Генеральний план населеного

Схема планування території на місцевому рівн і

Державні санітарні правила планування й забудови населених пунктів, затверджені наказом Мінздраву від 19 червня 1996 року, установлюють, що планування й забудова населеного пункту повинна відповідати його народногосподарському профілю й ролі в системі розселення. Санітарні правила в п.3.1. розрізняють наступні профілі населених пунктів: місто- центр, адміністративний, науковий, транспортний, промисловий, сільськогосподарський, курортний, культурно-історичний.

Санітарна охорона середовища населених пунктів являє собою встановлену законодавством систему мер, спрямованих на забезпечення санітарного й епідемічного благополуччя населення. Ці міри, як вказується в ст.1 Закону «Про забезпечення санітарного й епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 року, спрямовані на створення безпечних для здоров'я умов побуту, праці, навчання, відпочинку й інших сфер життя й діяльності людини, запобігання виникнення й поширення інфекційних хвороб.

Промисловість, енергетика й транспорт є основними забруднювачами навколишнього природного середовища.

Для підприємств, що здійснюють викиди й скидання забруднюючих речовин, установлюються гранично припустимі концентрації забруднюючих речовин, а для підприємств, виробництво яких фізично впливає на навколишнє природне середовище, передбачені припустимі рівні впливу. Установлення лімітів викидів і скидань забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище є формою регламентації екологічного режиму підприємства.

Еколого-правовий статус об'єктів промисловості, енергетики й транспорту, у відповідності зі ст. 24 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища», відображається в ступені їхньої екологічної небезпеки й закріплюється в екологічному паспорті й паспорті місць видалення відходів. Вимоги по їхній паспортизації визначені в Інструкції про утримання й складання паспорта місць видалення відходів, затверджені наказом Мінекобезпеки № 12 від 14 січня 1999 року.

Екологічна паспортизація підприємств є важливою формою державного регулювання якості навколишнього природного середовища від промислового впливу. Екологічний паспорт промислового підприємства є нормативно-технічним документом, Він включає дані про використання підприємством природних ресурсів і впливі виробництва на навколишнє природне середовище. Екологічний паспорт відповідно до державного стандарту, містить відомості про застосовуваний підприємством технологій, кількісних і якісних характеристиках використовуваних ресурсів, інформацію про випускається продукции, що, дані про викиди, скидання й відходи.

Правові міри охорони навколишнього природного середовища в промисловості.

У відповідності зі ст.21 Земельного кодексу, для розміщення промислових підприємств, залізних і автомобільних шляхів, ліній електропередачі й зв'язку, магістральних, трубопроводів надаються землі несільськогосподарського призначення, не придатні для ведення сільського господарства, або сільськогосподарські угіддя гіршої якості. Надання для зазначених цілей земельних ділянок із земель лісового фонду провадиться переважно за рахунок нелісових площ або площ, зайнятих чагарниками й малоцінними насадженнями. Надання земельних ділянок під забудову на площі залягання корисних копалин, крім загальнопоширених, провадиться за узгодженням з державними органами гірського нагляду, а на площах залягання загальнопоширених корисних копалин - за узгодженням з обласними Радами.

Для здійснення промисловими підприємствами діяльності, пов'язаної з виробництвом, зберіганням, транспортуванням, використанням, похованням, знищенням і утилізацією отруйних речовин необхідне одержання спеціального дозволу.