Тема 6. Валютний Ринок та валютні системи

 

   Валюта – це грошові кошти, які обслуговують зовнішньоекономічні відносини.

   Конвертованість валюти – здатність валюти обмінюватися на іноземну валюту за певним курсом.

   Валютна інтервенція – купівля або продаж центральним банком іноземної валюти на ринку з метою впливу на її курс.

   Валютна позиція – співвідношення між сумою вимог банку в певнів валюті і сумою зобов’язань у цій самій валюті.

   Валютна система – форма організації валютних відносин, закріплена в державно-правових нормах та в міждержавних угодах.

   Валютний курс – ціна обміну національної валюти на іноземну.

   Валютний ринок – сектор грошового ринку на якому урівноважуються попит і пропозиція на такий специфічний товар як валюта.

   Валютні операції – будь-які платежі, пов’язані з переміщенням валютних цінностей між різними суб’єктами ринку.

   Валютний ризик – можливість втрат, пов’язаних з коливаннями валютних курсів.

   Євро – спільна валюта країн західної Європи, уведена в обіг з 1 січня 1999 року.     

   Касові операції – купівля-продаж валюти за курсом, зафіксованим на момент підписання угоди з умовою поставки до двох робочих днів.

   Форвардні операції – угоди обміну двома валютами на основі контрактів у майбутньому за форвардним курсом, зафіксованим на момент підписання угоди.

   Форвардний курс – курс спот з націнкою або зі знижкою.

 

ТЕМА 7. МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ ПРОПОЗИЦІЇ ГРОШЕЙ ТА

МОНЕТАРНА ПОЛІТИКА.

   Банківські активи – готівка та кошти, вкладені в різні вимоги банку – позички, цінні папери, інвалюту, а також у матеріальні цінності.

   Банківські пасиви – кошти, отримані банками від заощадників та кредиторів.

   Банківські резерви – грошові кошти, мобілізовані банком і не вкладені в активи, існують у вигляді готівки в касах банку та його депозитів у центральному банку.

  Відношення “готівка/депозити” – співвідношення між готівкою, що перебуває в обороті, та чековими депозитами в банках.

  Вільні резерви – різниця між надлишковими резервами та наданими в позичку (в депозити) центральному банку.

  Готівка в обороті – банкноти і монета центрального банку, що перебувають поза банками.

  Дефіцит бюджету – перевищення державних втрат над бюджетними доходами.

   Купівля на відкритому ринку – купівля центральним банком державних цінних паперів з метою збільшення грошової бази.

   Монетарна політика – управління пропозицією грошей та її зв’язком з цінами, процентними ставками, діловою активністю.

   Надані у позику резерви – частина грошової бази, що становить резерви банків, розміщені в депозити в центральному банку.

   Обов’язкові резерви – мінімальна сума резервів, яку банки зобов’язані зберігати на кореспондентських рахунках у центральних банках чи у своїх касах.

   Простий депозитний мультиплікатор – число, обернене до показника норми обов’язкового резервування.

   Урядове бюджетне обмеження – рівняння, у якому пов’язуються обсяги урядових видатків, податкових надходжень, продажу цінних паперів та зміни грошової бази.

   Чекові депозити – рахунки, власникам яких надається право виписувати чеки фізичним та юридичним особам.     

 

ТЕМА 8. РОЛЬ ГРОШЕЙ УРИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ.

   Бартерна економіка – економічна система, що базується на натуральному (без участі грошей) обміні товарами та послугами.

   Відносні ціни – ціни, динаміка яких визначається за співвідношенням до цін на інші товари.

   Діловий цикл – періодичні коливання обсягу виробництва, що проявляються у їх зростанні (бумі), яке змінюється спадом (рецесією).

  Довгострокова крива сукупної пропозиції – графік залежності обсягу виробництва в економіці від рівня цін у довгостроковому періоді, вертикальна лінія у точці, що відповідає обсягу виробництва за повної зайнятості.

   Загальна рівновага – ситуація в економіці, коли всі ринки одночасно перебувають у стані рівноваги.

   Короткострокова крива сукупної пропозиції – графік залежності між сукупним обсягом виробництва та рівнем цін у короткостроковому періоді.

  Крива сукупного попиту – графік залежності між сукупним попитом на товари та послуги і загальним рівнем цін.

  Крива сукупної пропозиції – графік залежності між сукупним обсягом виробництва, який фірми готові забезпечити, та загальним рівнем цін.

  Лаг часовий – розходження в часі між змінами пропозиції грошей та спричиненими ними змінами загального рівня цін та інших економічних перемінних.

  Монетарна економіка – економічна система, у якій обмін здійснюється за допомогою грошей (Т-Г-Т).

  Нейтральність грошей – відсутність впливу змін номінальної пропозиції грошей на обсяги виробництва та реальну процентну ставку.

  Обсяг виробництва – сумарне виробництво кінцевих товарів і послуг в економіці.

  Обсяг виробництва за повної зайнятості – обсяг виробництва, що досягається за умови залучення всіх наявних в економіці чинників у поточному періоді, незалежно від реальної процентної ставки.

  Сукупна пропозиція – загальний обсяг виробництва в економіці, який виробники готові забезпечити і продавати за даного рівня цін.

  Сукупний попит - сукупна величина попиту на товари і послуги для кінцевого споживання, інвестицій, урядових видатків (за винятком трансфертних платежів) та чистого експорту в країні.

  Теорія реального ділового циклу – теорія, за якої зміни сукупного попиту не впливають на обсяг виробництва навіть у короткостроковому періоді, припускаючи, що інформація є досконалою, а ціни – гнучкими.

  Шоки пропозиції – зміни ціни, доступності сировини чи виробничої технології, що впливають на виробничі витрати та криву сукупної пропозиції.