Тема 4. Грошові системи

Грошова система – форма організації грошового обороту в країні, що визначена загальнодержавними законами.

Грошова система – форма організації грошового обігу в країні, що склалася історично і закріплена в законодавчому порядку.

Грошові сурогати – це: 1) будь-які цінні папери у вигляді грошових знаків, які на відміну від державних (офіційних) грошових одиниць випущені в обіг не центральним банком і виготовлені з метою здійснення платежів у господарському обороті, 2) те ж саме, що квазігроші, котрі можуть випускатися територіальними, місцевими органами влади чи адміністраціями підприємств для внутрішнього користування (у формі чеків, бонів, купонів, талонів в умовах фінансової кризи та інфляції).  

Законні платіжні засоби – грошові знаки, які випущені від імені держави і які держава законодавчо зобов’язала всіх економічних суб’єктів приймати в усі види платежів.

Банківські білети (банкноти) – емітуються центральним банком для кредитування комерційних банків і урядових структур.

Скарбничі (казначейські) білети – емітуються казначейством міністерства фінансів, і їх емісія безпосередньо спрямована на покриття бюджетного дефіциту.

Системи паперово-кредитного обігу – це системи, за яких обіг обслуговують грошові знаки (паперові або металеві), що не мають внутрішньої вартості. Такі грошові системи є регульованими, бо держава бере на себе зобов’язання щодо забезпечення сталості імітованих від її імені грошових знаків.

   Системи паперового грошового обігу – це системи, в яких гроші мають форму казначейських білетів, а грошова емісія здійснюється казначейством для покриття бюджетного дефіциту.

   Системи паперово-кредитного грошового обігу – це системи, в яких гроші у формі банківських білетів емітуються центральним банком на кредитних засадах у порядку кредитування економіки.

   Системи безготівкового (електронного) грошового обігу – це системи, в яких безготівкову грошову емісію, на кредитних засадах, здійснюють центральний та комерційні банки.

   Біметалізм – грошова система, у якій роль загального еквівалента виконували два метали – золото та срібло, монети з цих металів карбувалися та оберталися на рівних засадах, банкноти розмінювалися на ці два метали.

   Монометалізм – грошова система, за якої роль загального еквівалента виконує один метал (золото або срібло), обіг обслуговують монети та банкноти, розмінні на цей грошовий метал.

   Монетарна або грошово-кредитна політика – комплекс взаємозв’язаних, скоординованих заходів, які проводить держава через ЦБ у монетарній сфері з метою досягнення певних соціально-економічних цілей.

   Платіжна система – сукупність визначених законом платіжних інструментів, норм, правил, механізмів та банківських процедур їх застосування всіма суб’єктами економіки у процесі безготівкових розрахунків. Платіжна система є необхідним елементом фінансової інфраструктури економіки та важелем ефективного державного управління грошовим оборотом, особливо проведення монетарної політики.

   Фіскально-бюджетна політика – зводиться до економічного регулювання через механізм оподаткування, інших вилучень до централізованих фондів фінансових ресурсів, фінансування витрат держави, пов’язаних з виконанням нею суспільних функцій. Ця політика забезпечує

можливість безпосередньо впливати як на сукупний попит, так і на сукупну пропозицію.

ТЕМА 5. ІНФЛЯЦІЯ ТА ГРОШОВІ РЕФОРМИ.

 

   Грошова реформа – створення та запровадження нової чи удосконалення існуючої грошової системи з метою стабілізації грошового обороту відповідно до нових соціально-економічних умов

  Девальвація – зниження обмінного курсу грошей відносно інших валют.

  Деномінація – метод “закреслення” нулів, укрупнення масштабу цін, коли старі гроші обмінюються у певній пропорції на значно меншу кількість нових грошей.

   Інфляція – знецінення грошей, яке проявляється переважно у формі зростання цін на товари і послуги.

   Інфляція – це тривале і швидке знецінення грошей унаслідок надмірного зростання їх маси в обороті.

   Інфляція витрат – інфляція, що характеризується підвищенням цін на вироблену продукцію при зниженні обсягів сукупного виробництва або зростанням витрат на придбання факторів виробництва.

   Інфляція попиту – характеризується зростанням рівня цін внаслідок збільшення грошового попиту на товари та послуги порівняно з обсягами сукупної пропозиції.

   Інфляційні очікування – передбачування, прогнозування певного рівня інфляції на майбутнє. Прагнучи захистити свої доходи від інфляційних втрат,

 виробники, продавці наперед закладають інфляційний “запас” у ціни товарів, послуг, тарифи, тим самим прискорюючи і посилюючи інфляційний процес.

   Критична точка інфляційного процесу – перехід від відстаючого до випереджаючого зростання цін порівняно зі зростанням маси грошей в обороті.

     Нуліфікація – оголошення державою знецінених грошей недійсними, якщо велике падіння купівельної спроможності робить недоцільним їх обмін на нові гроші. Більш м’якою формою, яка застосовується частіше, є обмін старих грошей на нові за надзвичайно низькою пропорцією, майже символічно.

   Повна (структурна) грошова реформа – створюються або докорінно перебудовуються всі елементи грошової системи.

   Ревальвація – підвищення офіційного курсу грошей щодо інших валют.

   Реставрація – відновлення попередньої доінфляційної вартості грошової одиниці.                        

   Стагфляція – застійний стан економіки, що супроводжується одночасним інфляційним зростанням цін.

   Часткова грошова реформа – стосується лише організації грошового обороту і зводиться до зміни окремих елементів грошової системи.