Трапезіти – люди, які приймали гроші на збереження. Банкіри античної Греції.
Тріумвірат – дослівно – “союз трьох мужів”, колегія для упорядку-вання республіканського ладу в Римі; боролася за владу з сенатом.
Тріумф – свято на честь полководця-переможця у Стародавньому Римі.
Узурпація – протизаконне захоплення влади; привласнення чиїхось прав на що-небудь.
Фаланга – щільно зімкнуте лінейне шикування піхоти для бою. Налічувала від 8 до 16 рядів. Використовувалась давніми греками для ведення військових компаній.
Фарисеї – угрупування в іудаїзмі, яке сповідувало неухильне вико-нання старих релігійних традицій.
Федерати – військові союзники Римської імперії.
Фетишизм – віра в здатність предметів та кісток тварин допомагати людині в житті та діяльності.
Форос – обов’язковий внесок у скарбницю Першого Афінського морського союзу.
|
|
Форум – ринкова площа в Римі.
Християнство – найбільш чисельна світова релігія, яка виникла у Іст. н.е. в східних провінціях Римської імперії внаслідок злияння і взаємопроникнення ідей кількох месіанських течій іудаїзму. В основі християнства лежить віра в Ісуса Христа як сина Божого. У 1054р. християнство розкололось на православних і католиків.
Хронологія – наука, яка встановлює точні дати всіх історичних подій та їхню часову послідовність.
Церква – релігійна організація зі складною, суворо централізова-ною та ієрархізованою системою взаємодії священно-служителів і віруючих.
Цивілізація – будь-яка форма існування живих істот, наділених розумом; історичні типи культур, локалізованих у часі та просторі; рівень суспільного розвитку і матеріальної культури, досягнутий даним суспільством.
Цінь – імператорська династія в Китаї (221 – 207рр. до н.е.).
Чжухоу – сановники та місцеві правителі в Китаї в період Чжоу.
Шадуф – пристрій для подачі води на поля.
Шудри – варна неповноправних жителів у Стародавній Індії, які повинні були обслуговувати всі інші варни.
Югер – одиниця виміру земельної площі у Стародавньому Римі. Дорівнювала приблизно 0,25 га.
Язичництво – термін, який було введено богословами монотеїстичних релігій. Слугує для позначення релігійних вірувань, обрядів і свят, які було вироблено протягом віків до появи монотеїзму. До язичницьких вірувань відносять магію, фетишизм, анімізм, тотемізм тощо.
|
|
ІСТОРІЯ СЕРЕДНІХ ВІКІВ
Абат – настоятель монастиря у Західній Європі з 5 ст.
Абсолютизм – абсолютна самодержавна монархія – форма державного правління, при якій верховна влада повністю належить монарху (царю, імператору, королю).
Аврський каганат
(VІ – ХІст.) царство тюрків-аварів у Паннонії (територія Угорщини),
знищене Карлом Великим.
Аннали – давньоримські та середньовічні літописи.
Анафема – відлучення від церкви, прокляття.
Англіканська
Церква – державна церква в Англії, одна з протестантських церков. Виникла в 30-ті рокі ХVІ ст. під час Реформації. Розповсюджена переважно в англомовних країнах.
Арбалет – механічна метальна ручна зброя у вигляді сталевого
лука з дерев’яним ложем з прикладом і механізмом для
натягування тятиви.
Базиліка – прямокутна будівля, розділена усередені рядами колон
або стовпів на частини – вищу, середні і нижчі бічні.
Барон – феодальний титул у Західній Європі. У 6-7ст. баронами називали взагалі знатних людей.
Бедуїни – кочівники на Аравійському півострові та в деяких частинах Північної Африки.
Бейліки – дрібні самостійні князівства в країнах Близького та
Середнього Сходу.
Бенефіцій – у ранньосередньовічній Західній Європі надання
королем чи великим землевласником васалові в довічне
користування землі як винагороди за службу.
Бесермен
(басурман) – мусульманський купець-відкупник монгольської данини
у завойованих країнах.
Бояри – представники правлячої, привілейованої групи в Київсь-кій Русі, які стояли нижче князів за ієрархією і брали участь в управлінні державою; представники княжої адміністрації. Пізніше – найвищий стан у деяких державах (Московському царстві, Молдавії, Румунії).
Булла – особливо важливий королівський чи папський документ, скріплений металевою печаткою – буллою.
Бургомістр – міський голова.
Бюргер – повноправний городянин.
Ваганти – мандрівні середньовічні актори.
Васал – персона, яка зобов’язана перед іншою персоною (сеньйором) вірністю і службою. Система васалітету склалася в Західній Європі в період розвинутого феодалізму. Головний принцип: “Васал мого васала – не мій васал”.
Васалітет – особиста залежність одних феодалів (васалів) він інших, могутніших (сеньйорів).
Верв – територіальний округ, який складав декілька селянських общин (мир). Члени верві несли взаємну відповідальність перед князем і були пов’язані круговою порукою.
Визвольний рух – 1) мирне чи, частіше, збройне домагання поневоленим народом незалежності, можливості самому розпоряджатися своєю долею; 2) боротьба соціальних низів (рабів, селян, ремісників) за вільні умови господарювання та поліпшення умов свого життя.
|
|
Візир – титул вищого урядовця в багатьох мусульманських країнах.
Вітраж – картина з кольорового скла у вікнах соборів і ратуш.
Віче – збори повноправних городян.
Внутрішня
колонізація – заселення окраїнних територій власної країни, заснування поселень у інших країнах.
Вотчина – комплекс феодальної земельної власності (земля, споруди, інвентар) і пов’язаних з нею прав на феодально-залежних селян. Синонімами терміну “вотчина” є сеньйорія, майор, феод. Основною формою землеволодіння вотчина стає на більшій частині Європи у VІІІ – Хст.
Воєвода – військовий командир, який керував княжими загонами. Був представником княжої адміністрації.
Гвардія – відбірна привілейована частина війська. Термін “гвар-дія” з’явився в Італії у ХІІст., коли гвардійські війська виконували охоронні функції.
Генеральні штати – вищий станово-представницький орган Франції ХІV – ХVІст., в якому були представлені духівництво, дворянство і заможні городяни.
Геральдика – наука, яка вивчає герби як специфічне історичне джерело, в якому носієм інформації є символи, колір, місце розташування малюнка.
Гільдії – союзи купців для допомоги один одному та захисту від грабіжників. Члени гільдії збирались на збори, щоб вирішити загальні для всіх питання та обрати керівника.
Гранди – іспанські вельможі.
Гуманізм – філософський підхід, що в теоретико-світоглядний спосіб поєднує вчення про людину як визначальну мету і вищу цінність суспільства. В основі гуманізму – ідеї та ідеали розуму та людяності, що їх послідовно розвивали філософи античної доби, діячі культури епохи Ренесансу, мислителі Просвітництва, інтелектуали Нового часу.