Організаціях

Блок 2. Зайнятість та ринок праці.

Метою цього напряму моніторингу є визначення масштабів ринку

праці, запобігання масовому безробіттю, найбільш повне й ефективне використання трудового потенціалу, без чого неможливий подальший

соціально-економічний розвиток суспільства.

В Україні є чимало тривожних проблем у сфері зайнятості. Це низкий рівень заробітної плати, високий рівень безробіття, приховане безробіття

(вимушена неповна зайнятість), велика середня тривалість безробіття, висока

зайнятість у неформальному та нетоварному секторах і т. ін. Всі ці проблеми

актуальні для усієї країни, та особливо гострі вони у сільській місцевості й

окремих регіонах.

За останні роки швидко зростає рівень сільського безробіття.

Проблема полягає в тому, що внаслідок проведення земельної реформи значна частина працездатних жителів сіл стала реальними власниками підсобних господарств, що дало їм змогу підтримувати своє матеріальне становище на рівні, недосяжному для більшості міських сімей.

Разом з тим, статистика свідчить, що гострота проблем зайнятості

останнім часом (починаючи з 2000 р.) поступово зменшується. Так, середньомісячна чисельність громадян, які мали статус безробітних,

порівняно з 2000 р. зменшилася на 166,3 тис. осіб та становила у 2003 р. 988,9 тис. осіб, або 3,6 % від працездатного населення працездатного віку

(порівняно з 4,2 % у 2000 р.). Позитивну тенденцію помітно і щодо зростання

потреби підприємств у працівниках у 2003 р. Так, кількість вільних робочих

місць та вакантних посад на кінець 2003 р. порівняно з 1 січня 2000 р. зросла

більш ніж вдвічі та становила 138,8 тис. При цьому на підприємствах, в

установах, організаціях приватної форми власності потреба в працівниках

зросла за 2003 р. майже на чверть (на 23,3 %), колективної — на 14,9 %,

державної — на 7,0 %. Велике занепокоєння викликає тривалість безробіття

у регіонах. Потрібно максимально скоротити термін працевлаштування в регіонах, виходячи із можливих соціальних та психологічних наслідків.

Цього можна досягнути лише за оперативної інформаційної мережі послуг.

Моніторинг зайнятості та ринку праці найбільш чітко показує, в якому напрямку необхідно коригувати економічну політику в державі, щоб

становлення ринку пройшло з мінімальними соціально-економічними втратами.

Блок 3. Соціально-трудові процеси на підприємствах, установах,

Реформування форм власності підприємств, установ, організацій

викликає нові явища у сфері трудових відносин. Основні проблеми, пов'язані

з соціально-трудовою сферою підприємств, проявляються, перш за все, у

характері трудових відносин і особливостях соціального клімату в трудових

колективах. Найбільша напруга спостерігається в колективах у той час, коли

відбувається найбільше падіння реальної заробітної плати.

Всі ці проблеми залишаються нагальними, хоча останнім часом у цій

сфері спостерігаються певні, хоча й незначні, позитивні зрушення.

Продовжується тенденція підвищення ефективності використання робочої сили на виробництві, зростання відпрацьованого робочого часу та зменшення його втрат. У 2004 р. працівниками було відпрацьовано 87,8 % фонду робочого часу проти 83,8 % у 2002 р.

Значення профспілкових комітетів на підприємствах значно знизилась, і на цьому етапі вони практично не виконують одну з найважливіших своих функцій захисту прав працівників. Новостворювані підприємства часто відмовляються від утворення профспілкових організацій, що знижує ефективність роботи та укладання колективних договорів і їх виконання.

Ґрунтовна підготовка, затвердження і контроль виконання колективних договорів, надання їм великого значення сприяють позитивним змінам у соціально-трудових процесах на підприємстві, встановленню доброго психологічного клімату в колективі тощо.

На цьому етапі потенційні можливості колективних договорів

виконуються лише на 35-40 %. Така ситуація пов'язана з багатьма обставинами, зокрема у багатьох трудових колективах залишається

формальне ставлення до колективних договорів. У свою чергу, це пов'язано з

тим, що не відбулись кардинальні зміни у психології працівників щодо їх участі в управлінні виробництвом, рядові акціонери не в змозі впливати на

прийняття управлінських рішень.

Функціонування системи соціального партнерства в Україні проходить в досить складних умовах. Таке положення у соціально-трудовій сфері викликає незадоволення людей, спричиняє виникнення конфліктів. Тобто система договірних відносин між роботодавцями та найманими

працівниками ще не стала повною мірою ефективним механізмом регулювання трудових відносин.

Такий стан справ у соціально-трудовій сфері на підприємствах вказує

на те, що реальний поворот реформ до соціальної зорієнтованості йде вкрай

повільно, невизначено, суперечливо. Виникає необхідність розробити нові

підходи вирішення ряду проблем, а також механізмів реалізації соціальних

заходів, перш за все, у сфері оплати та охорони праці, ефективної зайнятості.

Моніторинг соціально-трудових відносин на підприємствах, установках в організаціях дає змогу вивчити на рівні окремих підприємств, установ цілий комплекс проблем у сфері стану платоспроможності підприємств, зміни обсягів виробництва і кількості робочих місць та їх спільного вплыву на зайнятість, матеріальне стимулювання, організацію й умови праці, трудов відносини.

Моніторинг соціально-трудової сфери на підприємствах, установах,

організаціях слід досліджувати через вирішення проблем соціального захисту

і підвищення рівня життя працівників. Необхідно вивчати співвідношення

динаміки чисельності зайнятих на підприємствах із динамікою обсягів виробництва, особливості змін у масштабах, характері й напрямках

прихованого безробіття; динаміку заробітної плати, її зв'язок із результатами

праці; причини масових невиплат заробітної плати, аналізувати

диференціацію у заробітній платі між окремими підприємствами, галузями,

категоріями працівників; здійснювати аналіз трудових відносин, виконання

трудових договорів, ролі профспілок у діяльності трудових колективів.