Лекція № 17. 1.Прагнула узяти реванш за поразку, завданну їй Німеччиною у франко-пруській війн

Італія

Австро-Угорщина

Німеччина

Сербія

Російська імперія

Франція

1.Прагнула узяти реванш за поразку, завданну їй Німеччиною у франко-пруській війні 1870 року.

2.Мала намір повернути Ельзас і Лотарингію, відокремлені від Франції 1871 року.

3.Зазнавала збитків на

своїх традиційних ринках збуту в конкуренції з німецькими товарами.

1.Претендувала на вільний прохід свого флоту в Середземному морі, наполягала на ослабленні або перегляді на свою користь режиму контролю над протокою Дарданелли.

2.Розцінювала будівництво залізниці Берлін-Багдад (1898 рік) як недружній з боку Німеччини акт. При цьому, посилаючись на те, що це зазіхає на її права в Азії за російсько-британським договором 1907 року про розподіл сфер впливу в цьому регіоні.

3.Протидіяла австрійському і німецькому проникненню на Балкани

4.Наполягала на винятковому праві протекторату над усіма слов'янськими народами; підтримувала на Балканах антиавстрійськи і антитурецьки налаштованих сербів і болгар.

1.Новоутворена держава (повна незалежність з 1878 року) прагнула затвердитися на Балканах як лідер слов'янських народів півострова.

2.Планувала утворити Югославію, включивши в неї всіх слов'ян, що проживали на півдні Австро-Угорської імперії.

3.Неофіційно підтримувала націоналістичні організації, що боролися проти Австро-Угорщини і Османської імперії.

1.Як нова динамічна імперія прагнула до військового, економічного і політичного лідерства на континенті.

2.Включившись в боротьбу за колонії тільки після 1871 року, претендувала на рівні права в колоніальних володіннях Великобританії, Франції, Бельгії, Нідерландів і Португалії. Виявляла особливу активність в отриманні ринків.

3.Кваліфікувала Антанту як угоду, що мала на меті підірвати могутність Німеччини.

1.Була багатонаціональною імперією і внаслідок міжнаціонального протистояння була постійним вогнищем нестабільності в Європі.

2.Прагнула утримати захоплені нею в 1908 році Боснію і Герцеговину.

3.Протидіяла Російській імперії, що узяла на себе роль захисника всіх слов'ян на Балканах, і Сербії, що претендувала на роль об'єднувального центру південних слов'ян імперії.

1.Встановлення контролю над східним узбережжям Адріатичного моря (Далмація, Албанія тощо)

2.Приєднання Тіроля;

3.Повернення Савої та Ніци, що входили до Франції;

4.Загарбання Туніса та Східної Африки (Сомалі, Ефіопія, Кенія).

3. У перші дні війни про свій нейтралітет оголосили Болгарія, Греція, Іспанія, Португалія, Голландія, Данія, Швеція, Норвегія, США, Італія, Румунія, Туреччина, а також більшість країн Латинської Америки. Проте Туреччина на другий день війни підписала таємний договір з Німеччиною і пропусти­ла через Дарданелли два німецьких крейсери і кілька допоміжних суден, що значно посилило турецький флот на Чорному морі.Як тільки розпочалася війна в Європі, Японія дійшла висновку, що на­став час для вторгення в Китай і встановлення панування на Тихому океані. Спочатку вона пред'явила Німеччині ультиматум, щоб та відвела з японських і китайських вод німецькі військово-морські сили. Так як Німеччи­на відмовилася прийняти ультиматум, Японія оголосила їй війну й обложи­ла фортецю Циндао, яку та орендувала в Китаї. Японія також захопила у німців Маршалові, Каролінські та Маріанські острови.

Таким чином, війна стала світовою. Понад чотири роки тривала ця жахлива бійня, в яку були втягнуті 36 країн з населенням понад 1,5 млрд чоловік, тобто 75 % населення земної кулі. В армії воюючих країн було мобілізовано понад 73 млн. чоловік.

Стратегічні плани кожної держави у цій війні визначалися її військо­во-економічним потенціалом і цілям, які дана країна намагалася досягти. Німецький план виходив із неминучості війни на два фронти — проти Франції та Росії. Його основна ідея полягала в тому, щоб спочатку розбити Францію. На Східному фронті основний тягар боротьби з Росією мала нести Австро-Угорщина до того часу, поки не буде розгромлена Франція.

Стратегічний план Франції базувався на розумінні військової та економіч­ної переваги Німеччини. Тому цей план в основі своїй був пасивно-очіку­вальним. Але Франція намагалася повернути Ельзас і Лотарингію, і це штовха­ло її до активних дій. Звідси і непослідовність оперативно-стратегічних дій.Англійський генеральний штаб передбачав надіслати в Європу не­значну експедиційну армію. При цьому дії союзних військ не були погоджені, що давало можливість Німеччині наносити удари противникам поодинці.Росія насамперед прагнула розгромити Австро-Угорщину, тому проти неї було кинуто чотири із шести розгорнутих активних армій. Другим завдан­ням були наступ у Східній Пруссії і вихід на допомогу союзній Франції.Перша світова війна велася у багатьох регіонах земної кулі. Утво­рилося до двох десятків фронтів, проте основними були Західноєвро­пейський фронт, де німецькі війська вели втну проти англо-французьких військ, та Східноєвропейський, де російські війська протидіяли австро-угорській і німецькій арміям. Всі інші фронти (Балканський, Закав­казький, Аравійський, Австро-Італійський та ін.) були другорядними.

Список літератури:

1. Жирар М. Индивиды в международной политике. - М.,1996.
2. Клаузевиц К. О войне. - М.,1999.
3. Коляда I., Ладиченко Т. Всесвітня історія XX століття. - К., 1995.
4. Мальсышй М., Мацих М. Теорія міжнародних відносин. - Л.,2002.
5. Пивовар С., Серіщев Я., Стельмах С. Всесвітня історія XX століття. - К., 1995.
6. Салабай В.Ф., Панчук Л.О., Титаренко Я.А. та ін. Політична історія XX століття. - К.,2001.
7. Фукидид. История Пелопонесской войны в восьми книгах. Перевод с греческого Мищинко Ф.Г. с его предисловием, примечаниями и указателем. Том 1.-М.Д987.
8. Цыганков П.А. Международные отношения. - М.,1996.

Тема: Наслідки Першої світової війни.