Проектний ризик та прийняття господарських рішень

ПРЕИМУЩЕСТВА И НЕДОСТАТКИ ОСНОВНЫХ МЕТОДОВ КОЛИЧЕСТВЕННОЙ ОЦЕНКИ ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬСКИХ РИСКОВ

Метод	Преимущества	Недостатки
Статистический метод	Возможность получения наиболее полной количественной картины об уровне риска	Не анализируются источники происхождения риска (риск берется как целостная величина), то есть игнорируются мультискладові риску. Необходимое наличие достаточно полной статистической информации. Невысокая точность оценки
Метод экспертных оценок	Возможность оценки тех видов риска, вероятность генерации которых другими методами оценить невозможно. Простота расчета	Добытые результаты носят субъективный характер, что предопределяет отсутствие гарантий достоверности получения независимой экспертной оценки. Невысокая точность оценки
Анализ целесообразности расходов	Возможность поиска путей снижения риска через статью расходов с максимальным риском	Не анализируются источники происхождения риска (риск берется как целостная величина), то есть игнорируются мультискладові риску
Рейтинговый метод	Использование метода не предусматривает анализа больших массивов данных, поэтому оценка минимально зависит от широты информационного контуру; сразу происходит ранжування полученного результата за определенной шкалой; объем необходимых математических знаний — только в пределах элементарных финансовых расчетов	В процессе разработки жизнеспособной системы рейтинговой оценки возникает проблема выбора эталону для сравнения
Нормативный метод	Простота расчета та оперативность	Невысокая точность оценки не дает возможности учесть все нюансы конкретной ситуации
Аналитический метод	Возможность проведения пофакторного анализа параметров, которые влияют на риск и выявление последующих направлений его снижения	Метод еще недостаточно разработан на теоретическом уровне
Метод аналогов	Возможность использования предыдущего опыта работ при отсутствии четкой базы для сравнения, что не отвечает современным требованиям	Игнорирование фактору постоянного развития любой деятельности

Інвестиційні рішення — рішення щодо вкладення (інвестуван­ня) коштів в активи у певний момент часу для одержання прибут­ку в майбутньому. Вони являють собою акти діяльності ОПР з обґрунтованого вкладення фінансових та реальних (матеріальних та нематеріальних) інвестицій.

Інвестиційний проект (ІП) — план (програма) заходів, пов'я­заних зі здійсненням капітальних вкладень для їх майбутнього відшкодування та отримання прибутку. Критерій ефективності прийняття інвестиційних рішень можна сформулювати таким чи­ном: інвестиційний проект вважається ефективним, якщо його дохідність і ризик збалансовані в прийнятній для учасника проек­ту пропорції.

Розрахунок показників ефективності та їх характеристику по­дано в табл. 1.

Таблиця 1.

Критерії обґрунтування рішень під час прийняття (вибору) інвестиційного проекту.

Показник	Формула розрахунку	Характеристика
Чистий приведе­ний дохід (чиста теперішня вар-тість) (NPV)	Р1 … Рn – грошові надходження за n років завдяки реалізації проекту; I1 … In – інвестиції протягом n років; δ – відсоткова ставка порівняння; i – період отримання доходів (вкладання коштів);	NPV — поточна вартість майбутніх грошових по­токів. Показник відбиває оцінку зміни економічно­го потенціалу підприємс­тва у випадку прийняття проекту до розгляду. За NPV > 0 можна роз­глядати питання про прийняття проекту. За NPV < 0 проект слід від­кинути. За NPV = 0 про­ект не збитковий, але й не принесе прибутку. Під час вибору альтерна­тивних проектів перевага віддасться проекту з більш високим показником NPV
Індекс прибутковості (PI)		Завдяки РІ можна зіста­вити обсяг інвестицій­них затрат із майбутнім чистим грошовим пото­ком проекту. Дає мож­ливість проранжувати інвестиційні проекти за їх привабливістю, але не характеризує абсолютну величину чистого зиску. Проект вважається доціль­ним, коли значення РІ > 1
Термін окупнос­ті (PVP)		Один з найпоширеніших показників оцінки прое­кту. Показує період, за який буде відшкодовано суму інвестицій. Як правило, використо­вується для порівняль­ного оцінювання ефек­тивності проектів, але мо­же бути прийнятий як критеріальний. Основний недолік показ­ника в тому, що він не враховує ті чисті грошові потоки, які формуються після періоду окупності інвестиційних витрат
Внутрішній ко­ефіцієнт рента­бельності (вну­трішня норма окупності) (IRR)	Де δ1 – ставка дисконту, за якої значення NPV є позитивним; δ2 – ставка дисконту, за якої проект стає збитковим, а NPV – від’ємним. NPV1 – значення чистої поточної вартості за δ1. NPV2 – значення чистої поточної вартості за δ2.	Відображає граничну ве­личину ставки дисконту, вище якої проект стає збитковим. Характеризує максимально допустимий відносний рівень витрат, які можуть бути здійснені у разі реалізації проекту. IRR — ставка дисконту, за якої значення чистого приведеного доходу до­рівнює нулю. Показує, за якою став­кою відсотка інвестор повинен вкласти свій капітал, щоб ефектив­ність фінансового вкла­дення дорівнювала ефек­тивності даного інвести­ційного проекту. Проект вважається ефек­тивним, якщо викону­ється така нерівність: IRR >і, де і — деяка ба­зова ставка відсотка

Реалізація інвестиційних проектів потребує відмови від кош­тів сьогодні на користь одержання прибутку в майбутньому. Складність прийняття рішень щодо довгострокових активів поля­гає в прогнозуванні грошових потоків на значний період часу, а також в оцінці відсоткової ставки.

