2014-02-02
908Схема медиа-исследования
В маркетинговых исследованиях данные об аудитории СМИ, как правило, собираются в увязке с информацией об использовании респондентами товаров и услуг, особенностях проведения свободного времени. В отношении большинства товаров в медиа-исследованиях используется следующая схема анализа потребительского поведения. Сначала выясняется, является ли респондент покупателем или пользователем продукта или услуги данного типа. Тем самым фиксируется уровень охвата или проникновения на рынок. Затем определяется активность использования товара, т.е. «частота» или «количество» потребляемых товаров в течении конкретного временного интервала. Таким образом, получается информация о типах потребителей с точки зрения активности использования товара – высокая, средняя и низкая. Далее для группы с высокой активностью пользования товаром рассчитываются социально-демографические характеристики, аналогичные тем, что были выделены для аудитории СМИ. Это позволяет соотнести целевую группу потребителей с аудиториями различных СМИ и выбрать те издания, телеканалы или радиостанции, чья аудитория максимально совпадает по своим социально-демографическим характеристикам с целевой группой потребителей.
План
- Особливості процесу медіації.
- Структура процесу медіації.
- Сепаратна зустріч.
| Які є способи вирішення конфлікту з залученням третьої сторони? Судовий розгляд: - обов’язковий, медіація – добровільна. - в суді рішення приймає суддя, в медіації - сторони - судове рішення обов’язкове, медіація – добровільна. В суді визначають хто правий, а хто –ні. В медіації- пошук згоди. Ризик медіації мінімальний: сторони можуть в будь-який момент відмовитись від продовження процесу. Тривалість медіації коротша, ніж судовий розгляд і дешевша. Закриті – передбачають короткі відповіді: ”так- ні” - застосовуються для стримання емоцій суперників - важливі для отримання чіткої інформації Відкриті – вимагають розповіді або пояснення. - використовують для отримання детальної і глибшої інформації. Стимулюючі питання – мають вигляд коротких реплік, підтверджень, що показують здивування чи зацікавлення: “Мені цікаво..”, “Невже...”, “Хіба ви думаєте...” - стимулюють сторони говорити - допомагають опоненту зрозуміти ставлення сторін. Конус – конфіденційна зустріч. Приклад про дискусії щодо зустрічей батька з дитиною при розлученні батьків. Це як правило вступна промова. Приклад с. 412 “Конфліктологія” під ред. Кармина. Зворотній зв’язок | 1. Особливості процесу медіації. Посередництво (медіація)– це одна з форм вирішення конфлікту шляхом залучення третьої сторони. Головна мета посередника – допомогти сторонам прийняти рішення. Особливості процесу медіації визначається такими такими обставинами: - сторони самостійно приймають рішення і відповідають за його результат. Посередник їм сприяє в цьому. - посередник не підказує ніяких рішень і не виявляє власних поглядів, оцінок тощо. Він не суддя і не радник, і не вказує, хто правий, а хто ні. - неупередженість є важливою ознакою процесу медіації та рисою посередника (принаймні в теорії) - інформацію про конфлікт, його особливості посередник отримує головно від опонентів. Головне завдання посередника – стимулювати опонентів, виявляти приховані інтереси, потреби, шукати принаймні варіанти вирішення конфлікту. Основні принципи посередництва: 1. Добровільність. Посередника не призначають, а обирають. Рішення є також добровільним. 2. Рівноправність сторін. Жодна з них не має переваг над іншою. 3. Нейтральність посередника. (означає неупередженість і незаангажованість) 4. Конфіденційність. Все, про що говорять сторони залишається приватним. Всі нотатки посередника знищуються. Він не може виступати свідком, якщо справу передають до суду. 5. Відповідальність за процес, а не за зміст. Інструментарій медіатора - емпатія - постановка різних типів питань (закритих, відкритих, стимулюючих) - техніка активного слухання (вміння відрізнити емоційну складову від змістової. А також переформулювати висловлювання опонентів. Він їм демонструє те, що він їх дійсно почув і зрозумів. Але при цьому він розводить факти від їх оцінки(що була висловлена сторонами). Більшість людей не вміє відрізняти факти від їх інтерпретації та оцінок. (Приклади: чоловік не зустрів жінку на вокзалі: оцінка – він мене не любить. Факт – один працівник не відповів на привітання іншого. Оцінка – він мене не поважає, ігнорує.) Типові висловлювання медіатора: отже, ви вважаєте/ стверджуєте/ наполягаєте... (далі йде повторення сказаного). Я правильно вас зрозумів? Таке ехо-повторення має величезне значення. Воно гарантує, що всі сторони почули і правильно зрозуміли один одного. Висловлене без емоційного забарвлення, воно повертає опонентів до суті справи (згадайте Фішера і Юрі!) Функції посередника 1. Стимулює роботу сторін(старається, щоби сторони аналізували конфліктну ситуацію, висловлювали свої пропозиції, ділились своїм баченням проблеми, емоціями.) Для цього посередник спочатку вислуховує всі сторони, а потім задає їм питання. - Як ви вважаєте, чи цей факт/обставина є важливою для іншої сторони? - Чи варто, на ваш погляд, розглянути його більш детально? Або - Протилежна сторона висловила незадоволення з приводу вашої пропозиції. Чи не могли б ви пояснити чим вона незадоволена? - Як ви думаєте, чому інша сторона відкидає/заперечує ваші пропозиції? Є різні точки зору з приводу того, чи посередник повинен бути фахівцем з даного питання чи не обов’язково. 