В інте­ресах збереження людської цивілізації виникла необхідність у перегляді традиційно прийнятих у виробництві пріоритетів

Екологічна криза XX століття засвідчує, що біосфера та її компоненти є досить ламкими структурами. Вони почали інтен­сивно руйнуватися під впливом глобального антропогенезу і втра­чати сприятливі для людини властивості. Оскільки якість життя людини визначається сукупністю не лише матеріальних, духов­них, соціальних, демографічних, але й екологічних компонентів, то в умовах екологічної кризи вона почала знижуватися.

ЕКОЛОГІЧНА КОНВЕРСІЯ – АКТУАЛЬНА ПРОБЛЕМА ЦИВІЛІЗОВАНОГО ЛЮДСТВА

Шляхи виживання людства.

Екологічна конверсія – актуальна проблема цивілізованого людства.

2. Екологія і моральність. Цивілізоване використання природних угідь.

3. Охорона природи на державному та міждержавному рівнях.

3.1. Природоохоронні концепції;

3.2. Охорона генофонду. Зелена книга україни.

3.3. Охорона екосистем.

4. Соціально-організаційні та правові основи охорони природи.

(слайд 2)

Література:

1. Васюкова Г.Т., Грошева О.І. Екологія. Підручник. – К.: Кондор, 2009. – 524с.

2. Білявський Г. Основи екологічних знань. - К.: Либідь, 1993.

3. Білявський Г. Падун М. Фурдуй Р.Основи загальної екології. - К., Либідь, 1993.

4. Злобін Ю.А. Основи екології. - К.: Лібра, 1998.

5. Корсак К.В. Основи екології. Навчальний посібник. - К., МАУП, 2002.

6. Ален Р. Как спасти Землю. - М.: Мысль, 1983.

7. Биологический энциклопедический словарь. - М. Сов. Энциклопедия, 1983.

8. Биологический энциклопедический словарь. - М. Сов. Энциклопедия, 1983.

9. Яблоков А.В. Уровни охраны живой природы. - М.: Наука, 1985.

(слайд 3)

(слайд 4)

(слайд 5)

Усі види виробництва для пом'якшення їх несприятливої дії на навколишнє середовище необхідно екологізувати.

Екологізація - це поширення екологічних принципів і підходів на природничі та гуманітарні науки, на виробничі процеси й соці­альні явища.

(слайд 6)

У сфері матеріального виробництва, на думку М. Пура (Рооге, 1982), екологізація природокористування складається з трьох компонентів:

1) максимальна ефективність користування ресурсами;

2) відтворення ресурсів і охорона від виснаження;

3) найбільш доцільні способи використання ресурсів.

(слайд 7)

Конкретних можливостей екологізації досить багато. В га­лузі виробництва це перехід на безвідходні технології, бережне використання не відновлюваних ресурсів, економія енергії, від­новлення лісів, повне знешкодження всіх видів відходів до над­ходження їх у навколишнє середовище. Така зміна виробництва отримала назву екологічної конверсії. Екологічна конверсія є умовою забезпечення невід'ємного права кожної людини на ви­користання екологічно чистого навколишнього середовища.

Але така точка зору на екологічну кризу XX століття та шляхи виходу з неї поки не є загальноприйнятою. Окремі технократично налаштовані спеціалісти й політики вважають, що ма­теріальне виробництво не несе відповідальності за розвиток кри­зових ситуацій. Неоднозначна й думка щодо глибини екологіч­ної конверсії.

Деякі фахівці вважають, що людство має тільки один вихід: повністю повернутися до гармонії відносин «людина - природне середовище», яка була характерною для доіндустріального етапу розвитку цивілізації. Інші вважають, що технічна потужність людства, яка викликала екологічну кризу, забезпечить і подо­лання її наслідків.

У широкому розумінні вихід зі стану екологічної кризи мож­ливий тільки при вирішенні комплексу соціальних, економічних і технологічних проблем на основі концепції екологічної конверсії виробництва, яка відкриває найбільш реальний шлях до загаль­ної екологічної рівноваги.

