – грошовий вираз цінності товарів, послуг.

Чек (грошовий) – письмовий наказ банку власника поточного рахунку виплатити його пред’явникові вказаної в ньому суми грошей.

 

ТЕМА 2. ГРОШОВИЙ ОБОРОТ І ГРОШОВА МАСА, ЩО ЙОГО

ОБСЛУГОВУЄ

 

  Грошова база – показник, що характеризує запаси всієї готівки, яка пере-буває в обороті поза банківською системою та в касах банків, а також суму

резервів комерційних банків на їх кореспондентських рахунках у централь-ному банку.

Грошовий агрегат – це специфічний показник грошової маси, що характеризує певний набір її елементів залежно від їх ліквідності.

Грошові агрегати – показники грошової маси в обігу віз вузького М 0 до широкого М 3.

Грошова маса (маса грошей) – це вся сукупність запасів грошей у всіх їх формах, які перебувають у розпорядженні суб’єктів грошового обороту в певний момент.

Грошовий мультиплікатор – це коефіцієнт, який відображає співвідношення між первинною емісією грошей центробанком і кінцевим збільшенням грошової маси в результаті цієї емісії.

Грошовий оборот – постійний рух грошових коштів між економічними суб’єктами в процесі суспільного відтворення.

Грошово-кредитний мультиплікатор – процес створення нових банківських депозитів під час кредитування банками клієнтів на основі вільних резервів, що надійшли в банк ззовні.

Грошові потоки – частини грошового обороту, що відображають певні платежі за реальні цінності (наприклад, за товари, послуги, працю) чи пов’язані з формуванням та використанням фінансових ресурсів держави тощо.

Грошовий потік – сукупність платежів, які обслуговують окремий етап(чи його частину) процесу розширеного відтворення.

Закон грошового обігу полягає в тому, що в обігу на певний відрізок часу має перебувати грошей не більше, ніж це потрібно для сплати товарів і послуг за поточними ринковими цінами.

 

Монетизація економіки – це доведення маси грошей в обороті до рівня, достатнього для успішної реалізації всього обсягу вироблених товарів та послуг, погашення боргових зобов’язань.

Рівень монетизації – це частка від ділення обсягу грошової маси, що є в обороті на кінець року, до номінального річного обсягу валового внутрішнього продукту.

Швидкість обігу грошей – показник, що характеризує частоту, з якою одиниця наявних в обороті грошей використовується в середньому для реалізації товарів і послуг за певний період.    

ТЕМА 3. ГРОШОВИЙ РИНОК

 

  Банківський процент – процент, установлений як плата за надані банком кредити.

  Відкрита економіка – економічна система, яка має широкі зв’язки зі світовим ринком.

  Грошовий ринок – особливий різновид ринку, на якому продаються і ку-пуються гроші. Суб’єктами цього ринку є економічні суб’єкти – кредитори і позичальники.

  Депозитний процент – ставка процента, який виплачується за банківськими вкладами населення та юридичних осіб.

  Ефект витіснення – зниження обсягів інвестицій у результаті зростання бюджетного дефіциту.

  Ефект Фішера – процентні ставки реагують на зміни інфляції у співвідношенні один до одного.

  Заощадження – частина доходів, не використана на поточне споживання й виплату податків.

  Інвестиції – вкладення коштів у розвиток виробництва, у цінні папери тощо для одержання прибутку.

     

 

    Інвестиційне оточення – система, що забезпечує акумуляцію та розподіл фінансових ресурсів у сучасній економіці.

  Індивідуальна пропозиція заощаджень – залежність між процентною ставкою та обсягом заощаджень.

  Конкурентний ринок – ринок, на якому жоден з учасників не має змоги впливати на ціни.

  Маржа – різниця між ставками позичкового та депозитного процента, що являє собою прибуток банку.

  Міжбанківський процент – процент за кредитами, що надаються одним комерційним банком іншому.

  Мобільність капіталу – ступінь свободи, з якою капітали переміщуються з країни в країну під впливом зміни процентних ставок.

  Національний дохід – сукупність усіх доходів сімейних господарств від реалізації своїх ресурсів за певний період.

  Національний продукт – сукупність цін усіх товарів і послуг, проданих сімейним господарствам для споживання, а також за державними закупівлями, для приватних інвестицій та для експорту.

  Обліковий процент – процент, установлений центральним банком як орієнтована ціна грошей, якою повинні керуватися суб’єкти грошового ринку.

  Опосередковане фінансування – переміщення грошей між суб’єктами ринку через фінансових посередників.

  Позичковий процент – ставка процента, що виплачується позичальником банку за користування позичкою.

  Попит на гроші – потреба суб’єктів економіки в певному запасі грошових коштів.

  Поточна каса – залишок готівки та поточних депозитів, який може в будь-який момент бути спрямований на поточні платежі.

      

Пропозиція грошей – загальний обсяг монет, паперових грошей, депозитів та інших ліквідних активів в економіці.

  Пряме фінансування – переміщення грошей по ринкових каналах безпосередньо від власників до позичальників.

  Ринкова пропозиція заощаджень – сумарна пропозиція заощаджень усіх домашніх господарств.

  Ринок грошей – сектор грошового ринку, на якому задовольняється короткостроковий попит на гроші (до одного року).

  Ринок капіталу – сектор грошового ринку, на якому купуються і продаються середньострокові та довгострокові кошти (більше одного року).

  Ставка рівноваги – ставка процента, за якою попит та пропозиція на ринку грошей досягають рівноваги.

  Схильність до заощаджень – вибір населення між поточним та майбутнім споживанням, який визначає пропозицію грошей на ринку.

  Фінансовий інструмент – суб’єкт грошового ринку, метою діяльності якого є зведення кредиторів та позичальників. 

  Фінансове посередництво – сектор грошового ринку, на якому кредитори і позичальники взаємодіють через фінансових посередників.

  Фінансовий ринок – сектор грошового ринку, на якому кредитори і позичальники взаємодіють між собою безпосередньо.

Фінансовий ринок – це сфера економічних відносин між суб’єктами ринку в процесі формування та реалізації попиту і пропозиції фінансових активів.

  Чисті інвестиції – обсяг інвестицій за винятком суми амортизації, спрямованої на їх фінансування.