Оскільки приплив коштів розподілений у часі, його дисконту­вання здійснюється за деякою усередненою процентною ставкою δ (ставкою порівняння). Вона має відображати очікуваний усеред­нений рівень позичкового відсотка на фінансовому ринку. Розрахунок майбутнього фінансового результату за певний період часу називається приведенням майбутнього грошового потоку до результату цього періоду, чи дисконтуванням.

Коефіцієнт дисконтування d за обраної ставки δ іноді називають бар'єрним коефіцієнтом.

В умовах інфляції коефіцієнт дискон­тування обчислюється за формулою:

де  — показник інфляції за розглянутий період часу (як правило, рік), що відбиває знецінювання коштів за цей час.

Якщо рівень інфляції високий, оцінка проекту з урахуванням і без урахування інфляції часто дає прямо протилежні результати

Критерій NPV з урахуванням ризику може бути визначений через:

• розрахунок еквівалентного грошового потоку;

• коригування ставки дисконтування за фактором ризику.

Метод урахування ризику через збільшення ставки дисконту­вання найпоширеніший у разі прийняття інвестиційних і фінан­сових рішень.

Оскільки ризик в інвестиційному процесі виявляється у ви­гляді ймовірного зменшення реальної віддачі від капіталу, порів­няно з очікуваною, то можливим методом обліку ризику є дода­вання премії до процентної ставки, що характеризує дохідність за безризиковими вкладеннями (наприклад, у державні коротко­строкові цінні папери). Таким чином, необхідна для інвесто­ра норма прибутковості від реалізації проекту визначається за формулою:

де k_rf — безризикова норма дохідності;

r_s — премія за ризик.

Чим вища ризикованість проекту, тим вищою має бути ризикова премія та, відповідно, дохідність.

Найбільш використовуваний у практиці закордонних фірм метод обгрунтування ставки дисконтування — це визначення середньо­зваженої ціни капіталу підприємства ( Weighted Average Cost of Capital — WACC). Вартість капіталу для фінансування проекту — це середньозважена величина вартості за кожним джерелом фі­нансування.

Виділяють чотири типи джерел фінансу­вання:

позика банків;

вкладення інвесторів у пільгові акції;

вкла­дення інвесторів у звичайні акції;

реінвестування прибутку.

Виходячи з цього середньозважену вартість капіталу можна об­числити за формулою:

де W_d,W_p,W_s,W_e — частка відповідного джерела в загальному обсязі інвестицій; k_d — відсотки за кредит; k_p — необхідна дохід­ність пільгових акцій; k_s — необхідна дохідність звичайних ак­цій; k_e — необхідна дохідність за альтернативними інвестиціями. Коефіцієнти необхідної доходності включають безризикову ставку та премію за ризик, які визначаються: загальноекономіч­ними умовами, станом ринку, інвестиційними та фінансовими рішеннями компанії; фінансовими потребами для інвестиційного проекту.

Існує інша модель, завдяки якій можна більшою мірою врахува­ти ризик в обґрунтуванні ставки дисконтування. Це модель визна­чення ціни капітальних активів (Capital Asset Pricing Model — САРМ).

Основний принцип САРМ застосовується в інвестиційному аналізі, оскільки дана модель являє собою метод оцінювання, скоригованого на фактор ризику вартості капіталу фірми, необхідної для реалізації проекту. Відповідно до моделі САРМ очікувана норма прибутковості акції компанії (ціна акціонерного капіталу) розрахо­вується як сума вільної від ризику норми прибутковості та відповід­ної ризикової премії, що визначається ринком:

k_rf — безризикова ставка;

k_m — середньоринкова дохідність акцій;

β_s —рівень систематичного ризику проекту.

Коефіцієнт β є оцінкою систематичного ринкового ризику. Чим вищий коефіцієнт, тим вищий і систематичний ризик. За ак­ціями він коливається від 0,5 до 1,5. Коефіцієнт β звичайної акції вказує, на скільки відсотків наближено зросте (знизиться) норма прибутку акції, якщо норма прибутку ринку зросте (знизиться) на 1 %. Тобто це означає, що коефіцієнт β певної акції показує, якою мірою норма прибутку акції реагує на зміни, котрі відбуваються на ринку в цілому.

Коефіцієнт систематичного ризику j-го активу визначаєть­ся за формулою:

Таким чином, завдяки описаній вище моделі можна врахувати тільки систематичний ризик, при цьому вважається, що несисте­матичний ризик усувається деверсификацією. Тому для недиверсифікованих портфелів необхідно додатково враховувати несис­тематичний ризик.

Традиційно середньозважена ціна капіталу підприємства може застосовуватися як ставка дисконтування під час проведення ін­вестиційних розрахунків у тому випадку, якщо розглянутий про­ект належить до того самого класу ризику, що і середній ризик наявних проектів. В іншому разі це може призвести до неправиль­них висновків в оцінці проекту. Якщо рівень ризику проекту від­мінний від середнього ризику здійснюваних фірмою проектів, прийнятна ставка дисконтування може бути здобута на основі дослідження р фірм, чия діяльність, а отже й ризик, аналогічні розглядуваному проекту. Найчастіше на практиці для визначення ставки дисконтування, що враховувала би ризик, застосовуються середні коефіцієнти р для галузі — об'єкта майбутніх інвестицій.