Діадохи - дослівно “наступники”. Командири Александра Маке-донського, які після смерті царя поділили між собою його державу

Домашнє рабство – форма рабства, при якій раб вважається неповноправ-ним членом родини господаря, а результати його праці споживаються в межах сім’ї власника.

Домінат –  система державної влади у Римській імперії, абсолютна монархія.

Донатизм – релігійна течія у ранньому християнстві. Проповідувала непримиримість до переслідувачів християн.

Драконта закони –  перше записане право Афін (621р. до н.е.).

Духівництво – в релігійних організаціях особи, які на професійній основі відправляють релігійні культи.Духівництво шанується віруючими, як богообрані люди, що наділені “благословенням” - поза природною силою, яка, за богословським вченням, робить їх посередниками між людьми і Богом.

Дхарма –   в індуїстській релігії – правила праведного життя, моральні закони.

Закони – встановлені держаною чи звичаєм правила, що їх зобов’язані виконувати всі громадяни.

Еволюція –  шлях безперервного вдосконалення живої природи, людини і людського суспільства.

Еллінізм –   примусове об’єднання давньогрецької та давньосхідної цивілізацій в єдину систему держав.

Екклесія –  народні збори в Афінах.

Ера –  у перекладі з латинської мови – початковий момент літочислення.

Ефеби –  юнаки у Спарті віком від 18 років, що проходять вій-ськову підготовку.

Ефори –  від грецького “наглядачі”. П’ять вищих урядових осіб у Спарті, які контролювали виконання законів Лікурга.

Єгиптологія - галузь історичної науки про стародавній світ, яка займа-ється вивченням стародавньоєгипетської цивілізації.

Єпископ – вища посада в християнській церкві часів Пізньої Римсь-кої імперії.

Єресь –  охарактеризовані церквою погляди та вчення, що відступають від прийнятої доктрини у сфері догматики і культу.

Жрецтво – група людей, яка в політеїстичних релігіях вважається посередником між віруючими і надприродними силами, здійснює релігійні обряди. Жреці вели літописи, займались астрономічними спостереженнями, інколи поєднували релігійну і державну владу.

Закони 12 таблиць –   давніша письмова  фіксація римського права (451 – 450рр. до н.е.).

Землекористування – користування землею на визначених правових засадах, які включають відповідні права та обов’язки тих, хто володіє землею.

Ієрогліфи - малюнкові писемні знаки (писали на папірусі, стінах храмів, саркофагах тощо).

Ілоти – державні раби в Спарті, які були прикріплені до земель-них наділів і своєю працею забезпечували всім необхідним спартіатів.

Імперія - велика монархічна держава (на чолі – імператор), що складається з метрополії та підпо­рядкованих центральній владі держав, народів, які примусово інтег­ровані до єдиної системи політичних, економічних, соціальних та куль­турних взаємозв'язків. Імперії виникають внаслідок загарбання тери­торій, колонізації, експансії, інших форм розширення впливу наддер­жави.

Індульгенція –  (від лат. Indulgentia – милість, прощення). У римському праві – помилування з нагоди будь-якого торжества.

Іригація –   система рільництва, заснована на використанні природ-ної вологи для поливу рослин.

Історичне джерело –  це пам’ятки минулого, все те, що несе на собі залишки життя і діяльності людей, дає можливість відтворити історичні події (пам’ятки матеріальної культури, мови, писемності, звичаїв, обрядів тощо).

Календар – спочатку так називались боргові книжки у Стародавньо-му Римі, за якими боржники повинні були розраховуватися з кредиторами. Оскільки борги треба було повертати на початку місяця (в так звані календи), такі книжки і називались календарями.

Каста –  замкнена ендогамна група людей,   пов’язаних виконанням певної соціальної функції, походження чи традиційною успадкованою професією.

 

Квестор –                 урядова посада в Стародавньому Римі. Вели слідство та виконували обов’язки державних скарбників.

Клерухія –           військове поселення афінських громадян на території союзників.

Клієнти –                       іноземці або бідні люди у Римській державі, які йшли під захист і покровительство патриціїв.

Колегії –                    у Стародавньому Римі – колективи або союзи осіб, що об’єднувалися за спільною професією, обов’язками чи культом.

Колони –               орендарі землі, які обробляли землю багатих землевлас-ників за натуральну плату.

Колонія –                     поселення, утворене внаслідок масового переселення громадян з одного місця на нові землі.

Комедія –                       весела театральна вистава, походить від стародавніх обрядових ігор під час релігійних свят.

Консул –                        найвища урядова посада в Римі, що виникла в період встановлення республіканської форми правління.

Конфуціанство –         етико-політичне вчення давньокитайського мислителя Кун Фу-цзи (Конфуція, 551 – 479рр. до н.е.). З 3 ст. стала державною релігією Китаю і панувала там до революції 1911р.

Культ –                          слово “культ” походить від латинського слова cultus –

                                   “шанування”. Означає шанування Бога чи людини.

Курія –                           союз чоловіків-воїнів, підрозділ народного ополчення у Стародавньому Римі.

Кшатрії –                      варна воїнів у Стародавній Індії.

Латифундія –                велике землеробське господарство у Стародавньому Римі. Оброблялось колонами і носило переважно натуральний характер.

Ліберти –                       особлива категорія населення римського суспільства, яке складалось з вільновідпущених. Це раби, які отримали свободу і обмежені громадянські права. Їх діти називались лібертіни.

Лімму –                          назва члена ради старійшин в Ассирії; його ім’ям називали рік.

Літургія –                      державна повинність багатих громадян у давній Греції. Вони були зобов’язані надавати фінансову допомогу державі під час війни, нести витрати на утримання храмів і організацію свят. Пізніше, з утвердженням християнства, так стали називати обряд богослужіння.

Магістратури –            урядові посади в Римі часів Республіки. Оскільки посади магістратів (диктатора, консулів, квесторів та ін.) вважалися почесними, то жодної винагороди урядовці не отримували.

Магія –                          сукупність релігійних уявлень та обрядів, пов’язаних з вірою у надприродну силу, здатну чудодійно впливати на хід подій у житті людей.