Екологічна рівновага - це баланс при­родних і антропогенних процесів, що забезпечує максимальний еколого-соціально-економічний ефект протягом необмеженого часу.

(слайд 8)

Метою екологічної конверсії є досягнення екологічної рів­новаги в регіональному, а потім і в глобальному масштабі.

Підходи людського суспільства до вирішення комплексу про­блем екологізації соціальних і виробничих процесів іноді назива­ють екологічною революцією за визначенням Л. Брауна (1992), маючи на увазі «переведення світової економіки на екологічно стій­кий шлях розвитку, що забезпечує захист економіки, більш здоро­вий спосіб життя й поліпшення умов існування людини на Землі».

Шлях до екологічної рівноваги в системі «природне середо­вище - суспільство» вимагає поєднання рішень різного типу. У випадку створення наперед відомих неврівноважених систем, які мають високу відходність виробництва (це в основному промис­лові підприємства), необхідне повне відмежування від них сусід­ніх природних угруповань і агроекосистем. Такі підприємства повинні мати тільки один «вхід» для ресурсів, що споживають­ся, і один «вихід» для готової продукції. Там, де це можливо, варто перетворювати не рівноважні системи в екологічно рівно­важні (це здебільшого агроекосистеми). Одночасно людству до­водиться брати на себе турботу про підтримку природної еколо­гічної рівноваги в екосистемах, які його поки зберегли (це при­родні екосистеми) внаслідок раціоналізації використання чи повної охорони (заповідники й національні парки).

У сучасний історичний період найбільшу актуальність має переведення виробництва на маловідходні та безвідходні техно­логії.

(слайд 9)

Безвідходною технологією називають такий спосіб вироб­ництва продукції, при якому найбільш раціонально й комплекс­но використовуються сировина і енергія - так, щоби будь-які впливи на навколишнє середовище не порушували його нормаль­ного функціонування.

(слайд 10)

У безвідходних технологіях уся сировина перетворюється в продукцію, технологічний процес не дає відхо­дів і всі компоненти сировини знаходять собі застосування. Ва­жкість переходу ряду підприємств на безвідходну технологію допускає як тимчасовий компроміс перехід спочатку на маловід­ходні технології.

Маловідходна технологія - це такий спосіб виробництва про­дукції, при якому шкідливий вплив на навколишнє середовище не перевищує рівень, що допускається санітарно-гігієнічними норма­ми, а відходи направляються на тривале збереження чи переробку.

(слайд 11)

Однією з форм екологічної конверсії є ренатуралізація. Цим терміном, що був запропонований Т. Кічинським і А. Жбіковським у 1986 році, називають ліквідацію негативних наслідків господарської діяльності інженерними засобами. Основними видами ренатуралізації є:

1) відновлення колишніх русел річок, де вони були штучно випрямлені в інтересах судноплавства;

2)ліквідація протиповіневих валів біля русел річок;

3)ліквідація зрошувальних та осушувальних меліоративних систем і т.п.

(слайд 12)

Головна мета ренатуралізації полягає у відновленні природ­них екосистем на деградованих і спустошених у результаті гос­подарської діяльності територіях.

Людству потрібна стійка цивілізація, а такою вона може бути тільки у випадку відповідності законам екології, за якими існує біосфера планети. Шлях до стійкої екологічної цивілізації вимагає прийняття і реалізації глобальних рішень, які мають бути й ефек­тивними. Так, наприклад, в Європейському Союзі та ряді інших розвинених держав розпочалося введення екологічних етикеток на товари, що мають високий і гарантований рівень «екологічної» чистоти. В Європейському Союзі таким знаком є поєднання шес­терні з квіткою маргаритки. У Німеччині екологічна етикетка то­варів давно має вигляд «блакитного ангела». У сучасному урбанізованому світі було б корисним замість зведень погоди, які для жителів міста несуттєві, щоденно передавати екологічні зведення, що характеризують стан навколишнього середовища.

