АНОТАЦІЯ
ЛЕКЦІЯ №1
1. Сутність і завдання моніторингу соціально-трудової сфери.
2. Нормативно-правова та інформаційна база проведення мониторингу соціально-трудової сфери.
3. Підготовка до проведення моніторингу соціально-трудової сфери.
4. Основні напрями моніторингу соціально-трудової сфери.
В даній лекції розглянуто основні аспекти моніторингу соціально-трудової сфери.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Грішнова О.А. Економіка праці та соціально-трудові відносин: Підручник.- К.: Знання, 2004.-535 с.- Глава 11, с. 292-313.
2.Витрати і ресурси домогосподарств України у 2003 р.: Стат. збірник /Держкомстат України. — 2004. — 450 с.
3. Есинова Н. И. Экономика труда и социально-трудовые отношения: Учебн. пособие. – К.: Кондор, 2003. – 462с.- Розділ ІV, Глава 14, с. 362-381.
4. Економічна активність населення України: Стат. збірник / Держкомстат України. — К., 2003. — 209 с.
5. Моніторинг соціальних процесів в Україні / За ред. І.К. Бондар, Г.В. Ярошенко, В.І. Науменко, Н.А. Соколенко. — К.: Знання, 1999. — 260 с.
|
|
6. Праця в Україні у 2002 році: Стат. збірник / Держкомстат України.— К., 2003. — 413 с.
Моніторинг соціально-трудової сфери (англ. monitoring – від лат.
monitor, що контролює, попереджає) – постійне спостереження за об’єктом з метою виявлення його відповідності бажаному результату. Моніторинг – це складова частина управління. Він використовується в економіці держави та становить систему послідовного збору даних про явище, процес, що описується за допомогою певних ключових показників, з метою оперативної диагностики стану об'єкта, його дослідження та оцінки в динаміці.
Міжнародна організація праці трактуєт моніторинг як постійний або періодичний перегляд виконання керівництвом певної програми з метою
оцінки поточних результатів, виявлення недоліків, негативних тенденцій та
розробки рекомендацій для їх усунення.
Моніторинг відіграє важливу роль у політиці будь-якої держави й у
функціонуванні підприємств, установ та організацій, які повинні впроваджувати політику в життя. Недостатньо лише чітко сформулювати,
запланувати та провадити певну політику, роль моніторингу як раз і полягає у визначенні того, як найефективніше цю політика запровадити на практиці.
Виділяють три основні принципи, на яких ґрунтується моніторинг:
• тотожності — відповідність (тотожність) між системою моніторингу та об'єктом дослідження;
• єдності об'єкта спостереження — підпорядкування усіх окремих, часткових досліджень загальним соціально-економічним завданням;
• комплексності — спостереження за перетвореннями не окремих сторон (сфер, аспектів), а соціально-економічної системи в цілому.
|
|
Одним із головних напрямків соціально-економічного моніторингу є
моніторинг соціально-трудової сфери, тобто оцінка її стану і розвитку. Цей вид моніторингу доцільно розглядати як один із найбільш важливих інструментів розробки обґрунтованої державної соціальної політики.
Основні його завдання — це постійне спостереження за фактичним станом справ у сфері соціально-трудових відносин, систематичний аналіз процесів, які в ній проходять, попередження негативних тенденцій, які могли б призвести до соціальної напруги, а також короткостроковий прогноз можливих змін у цій сфері.
Моніторинг соціально-трудової сфери — це комплексна державна
система безперервного спостереження за фактичним станом справ у соціально-трудовій сфері.
Моніторинг ґрунтується на вирішенні трьох основних груп завдань:
· Методичні завдання мониторингу — це розробка наукових основ, структури і системи показників моніторингу, методів побудови вибірки та інструментарію, що дають змогу отримувати надійні результати дослідження.
· Наукові завдання — відслідковування і аналіз конкретних зрушень в соціально-трудовій сфері суспільства (вивчення трудових відносин, рівня та якості життя населення, оцінок, установок і поведінки людей, змін у соціальній структурі суспільства, розробка прогнозів тощо).
· Інформаційні завдання — забезпечення достовірною, науковою, об'єктивною інформацією, споживачами якої має стати найширше коло науковців і керівників усіх рівнів.
Концепція моніторингу соціально-трудової сфери включає визначення:
• напрямків моніторингу;
• статистичних і соціологічних показників, які характеризують стан
соціально-трудової сфери;
• принципів формування репрезентативної вибірки об'єктів дослідження;
• принципів побудови організаційно-технологічної схеми моніторингу
соціально-трудової сфери;
• переліку організацій, міністерств та відомств, які повинні брати участь у здійсненні моніторингу соціально-трудової сфери.
В Україні створюється та впроваджується нова система аналізу і прогнозування процесів, які відбуваються у соціально-трудовій сфері, комплексна система безперервного спостереження за фактичним станом справ у соціально-трудовій сфері на основі єдиної системи показників і
методології їх формування, запровадження нових форм і методов дослідження, об'єднання інформаційних потоків різних органів виконавчої
влади, а також галузей і підприємств для підвищення рівня узагальнення і
якості аналізу.
Проводячи дослідження за програмою моніторингу, необхідно
своєчасно виявляти зміни, які відбуваються у соціально-трудовій сфері, а
також чинники, які впливають на ці зміни. Необхідно здійснювати короткострокове прогнозування протікання найважливіших соціально-
трудових процесів, попереджувати й усувати негативні тенденції, які ведуть
до формування і розвитку осередків напруги. Проведення моніторингу дає
змогу оцінити повноту й ефективність реалізації законодавчих актів з питань
соціально-трудової політики, сприяти прийняттю оптимальних рішень на
різних рівнях управління.
Основними напрямами моніторингу соціально-трудової сфери є
ключові проблеми, які є найактуальнішими на сучасному етапі. Серед них,
передусім, слід виділити такі:
· соціально-демографічні та міграційні процеси;
· зайнятість,
· ринок праці,
· безробіття;
· соціально-трудові процеси на підприємствах;
· умови та охорона праці;
· доходи та рівень життя населення;
· соціально-психологічний клімат у трудових колективах;
· задоволеність соціально-трудовими відносинами.
Ці основні напрями визначаються соціальною політикою, яка проводиться на державному рівні.