Токмари – клас торгівців у Шумерській державі

Трапезіти –                   люди, які приймали гроші на збереження. Банкіри античної Греції.

Тріумвірат –                 дослівно – “союз трьох мужів”, колегія для упорядку-вання республіканського ладу в Римі; боролася за владу з сенатом.

Тріумф –                       свято на честь полководця-переможця у Стародавньому Римі.

Узурпація –             протизаконне захоплення влади; привласнення чиї­хось прав на що-небудь.

Фаланга –                     щільно зімкнуте лінейне шикування піхоти для бою. Налічувала від 8 до 16 рядів. Використовувалась давніми греками для ведення військових компаній.

Фарисеї –                      угрупування в іудаїзмі, яке сповідувало неухильне вико-нання старих релігійних традицій.

Федерати –                    військові союзники Римської імперії.

Фетишизм –                 віра в здатність предметів та кісток тварин допомагати людині в житті та діяльності.

Форос –                          обов’язковий внесок у скарбницю Першого Афінського морського союзу.

Форум –                         ринкова площа в Римі.

Християнство –           найбільш чисельна світова релігія, яка виникла у Іст. н.е. в східних провінціях Римської імперії внаслідок злияння і взаємопроникнення ідей кількох месіанських течій іудаїзму. В основі християнства лежить віра в Ісуса Христа як сина Божого. У 1054р. християнство розкололось на православних і католиків.

 

Хронологія –                наука, яка встановлює точні дати всіх історичних подій та їхню часову послідовність.

Церква –                       релігійна організація зі складною, суворо централізова-ною та ієрархізованою системою взаємодії священно-служителів і віруючих.

Цивілізація –           будь-яка форма існування живих істот, наділених розумом; історичні типи культур, локалізованих у часі та просторі; рі­вень суспільного розвитку і матеріальної культури, досягнутий даним суспільством.

Цінь –                             імператорська династія в Китаї (221 – 207рр. до н.е.).

Чжухоу –                        сановники та місцеві правителі в Китаї в період Чжоу.

Шадуф –                        пристрій для подачі води на поля.

Шудри –                   варна неповноправних жителів у Стародавній Індії, які повинні були обслуговувати всі інші варни. 

Югер –                     одиниця виміру земельної площі у Стародавньому Римі. Дорівнювала приблизно 0,25 га.

Язичництво –           термін, який було введено богословами монотеїстичних релігій. Слугує для позначення релігійних вірувань, обрядів і свят, які було вироблено протягом віків до появи монотеїзму. До язичницьких вірувань відносять магію, фетишизм, анімізм, тотемізм тощо.                        

 

   

 

 

 

ІСТОРІЯ СЕРЕДНІХ ВІКІВ

 

 

Абат –                             настоятель монастиря у Західній Європі з 5 ст.

 

Абсолютизм –          абсолютна самодержавна монархія – форма державного правління, при якій верховна влада повністю належить монарху (царю, імператору, королю).

Аврський каганат

(VІ – ХІст.)                    царство тюрків-аварів у Паннонії (територія Угорщини),

                                   знищене Карлом Великим.

Аннали –                  давньоримські та середньовічні літописи.

Анафема –                     відлучення від церкви, прокляття.

 

Англіканська

Церква –                   державна церква в Англії, одна з протестантських церков. Виникла в 30-ті рокі ХVІ ст. під час Реформації. Розповсюджена переважно в англомовних країнах.

Арбалет –                      механічна метальна ручна зброя у вигляді сталевого

                                   лука з дерев’яним ложем з прикладом і механізмом для

                                   натягування тятиви.

 

Базиліка –                прямокутна будівля, розділена усередені рядами колон

                                   або стовпів на частини – вищу, середні і нижчі бічні.

Барон –                    феодальний титул у Західній Європі. У 6-7ст. баронами називали взагалі знатних людей.

Бедуїни –              кочівники на Аравійському півострові та в деяких частинах Північної Африки.

Бейліки –                  дрібні самостійні князівства в країнах Близького та

                                   Середнього Сходу.

Бенефіцій –               у ранньосередньовічній Західній Європі надання

                                    королем чи великим землевласником васалові в довічне

                                    користування землі як винагороди за службу.

Бесермен

(басурман) –                 мусульманський купець-відкупник монгольської данини

                                      у завойованих країнах.

 

Бояри –                          представники правлячої, привілейованої групи в Київсь-кій Русі, які стояли нижче князів за ієрархією і брали участь в управлінні державою; представники княжої адміністрації. Пізніше – найвищий стан у деяких державах (Московському царстві, Молдавії, Румунії).

Булла –                           особливо важливий королівський чи папський документ, скріплений металевою печаткою – буллою.  

Бургомістр –              міський голова.  

Бюргер –                    повноправний городянин.

Ваганти –                  мандрівні середньовічні актори.

Васал –                       персона, яка зобов’язана перед іншою персоною (сеньйором) вірністю і службою. Система васалітету склалася в Західній Європі в період розвинутого феодалізму. Головний принцип: “Васал мого васала – не мій васал”.

Васалітет –              особиста залежність одних феодалів (васалів) він інших, могутніших (сеньйорів).

Верв –                            територіальний округ, який складав декілька селянських общин (мир). Члени верві несли взаємну відповідальність перед князем і були пов’язані круговою порукою.

Визвольний рух – 1) мирне чи, частіше, збройне домагання поневоленим народом незалежності, можливості самому розпоряджатися своєю долею; 2) боротьба соціальних низів (рабів, селян, ремісників) за вільні умови господарювання та поліпшення умов свого життя.

Візир –                  титул вищого урядовця в багатьох мусульманських країнах.

Вітраж –                    картина з кольорового скла у вікнах соборів і ратуш.

Віче –                         збори повноправних городян.

 

Внутрішня

колонізація –            заселення окраїнних територій власної країни, заснування поселень у інших країнах.          

 

Вотчина –                   комплекс феодальної земельної власності (земля, споруди, інвентар) і пов’язаних з нею прав на феодально-залежних селян. Синонімами терміну “вотчина” є сеньйорія, майор, феод. Основною формою землеволодіння вотчина стає на більшій частині Європи у VІІІ – Хст.

Воєвода –                   військовий командир, який керував княжими загонами. Був представником княжої адміністрації.

 

Гвардія –                       відбірна привілейована частина війська. Термін “гвар-дія” з’явився в Італії у ХІІст., коли гвардійські війська виконували охоронні функції.

Генеральні штати – вищий станово-представницький орган Франції ХІV – ХVІст., в якому були представлені духівництво, дворянство і заможні городяни.

Геральдика –              наука, яка вивчає герби як специфічне історичне джерело, в якому носієм інформації є символи, колір, місце розташування малюнка.

Гільдії –                         союзи купців для допомоги один одному та захисту від грабіжників. Члени гільдії збирались на збори, щоб вирішити загальні для всіх питання та обрати керівника.

Гранди –                    іспанські вельможі.

 

Гуманізм –               філософський підхід, що в теоретико-світоглядний спосіб поєднує вчення про людину як визначальну мету і вищу цінність суспільства. В основі гуманізму – ідеї та ідеали розуму та людяності, що їх послідовно розвивали філософи античної доби, діячі культури епохи Ренесансу, мислителі Просвітництва, інтелектуали Нового часу.