Екологічна конверсія всіх видів виробництв є одним із найва­жливіших компонентів прогресивного і стійкого розвитку циві­лізації.

Концепція стійкого розвитку як міжнародний документ була прийнята в 1972 р. на конференції ООН щодо навколиш­нього середовища й розвитку. За А. Урсулом (1997), стійкий розвиток визначається як така форма взаємодії і коеволюції сус­пільства і природи, при якій зберігається біосфера планети і за­безпечується невизначено тривале існування людства.

Концепція стійкого розвитку людської цивілізації - це за­вдання XXI ст., яке вкрай непросте і важке. Його сутність суперечить багатьом традиційним поглядам на саму ідею і суть розвитку цивілізації. Прийняття концепції стійкого розвитку вимагає зміни самого типу розвитку економіки, веде до зміни політичних і соціальних пріоритетів. Стійкий розвиток людської цивілізації є зовсім новою моделлю суспільства, в якій першорядно важливими виявляються екологічне мислення, цін­ності науки і мистецтва, освіта. Одночасно концепція стійкого розвитку людської цивілізації вимагає тотальної екологізації всіх промислових і сільськогосподарських технологій.

Справа в тому, що у фазу передстійкого розвитку цивілізації природа розглядалась як ресурс для одержання різноманітних благ, причому ресурс невичерпний і начебто навічно переданий людству. XX століття з усією ясністю показало, що це не так. Природа вразлива і може легко зазнати руйнування, та водночас природне середовище є необхідною умовою існування людської цивілізації, рівноправним партнером прогресу. Таким чином, XXI століття виявляється періодом кардинальної зміни суспіль­но-економічних пріоритетів у розвитку.

У реалізації моделі стійкого розвитку за А.Урсулом (1997) можна виділити три основні етапи.

(слайд 13)

Перший етап - зрощування економіки й екології, усунення всіх екологічних проблем, пов'язаних із безгосподарністю й еко­логічно забрудненими виробництвами, суворе виконання держа­вного й міжнародного екологічного законодавства.

(слайд 14)

Другий етап - жорсткість екологічних нормативів і повний перехід від національних до міжнародних екологічних стандар­тів. Екологізація фінансової та податкової політики.

(слайд 15)

Третій етап, що припадає вже на другу половину XXI ст., має полягати в різкому зниженні всіх видів антропогенних впливів на природу, значному зростанні розміру територій, вилучених з го­сподарського користування.

(слайд 16)

На цьому етапі повинно сформувати­ся інформаційно-екологічне суспільство, ноосферний розум. У цей період людство цілком відмовиться від усіх технологій, що чинять руйнівний вплив на природне середовище. Екологічні закони на­будуть зверхності над законами соціально-економічними.

Правові аспекти стійкого розвитку вже в даний час дуже важливі. Вони покликані забезпечити засобами національного і міжнародного права: а) пріоритет благополуччя всього людства над особистим благополуччям тієї чи іншої людини, б) право людини користуватися якісним здоровим природним середо­вищем, в) умови, необхідні для збереження якості природного середовища і його поліпшення, г) перехід від технократичного до ноосферного мислення і д) придушення всіх антигромадсь­ких проявів, несумісних зі стійким розвитком цивілізації — наркоманії, алкоголізму, паління, індивідуального і групового тероризму та ін. З багатьох позицій сьогодні весь цей комплекс ще нереальний, але реалізувати його необхідно, тому що він єди­ний здатен запобігти повному краху людської цивілізації.

Реалізація моделі стійкого розвитку людської цивілізації вимагає не тільки рішень у сфері політики й економіки. її здій­снення можливе тільки за розумного керування демографічни­ми процесами. Від нинішньої густоти народонаселення планети в 37,5 чол./км² суші до кінця XXI ст. необхідно досягти середньої густоти населення не більше 6-7 чол./км².