2. Організовує процес переговорів.Допомагає домовитись про процедуру, а далі підтримує як виконання досягнутих процедурних угод, так і коректні відносини між сторонами. Він слідкує за регламентом, оголошує перерви, може перервати роботу, якщо сторони ведуть себе надто емоційно або наполягати на проведенні конфіденційної бесіди з кожним учасником переговорів окремо. 3. Генерує ідеї. Намагається вивести їх з глухого кута, якщо вони застрягли. Інколи він відразу бачить якесь рішення, але стимулює сторони, щоб вони самі його відшукали. (Приклад: Що, як ви поглянете на проблему з цієї точки зору? А якщо ми спробуємо зробити...) Проте інколи посередник не може допустити таких висловлювань: “Повірте моєму досвіду. Цей підхід набагато кращий” “Я б на вашому місці давно вже зробив...” “Слухайте, що я вам кажу, це ж вигідна для вас пропозиція” 4. Розширює ресурси сторін.Дає їм інформацію або допомагає знайти інформацію. Проте він не може давати свою інтерпретацію цієї інформації. (Запропонувати закон чи постанову) 5. Контролює реалістичність висловлювань та можливість виконання прийнятих угод. Як? Шляхом постановки контрольних питань: - Що ви конкретно пропонуєте зробити? - Як ви вважаєте, що станеться, якщо? - Що станеться, якщо якась зі сторін не дотримується угоди. 6. Навчає сторони процесу ведення переговорів. (не суперництву, а співпраці. Попереджає використання маніпуляцій) 2. Структура процесу медіації. Посередник може бути спеціаліст-конфліктолог, що працює у відповідних установах і професійно займається посередництвом. Часто роль посередника виконує людина з тої установи чи організації, де виник конфлікт. Головне, щоб посередник був достатньо авторитетною і вмілою людиною. Початковий етап полягає у встановленні початкового контакту зі сторонами. 1. Підготовка приміщення - узгодження процедури (порядок розгляду питання) Мета цього етапу – зробити процес медіації ясним і зрозумілим для учасників переговорів, створити атмосферу довіри як до посередника, так і до самого процесу. 2. Привітання учасників: - привітання сторін, представлення посередника - уточнення імен(як сторони хочуть, щоб до них зверталися) - пояснення процесу і ролі посередника - повідомлення про конфіденційність процесу і можливість використання сепаратної зустрічі (конусу) 3. Пояснення та узгодження правил: - не ображати, не звинувачувати - звертатися ввічливо - не перебивати опонента - якщо правила порушуються, процес буде перерваний. Визначення проблеми: - запрошення сторін до почергового висвітлення конфліктної ситуації - потім уточнює чи все сторона висловила і чи він правильно вас зрозумів(ехо-повторення) - після цього звертається до іншої сторони і повторює зміст почутого. Проблеми с. 414. Вентиляція емоцій: суть полягає в тому, що сторони мають можливість висловити свої погляди та власне бачення ситуації. - якщо посередник відчуває, що сторони щось приховують, то він може домовитись про проведення конуса. (приватної розмови) - посередник повинен уточнити, що з того, що було сказано в приватній зустрічі може бути оголошено під час дискусій. - на цьому етапі чіткіше виявляються інтереси сторін. Тут же посередник намагається виявити точки зближення сторін. Обговорення, з’ясування спільних інтересів. Дуже важливий етап! - пошук спільного грунту, тих зв’язків, що об’єднують сторони - визначення напрямків погодження(В чому ви можете погодитись? Які б дії партнера задовольнили Вас?) - генерування ідей (мозговий штурм перенесення, інші методики) - аналіз ідей на основі об’єктивних критеріїв, вироблених сторонами Вибір рішення, підготовка угоди: - оцінка можливих рішень, позитивних і негативних наслідків кожного з варіантів рішення; - перевірка реальності пропозицій, остаточне редагування письмової угоди (якщо така необхідна) - якщо сторони не змогли виробити рішення, оголошення їхніх розбіжностей. Пропозиція організувати ще одну зустріч або передати справу до суду. Заключна частина Ø як правило посередник дякує за конструктивну роботу учасникам переговорів, висловлює сподівання, що він виправдав довір’я і т.п. Ø якщо сторони дійшли згоди – вони можуть в письмовій або усній формі підтвердити її досягнення. Ø посередник також пропонує сторони оцінити те, наскільки вони задоволені своїм рішенням та наскільки вони задоволені самою процедурою посередництва. Ø сторони можуть також оцінити свій емоційний стан (чи відчувають вони полегшення, чи напруга спала і т.ін.) 3. Сепаратна зустріч. Причинами для сепаратної зустрічі є: Ø потреба учасників у відкритій, щирій дискусії про бар’єри, що гальмують розв’язання конфлікту. Ø сторони виявляють сильні негативні емоції, що є перешкодою Ø сторони бажають зробити перерву у переговорах. Сепаратні зустрічі можуть проводитись на різних етапах медіації. Для проведення сепаратних зустрічей посереднику бажано: - повідомити сторони про можливості сепаратних зустрічей, пояснити їхню сутність - надавати однакові можливості для двох сторін - не проводити надто довгі сепаратні зустрічі - повідомити під час відновлення сесії про результати сепаратних зустрічей Основні завдання конусу: - з’ясування тих питань/проблем, про які сторони не бажають говорити або мають труднощі у їх висловлюванні - визначення пропозицій учасників стосовно розв’язання конфлікту, що відповідають або суперечать їхнім очікуванням Взагалі медіація може проходити як одна або кілька сесій. Залежно від досягнутих результатів медіація може проходити як сепаратні зустрічі(конуси) з кожною стороною окремо. |
